Ухвала суду № 92232452, 12.10.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 р.

м.Харків

Справа № 639/2400/20

провадження 4-с/639/21/20

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного межрегіонального управління ( м.Харків) Міністерства юстиції України, стягував-ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Московського відділу виконавчої служби (надалі ВДВС) у м.Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ (м.Харків) щодо не зняття арешту з його майна за виконавчим провадженням № 44779126 на підставі дублікату виконавчого листа № 2-485/10, виданого Жовтневим районним судом м.Харкова від 29.03.2013 року, на виконання рішення від 16.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк» Фінанси та Кредит» суми заборгованості за кредитним договором № М-015-08-Ф0-02 від 18.02.2008 року в розмірі 94 096,67 грн. Заявник просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в задоволенні клопотання про зняття арешту, зобов`язати Московський ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ (м.Харків) закінчити виконавче провадження № 44779126 відносно ОСОБА_1 , зняти накладений 18.04.2013 арешт на усі види майна ОСОБА_1 та виключити відомості про заявника з Єдиного реєстру боржників , у зв`язку з виконавчим провадженням № 44779126.

В обґрунтування скарги посилався на те, що рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 16 серпня 2010 року задоволені позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк» Фінанси та Кредит» та стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором № М-015-08-Ф0-02 від 18.02.2008 року в розмірі 94 096,67 грн., а також державне мито в розмірі 1000,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. в рівних частинах з кожного. На виконання рішення Жовтневим районним судом м.Харкова виданий дублікат виконавчого листа № 2-485/10 від 29.03.2013 року, який пред`явлено до виконання до Дзержинському ВДВС Харківського міського управління юстиції.

Постановою від 10.04.2013 року Дзержинським ВДВС ХМУЮ відкрито виконавче провадження за № 37507506 про примусове виконання (дублікату) виконавчого листа № 2-485/10 від 29.03.2013 р.На підставі постанови від 18.04.2013 року накладено арешт на все майно, належне боржнику ОСОБА_1 , в межах суми 94096,67 грн. (без внесення відомостей до Державного реєстру).За постановою Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 11.08.2014 року виконавче провадження № 37507506 за (дублікатом) виконавчого листа № 2-485/10 від 29.03.2013 року згідно з п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - закінчено, з направленням виконавчих документів за належністю до Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції.

Постановою Московського ВДВС ХМУЮ від 17.09.2014р. відкрито виконавче провадження та в подальшому, Постановою від 29.03.2017р. , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» внаслідок відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, (дублікат) виконавчого листа, виданий Жовтневим районним судом м.Харкова від 29.03.2013р. про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк» Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 94096,67 грн., повернуто стягувачу.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16.11.2017 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 16.08.2010 року, на виконання якого видавався виконавчий документ, в частині стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 94096,67 грн. на користь ПАТ «Банк`Фінанси та Кредит» і у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 було відмовлено.

Внаслідок скасування рішення, яке підлягало примусовому виконанню, у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Московського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ (м.Харків) із заявою (клопотанням) про зняття арешту з його майна, на підтвердження відсутності підстав для продовження арешту, надавши копію рішення, проте отримав відмову з посиланням на відсутність на час звернення відкритих виконавчих проваджень щодо нього, а також відсутність підстав для зняття арешту за завершеним виконавчим провадженням № 44779126 з примусового виконання виконавчого листа № 2-485/10 від 29.03.2013р. на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. Закону 1999 р.).

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 скаргу підтримав і просив її задовольнити.На підтвердження своєї позиції зазначав, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, чинній на момент звернення до суду (далі – Закон № 1404-VIII) - виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ.Відповідно до ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.Відмовляючи у вирішенні питання щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , як стверджує представник, Московським ВДВС проігноровано наявність обставини, визначеної п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону 1404-VIII, що зумовлює закінчення виконавчого провадження і як наслідок відповідно до ст. 40 цього Закону зняття арешту з майна Боржника.

Представник зазначав, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим і не є підставою для закінчення, після якої могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 40 Закону № 1404-VIII. Також за наявності підставдля закінчення виконавчого провадження та відсутності правових заборон виконавець законодавчо не позбавлений права прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника.

Інші учасники, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, у судове засідання не з`явились, письмових заперечень на скаргу не надали,що за вимогами ч.2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши вступне слово представника боржника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у скарзі доводи, приходить до наступного.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від від 16 серпня 2010 року задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк» Фінанси та Кредит» та стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором № М-015-08-Ф0-02 від 18.02.2008 року в розмірі 94 096,67 грн., а також державне мито (судовий збір) в розмірі 1000,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. в рівних частинах з кожного. 29.03.2013 року Жовтневим районним судом м.Харкова видано (дублікат) виконавчого листа № 2-485/10 (а.с.16,21-23).

Постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 10.04.2013 р. відкрито виконавче провадження № 37507506 ( а.с.19-20).В ході проведення виконавчих дій, постановою від 18.04.2013р. державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника ( а.с. 11 зв.).

Постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 11.08.2014р. виконавче провадження № 37507506 по виконанню дубліката виконавчого листа № 2-485/10 від 29.03.2013 р. , на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 02.06.2016 року (далі Закон № 606-XIV), виконавче провадження закінчено та вказана адреса роботи боржника, яка за територіальністю належить до Московського ВДВС ХМУЮ ( а.с. 11).

17.09.2014р. державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ відкрито виконавче провадження за (дублікатом) виконавчого листа № 2-485/10 від 29.03.2013р. та зареєстровано у ЄДРВП за № 44779126 (а.с. 12).

Постановою Московського ВДВС ХМУЮ від 29.03.2017 р., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом м.Харкова від 29.03.2013р. про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк» Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 94096,67 грн., повернуто стягувачу( а.с.15).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16.11.2017 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 16.08.2010 року, виконання якого видавався виконавчий документ, в частині стягнення у солідарному порядку із ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 94096,67 грн. на користь ПАТ «Банк`Фінанси та Кредит» і в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 24-26).

Листом від 09.04.2020/№61366 Московським ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зняття арешту з належного йому майна з посиланням на відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього, завершеність виконавчого провадження № 44779126 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відсутність підстав для зняття арешту з майна (а.с. 6,8).

Положеннями статті 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На підставі п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом завершується у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До спірних правовідносин має застосовуватись Закон № 606-XIV від 21.04.1999р., оскільки виконавче провадження було відкрито 17.09.2014р. до набрання чинності Законом № 1404-VIII.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

В силу ч. 5 ст. 47 Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

За положеннями ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені ст. 50 Закону № 606-XIV, зокрема: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За змістом статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження.

Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № справа № 740/3240/18 .

З огляду на встановлені обставини , у діях державного виконавця відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження».

Не підлягає задоволенню також вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання виконавчої служби прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження за (дублікатом) виконавчого листа № 2-485/10 від 29.03.2013 року, виходячи з того, що як закінчення виконавчого провадження, так і саме повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Так, у випадку повернення виконавчого листа стягувачу виконавче провадження визначено завершеним, проте ні є закінченим, оскільки при цьому рішення суду не виконано, у стягувача залишається право на пред`явлення виконавчого документу знову.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, однак в разі скасування рішення суду, в забезпечення якого арешт накладався, відпадає необхідність в його продовженні.

Законом не визначено правового механізму щодо прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 39 Закону № 1404-VIII, зокрема скасування рішення, за відсутнім на виконанні виконавчим листом.

За таких обставин, вимога скарги щодо зобов`язання Московського ВДВС у м.Харкові Східного межрегіонального управління МЮ ( м.Харків) закінчити виконавче провадження на підставі скасування рішення, на виконання якого видавався виконавчий лист № 2-485/10 від 29.03.2013р., не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на Законі та її виконання знаходиться поза межами повноважень державного виконавця.

Частиною 4 ст. 59 Закону « Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду( ч.5 ст. 59 Закону).

Скарга ОСОБА_1 не містить а ні посилань, а ні доказів порушень порядку накладення арешту за постановою від 18.04.2013 року, водночас скасування рішення суду, в забезпечення виконання якого накладався арешт на майно боржника, не визначено підставою зняття арешту з майна боржника державним виконавцем, отже в силу ст. 59 Закону № 1404-VIII арешт з майна боржника у всіх інших випадках, зокрема і на підставі скасування рішення з відмовою у позові відносно боржника, може бути знятий за рішенням суду.

В Постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 р. у справі № 554/8004/16-ц та від 12.02.2020 р. у справі № 813/1341/15 міститься правовий висновок, за яким оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 60 Закону № 606-ХІV (стаття 59 Закону № 1404-VІІІ).

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У п. 57 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зазначено,що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Таким чином, виходячи з правильності обраного боржником ОСОБА_1 способу захисту своїх прав через оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, враховуючи вичерпний перелік обставин, за якими арешт з майна боржника може бути знятий державним виконавцем, та право суду відповідно до ст. 59 Закону № 1404-VІІІ на зняття арешту з майна боржника, суд дійшов висновку, про наявність у справі підстав для поновлення майновий прав боржника шляхом зняття арешту з його майна.

Керуючись ст.ст.447,451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного межрегіонального управління (м.Харків) Міністерства юстиції України, стягував-ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Зобов`язати Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного межрегіонального управління ( м.Харків) Міністерства юстиції України зняти арешт з усіх видів майна боржника- ОСОБА_1 , накладених в межах виконавчого провадження № 44779126 та виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників за цим виконавчим провадженням.

В іншій частині вимог у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони: Заявник: ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Заінтересовані особи: Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного межрегіонального управління (м.Харків) Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34952461, м.Харків, майдан Захисників України, 7/8, 7 поверх);

АТ «Банк Фінанси та Кредит» ( ЄДРПОУ 06717756, м. Київ, вул. Артема, 60).

Повне судове рішення складено 16.10.2020.

СУДДЯ -