Рішення № 92246540, 30.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 вересня 2020 року № 520/6319/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Ділбаряна А.О.,

за участю представників: позивача – Літвінової І.С., відповідача - Бирки Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП" (вул. Нетіченська, буд. 34-Ж,м.Харків,61010, код ЄДРПОУ34756237) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43143704) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТП", з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00000190518 від 15.01.2020, № 00000200518 від 15.01.2020, № 00000210518 від 15.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем за результатами проведення перевірки винесено протиправні повідомлення-рішення, висновки акту є необґрунтованими, з огляду на те, що операції з контрагентами ФОП ОСОБА_1 , фірмою «Рекорд» у формі ТОВ та ТОВ «Н.К.С.-13» мали реальний характер, первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій належним чином оформлені, але були безпідставно не враховані податковим органом під час проведення перевірки. Також у позові ТОВ «ВТП» посилалось на неотримання від ДПС України рішення про продовження розгляду його скарги на спірні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 25.05.2020 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідач не погодився з позовними вимогами та надав до суду відзив, в якому в обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачем не надано на перевірку всіх первинних документів, які витребовувалися податковим органом, та невідповідність наданих по контрагентам ТОВ «Н.К.С.-13» та Фірма «Рекорд» у формі ТОВ первинних документів вимогам щодо їх оформлення.

Протокольною ухвалою суду від 04.09.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Літвінова І.С. - підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Зазначила, що не наполягає на доводі позову щодо неотримання рішення ДПС України про продовження строку розгляду скарги ТОВ «ВТП» на спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки докази вручення такого рішення 19.02.2020 надані до суду на виконання ухвали від 25.05.2020.

Представник відповідача, Бирка Ю.В. - в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, посилаючись на обґрунтованість висновків акту перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.

ГУ ДПС у Харківській області було проведено документальну планову перевірку ТОВ «ВТП» з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України (далі – ПКУ), податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 12.12.2019 № 1166/20-40-05-18-09/34756237 (далі – акт перевірки).

Перевіркою, встановлено порушення ТОВ «ВТП»:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, унаслідок неправомірного визначення показників податкової декларації з податку на прибуток підприємств, у результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 397032,00 гривень;

- пп. «а» п. 198.1, абз. 1-2, пп. 198.3 ст. 198, п.п 201.1, 201.7 ст. 201 ПКУ, що призвело завищення податкового кредиту у загальній сумі 238208,00 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 238208,00 гривень;

- п. 44.6 ст. 44 ПКУ – підприємством до закінчення перевірки або у терміни, визначені у абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Отже, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності;

- п. 121.1 ст. 121 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії документів.

ТОВ «ВТП» в порядку п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, було подані письмові заперечення №26/1 від 26.12.2019 року на акт перевірки.

До вказаних заперечень позивачем було додано копії видаткових накладних № 17 від 01.03.2018, № 3 від 18.04.2018, № 18 від 23.04.2018, № 4 від 02.05.2018, № 5 від 05.05.2018, № 6 від 07.05.2018, № 7 від 07.05.2018, № 8 від 05.07.2018, № 19 від 20.07.2018, № 9 від 02.08.2018, № 10 від 02.08.2018, № 11 від 04.08.2019, № 20 від 10.08.2018, № 12 від 14.09.2018, № 3 від 21.09.2018, № 14 від 05.011.2018, № 15 від 15.12.2018, № 13 від 01.01.2019, № 14 від 16.04.2019, № 15 від 10.05.2019, № 16 від 05.06.2019; копію договору оренди № 100/У2 від 01.07.2018 року.

За результатами розгляду заперечень відповідачем висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки Головним Управлінням ДПС у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020:

-№ 00000190518, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 397032 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 99258 грн., які в розрізі виявлених порушень розподіляються таким чином:

- щодо взаємовідносин з Фірмою «Рекорд» у формі ТОВ: за основним платежем – 1744,90 грн. за штрафною санкцією – 436,20 грн.;

- щодо взаємовідносин з ТОВ «Н.К.С.-13»: за основним платежем – 163032,10 грн. за штрафною санкцією – 40758,00 грн.

- щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 : за основним платежем – 232255 грн. за штрафною санкцією – 58063,8 грн.

-№ 00000200518, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 238208 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 59552 грн., які в розрізі виявлених порушень розподіляються таким чином:

- щодо взаємовідносин з Фірмою «Рекорд» у формі ТОВ: за основним платежем – 57059,66 грн. за штрафною санкцією - 14264,92 грн.;

- щодо взаємовідносин з ТОВ «Н.К.С.-13»: за основним платежем – 181148,34 грн. за штрафною санкцією – 45287,08 грн.

-№ 00000210518, яким застосовано штраф в сумі 510 грн. за ненадання платником податків контролюючому органу в ході перевірки оригіналів/копій документів.

Позивач не погодився з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями та направив до Державної податкової служби України скаргу від 23.01.2020 про їх скасування (скаргу надіслано 23.01.2020, вручено – 27.01.2020).

Рішенням ДПС України від 04.02.2020 № 4419/6/99-00-07-05-01-06 продовжено строк розгляду скарги.

Судом, з огляду на посилання позивача на факт неотримання рішення про продовження строку розгляду скарги, ухвалою від 25.05.2020 було витребувано у ДПС України належним чином завірену копію рішення про продовження строку розгляду скарги та докази його направлення позивачу.

На виконання зазначеної ухвали суду ДПС України направило на адресу суду заяву від 10.06.2020 та докази, що витребовувалися судом.

З поданих до суду ДПС України доказів вбачається, що ДПС України 04.02.2020 направило на адресу позивача рішення про продовження строку розгляду скарги від 04.02.2020 № 4419/6/99-00-07-05-01-06.(а.с. 95-97, т. 1). Згідно з роздруківкою відстеження штрих-кодового ідентифікатору поштового відправлення вказане рішення вручено представнику позивача за довіреністю 19.02.2020.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 20.03.2020 №10247/6/99-00-08-05-01-06, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

При наданні оцінки обґрунтованості прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та доводам позивача, суд виходить із наступного.

Щодо взаємовідносин ТОВ «ВТП» з контрагентом ФОП ОСОБА_1 судом встановлено наступне.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ «ВТП» не надано для перевірки видаткових накладних чи будь-яких інших документів, які б свідчили про характер та обсяги наданих ФОП ОСОБА_1 тмц/послуг, у зв`язку з чим неможливо встановити факт отримання ТМЦ/послуг та правомірність їх віднесення до складу витрат. У зв`язку з чим, складено акт «Про ненадання документів до перевірки» від 04.12.2019 №1637/20-40-05-18-09 та від 05.12.2019 №1664/20-40-05-18-09. На порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України внаслідок відображення в складі собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) сум по операціям з ФОП ОСОБА_1 , які не підтверджені документально, ТОВ «ВТП» занижено об`єкт оподаткування податку на прибуток на загальну суму 1014688 грн. за 2018 рік.

Як вбачається з заперечень на акт перевірки від 26.12.2019 №26/1, позивачем подавалися в якості додатків копії видаткових накладних по взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1 .

Однак, як було зазначено в листі від 11.01.2020 № 807/10/20-40-05-18-15 ГУ ДПС у Харківській області, направленому позивачеві за результатами розгляду заперечень, ТОВ «ВТП» не надано для перевірки видаткових накладних чи будь-яких інших документів, які б свідчили про характер та обсяги наданих ФОП ОСОБА_1 тмц/послуг, у зв`язку з чим неможливо встановити факт отримання тмц/послуг та правомірність їх віднесення до складу витрат. У зв`язку з чим, складено акт «Про ненадання документів до перевірки» від 04.12.2019 №1637/20-40-05-18-09 та від 05.12.2019 №1664/20-40-05-18-09.

Тому відповідачем зроблено висновок про порушення вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України внаслідок відображення в складі собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) сум по операціям з ФОП ОСОБА_1 , які не підтверджені документально.

Відповідно до п. 44.6 ст. 46 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналіз наведених норм законодавства, змісту заперечень на акт перевірки та відповіді за результатами їх розгляду свідчить про те, що відповідачем фактично не було проведено перевірку наданих позивачем первинних документів, а висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на документальному непідтвердженні господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , що не може бути визначено судом обґрунтованим, враховуючи ненадання оцінки поданим до заперечень на акт перевірки документам.

При цьому до функції суду також не віднесено проведення відповідної перевірки.

З огляду на зазначене, здійснені відповідачем донарахування податку на прибуток в сумі 232255 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 00000190518 не може бути визнана правомірними через їх необґрунтованість. Отже податкове повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 00000190518 у вказаній частині підлягає скасуванню.

Щодо взаємовідносин ТОВ «ВТП» з контрагентом Фірма «Рекорд» у формі ТОВ судом встановлено наступне.

Підприємством Фірма «Рекорд» у формі ТОВ протягом 2018 - 2019 рр. згідно бази даних ЄРПН зареєстровано на адресу ТОВ «ВТП» податкові накладні на суму ПДВ 57059,66 грн., у т.ч. за січень 2018 року на суму ПДВ 100,0 грн., за жовтень 2018 року на суму ПДВ 248,98 грн., за червень 2019 року на суму ПДВ 56710,68 грн. з номенклатурою: деталі та приладдя для автотранспортних засобів в асортименті.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «ВТП» до податкового кредиту, додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

До перевірки надано договір поставки від 02.02.2018 № 02/02-2018, м. Харків та видаткові накладні.

Відповідно до умов вказаного договору Постачальник - Фірма «Рекорд» у формі ТОВ зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю - ТОВ «ВТП», а Покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість та асортимент яких зазначені у видатковій накладній (далі -Товар або партія Товару), яка додається до Договору.

Відповідно до п.п. 2.1,2.4 Договору поставка здійснюється на підставі замовлень, що подаються Покупцем. Узгоджене Сторонами замовлення впорядковується в накладних. Поставка Товару здійснюється на у мовах ЕХW (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2010)- склад Постачальника згідно замовлень Покупця.

Договір підписано та скріплено печаткою від ТОВ «ВТП» директором Кантемиром О.О., від Фірма «Рекорд» у формі ТОВ директором ОСОБА_2 .

Аналіз вказаних умов договору не підтверджує висновок відповідача про те що замовлення є обов`язковим письмовим документом за вказаним договором, який має складатися сторонами та є його невід`ємною частиною.

Вочевидь, сторони передбачили упорядкування переліку товарів, що поставляються, в накладних, які були надані до перевірки позивачем.

Щодо зазначення в акті перевірки про відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів від Фірми «Рекорд» у формі ТОВ судом встановлено, що в запереченнях на акт перевірки позивач зазначав, що відповідно до укладеного між Сторонами договору оренди № 100/У2 від 01.07.2018 року, ТОВ «ВТП» передано в оренду частину нежитлового приміщення Фірмі «Рекорд» ТОВ за адресою: м. Харків, в`їзд Ващенківський, 4 (загальною площею 43,0 кв. м.).

Адреса місцезнаходження ТОВ «ВТП» на момент отримання вказаних в видаткових накладних товарно-матеріальних цінностей була за адресою: м. Харків, в`їзд Ващенківський, 4, офіс 2-14.

Відповідно до п. 2.5. Договору, право власності переходить до Покупця з моменту фактичної передачі Товару за видатковою накладною, в якій Сторони зазначають найменування Товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну Товару та його загальну вартість, яка підписується уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до п. 3.1. Договору, приймання-передача Товару здійснюється за наступною адресою (пункт поставки): м. Харків, в`їзд Ващенківський, буд. 4.

Копія договору оренди № 100/У2 від 11.07.18 надавалася як додаток до заперечень від 26.12.19 № 26/1 на акт перевірки.

Отже, вказані обставини доводять безпідставність вимог податкового органу про необхідність підтвердження реальності здійснення господарської операції з Фірмою «Рекорд» у формі ТОВ товарно-транспортними накладними.

Щодо оформлення наданих на перевірку первинних документів, суд зазначає, що дослідивши копії первинних документів, на відсутність у яких прізвищ, імен та по батькові осіб, що їх підписали, посилається відповідач в акті перевірки, суд встановив, що у вказаних документах зазначено ПІБ осіб, які підписали відповідні первинні документи.

Отже, вказаний довід відповідача не є обґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, висновок відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ «ВТП» та Фірмою «Рекорд» у формі ТОВ, відсутності фактичного руху активів та безпідставного включення до собівартості реалізованої продукції товарів за номенклатурою, зазначеною у податкових накладних, виписаних Фірмою «Рекорд» у формі ТОВ на адресу ТОВ «ВТП», спростовується матеріалами справи, з огляду на що, податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 00000190518 в частині основного платежу на суму 1744,90 грн. та за штрафними санкціями – 436,2 грн.; № 00000200518 в частині основного платежу на суму - 5705966 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14264,92 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо взаємовідносин ТОВ «ВТП» з контрагентом з ТОВ «Н.К.С.-13» судом встановлено на ступне.

Підприємством ТОВ «Н.К.С.-13» протягом 2018 - 2019 рр. згідно бази даних ЄРПН зареєстровано на адресу ТОВ «ВТП» податкові накладні на суму ПДВ 181148,43 грн., у т.ч. за січень 2018 року на суму ПДВ 38176,07 грн., за лютий 2018 року на суму ПДВ 800,0 грн., за березень 2018 року на суму ПДВ 2468,41 грн., за квітень 2018 року на суму ПДВ 20790,92 грн., за травень 2018 року на суму ПДВ 17613,63 грн., за червень 2018 року на суму ПДВ 5831,42 грн., за липень 2018 року на суму ПДВ 5354,81 грн., за серпень 2018 року на суму ПДВ 36103,77 грн., за вересень 2018 року на суму ПДВ 15707,18 грн., за жовтень 2018 року на суму ПДВ 12480,12 грн., за листопад 2018 року на суму ПДВ 10511,52 грн., за грудень 2018 року на суму ПДВ 12233,38 грн., за лютий 2019 року на суму ПДВ 870,4 грн., за березень 2019 року на суму ПДВ 506,8 грн., за травень 2019 року на суму ПДВ 1700,0 грн. з номенклатурою: деталі та приладдя для автотранспортних засобів в асортименті.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «ВТП» до податкового кредиту, додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Н.К.С.-13» укладено договір поставки від 09.01.2018 року №09/01/18-2. Зазначений договір та видаткові накладні були надані під час перевірки відповідачу.

Згідно умов вказаного договору, постачальник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Н.К.С.-13», зобов`язується передавати у власність покупцеві, ТОВ «ВТП», товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Документи на товар, які постачальник зобов`язаний передати покупцю: рахунок, видаткову накладну, сертифікати відповідності, податкову накладну (надсилається засобами електронного зв`язку згідно ЗУ №1621 від 31.07.2014р. через систему М.Е.DOC 18 або на паперових носіях.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2., 3.1 Договору асортимент Товару визначається у рахунках-фактурах. Якість та комплектність Товару має відповідати сертифікатам відповідності, державним стандартам або технічним умовам. Якість Товару гарантується за дотримання умов експлуатації, зазначених у відповідних ДСТУ та ТУ. Поставка товару Продавцем здійснюється окремими партіями на підставі письмового замовлення ПОКУПЦЯ. В разі відсутності товару на складі ПОСТАЧАЛЬНИКА, він повинен на протязі 3-х банківських днів повідомити Покупця про неможливість виконання цього замовлення.

Аналіз вказаних умов договору свідчить про те, що у договорі від 09.01.2018 року №09/01/18-2 замовлення є саме письмовим документом, який є обов`язковим документом, за яким відбувається погодження номенклатури партії товару, отже фактично остаточно визначається предмет договору.

Судом встановлено, що позивачем як в ході проведення перевірки контролюючому органу, так і до суду не надані письмові замовлення. Посилання представника позивача на листування з контрагентом в електронному вигляді не є підставою вважати неможливим подання таких документів під час перевірки, з урахуванням визначеної у договорі їх обов`язкової письмової форми.

Крім того, як вбачається з копій рахунків-фактур, неможливо встановити особу, що виписала рахунки-фактури, з огляду на незазначення прізвища, ім`я та по батькові та посади особи, що підписала відповідний рахунок.

З копій наданих до матеріалів справи видаткових накладних також неможливо встановити особу, що отримала товар зі сторони позивача, з огляду на незазначення прізвища, ім`я, по батькові та посади особи, що підписала відповідний документ. Крім того, у частині видаткових накладних (а.с. 180, 200-203, 211-218, т. 1) відсутні дані стосовно осіб, що підписали видаткові накладні як з боку постачальника, так і з боку покупця.

До перевірки також не надані товарно-транспортні накладні, про що складено акти від 04.12.2019 №1637/20-40- 05-18-09 та від 05.12.2019 №1664/20-40-05-18-09, проте такі товарно-транспортні накладні подані позивачем до суду.

У зв`язку з ненаданням товарно-транспортних накладних контролючий орган під час проведення перевірки не мав можливості встановити, ким саме та за яких умов здійснювалось транспортування придбаних у ТОВ «Н.К.С.-13» (податковий номер 36987810) товарів; інформацію про місця навантаження та розвантаження придбаних товарів, відстань, масу вантажу, тощо; інформацію щодо автомобілів, які здійснювали транспортування, їх вантажопідйомність, та спроможність перевозити задекларовані обсяги постачання; інформацію про навантажувально-розвантажувальні роботи; тощо.

Підстав неподання вказаних документів на перевірку позивачем не зазначено. До заперечень на акт перевірки зазначені документи не додавалися.

Відповідно до п. 44.6 ст. 46 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, зокрема, на підставі первинних документів. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі витрат або податкового кредиту.

Прийняття до обліку неналежно оформлених первинних документів обумовило безпідставне формування позивачем у справі податкового кредиту з порушенням норм податкового законодавства, а саме, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Згідно з пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Згідно із п. 7 зазначеного Положення, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Водночас, пп. 9.4 п. 9 цього Положення передбачено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6.

Суд вважає обґрунтованим висновок акту перевірки щодо безпідставності віднесення до собівартості реалізованої продукції товарів за номенклатурою, зазначеною в податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ «ВТП» Товариством з обмеженою відповідальністю «Н.К.С.-13», з огляду на порушення порядку складання первинних бухгалтерських документів та ненадання до перевірки ТТН, які мають підтверджувати реальність господарських операцій, що призвело до невірного визначення фінансового результату та невірного заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток.

За правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 03.08.2020 по справі № 826/13307/18, відповідно до частини першої статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Частина перша статті 9 КАС України встановлює, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний доводити обґрунтованість заперечень проти доводів суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного, у взаємозв`язку із статтею 77 КАС України, можна зробити висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи бухгалтерського обліку містять інформацію, що не відповідає дійсності або викривила розрахунки останнього з бюджетом, платник податків має спростувати ці доводи. Отже, предметом доказування у справі є, зокрема, повнота та достовірність відображення позивачем у фінансовій звітності та документах бухгалтерського обліку здійснених ним у періоді, що перевірявся, господарських операцій (в розумінні положень статті 1 Закону №996-XIV).

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням встановлених судом при розгляді справи обставин неналежного оформлення первинних документів по господарським операціям позивача з ТОВ «Н.К.С.-13» та неповне подання їх на перевірку, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено достовірність відображення у фінансовій звітності та документах бухгалтерського обліку здійснених ним у періоді, що перевірявся, господарських операцій з ТОВ «Н.К.С.-13».

З огляду на зазначене, суд вважає, що податковим органом в ході судового розгляду доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень № 00000190518 від 15.01.2020 в частині основного платежу на суму 163032,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40758 грн. та № 00000200518 від 15.01.2020 в частині основного платежу на суму 181148,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 45287,08 грн., з огляду на що, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, надаючи оцінку правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 00000210518, яким до позивача застосовано штрафні санкції за ненадання документів, та враховуючи раніше встановлені судом обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідачем в ході проведення перевірки були складені акти №1664/20-40-05-18-09 від 05.12.2019 та №1637/20-40-05-18-09 від 04.12.2020, якими зафіксовано ненадання позивачем документів:

- замовлень, що є невід`ємною частиною договору, укладеного з Фірма «Рекорд» у формі ТОВ (податковий номер 21200826) (згідно підпунктів 2.1 та 2.4 договору від 02.02.2018 №02/02-2018);

- товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товару від Фірма «Рекорд» у формі ТОВ (податковий номер 21200826);

- замовлень, що є невід`ємною частиною договору, укладеного з ТОВ «Н.К.С.-13» (податковий номер 36987810) (згідно підпункту 3.1. договору від 09.01.2018 року №09/01/18.2);

- сертифікатів відповідності товару (тобто неможливо підтвердити якість та комплектність товару), придбаного у ТОВ «Н.К.С.-ІЗ» (податковий номер 36987810);

-товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товару від ТОВ «Н.К.С.- 13» (податковий номер 36987810);

- видаткових накладних чи будь-яких інших документів, які б свідчили про характер та обсяги наданих ФОН ОСОБА_1 ТМЦ/послуг, у зв`язку з чим неможливо встановити факт отримання ТМЦ/послуг та правомірність їх віднесення до складу витрат.

В ході судового розгляду частково спростовано обставини ненадання позивачем документів, а саме: встановлено, що позивачем надавалися пояснення з приводу відсутності товарно-транспортних накладних по взаємовідносини з Фірмою «Рекорд» у формі ТОВ, судом зроблено висновок про необґрунтованість вимоги про надання замовлень до договору з Фірмою «Рекорд», а також доведено подання ТОВ «ВТП» видаткових накладних по договору з ФОП ОСОБА_1 . При цьому, одночасно було підтверджено неподання податковому органу на перевірку договору № Г-0107/16 від 01.07.2016 з ФОП ОСОБА_1 , товарно-транспортних накладних та замовлень, складених до договору з ТОВ «Н.К.С.-13», які надані позивачем тільки до суду.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Отже, підстави для застосування штрафу до позивача на підставі підпункту 121.1 статті 121 ПК України відповідачем доведена, тому в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 00000210518 від 15.01.2020 належить відмовити.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати на оплату судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, загальна сума позову склала 794560 грн. Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір в розмірі – 11918,40 грн.

Відтак, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 363824,48 грн., становить 5457,44 грн. (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень 44 копійки).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000190518 від 15.01.2020 в частині основного платежу на суму 233999,9 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 58500 грн.

В задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення № 00000190518 від 15.01.2020 в частині основного платежу на суму 163032,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40758 грн. – відмовити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000200518 від 15.01.2020 в частині основного платежу на суму, 57059,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14264,92 грн.

В задоволенні позовних вимог про скасування повідомлення-рішення № 00000200518 від 15.01.2020 в частині основного платежу на суму 181148,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 45287,08 грн. – відмовити

В задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення № 0000210518 від 15.01.2020 – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП" (вул. Нетіченська, буд. 34-Ж,м.Харків,61010, код ЄДРПОУ34756237) в розмірі 5457,44 грн (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень 44 копійки).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення, з урахуванням перебування судді у відрядженні, виготовлено 15 жовтня 2020 року.

Суддя Білова О.В.