Рішення № 91921539, 08.09.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/10211/20

Провадження № 2/234/2931/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Михальченко А.О.

секретар судового засідання Каліберда А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області цивільну справу № 234/10211/20 за позовом

ОСОБА_1

до

Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом на виробництві, -

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Рибалко В.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.07.2020 р. позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Писаренко Г.А. звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 25.01.2000 року по 06.06.2005 року, безперервно пропрацював майстром плавильної ділянки у чавуноливарному цеху ПрАТ «НКМЗ». Під час роботи у відповідача зі шкідливими та небезпечними умовами праці позивач отримав професійне захворювання, яке йому встановили 02.07.2004 року – термічний опік ІІ ступеню кон`юнктиви правого ока. У зв`язку з погіршенням здоров`я, внаслідок професійного захворювання, позивач вимушений був звільнитися за власним бажанням. Просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, заподіяну внаслідок професійного захворювання на виробництві в сумі 15 000 грн.

Зазначає, що 02.07.2004 року, коли він знаходився в чавуноливарному цеху біля місця розливу чавуну та встановлював бірки, краплина рідкого металу потрапила йому в око. 07.07.2004 року було створено міжвідомчу комісію та складено акт №33 про нещасний випадок на виробництві, основною причиною стало невиконання вимог інструкції з охорони праці, відсутність засобів захисту (окулярів) ока та обличчя.

У період з 2 по 14 липня 2004 року він пройшов курс стаціонарного лікування в міській лікарні №3 м. Краматорська.

27.10.2004 року він пройшов обстеження обласною профпатологічною медіко-соціальною експертною комісією в м. Донецьку, де йому було вперше встановлено професійне захворювання: втрата 15% працездатності у звязку з трудовим каліцтвом.

01.02.2007 року обласна профпатологічна медико-соціальна експертна комісія у м. Донецьку визнала його захворювання професійним з 15 (п`ятнадцять) % втрати працездатності та визнала його захворювання безстроковим тобто по життєвим.

Періодично, у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, він змушений знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Необхідність проходження курсу лікування йому встановлено за результатами огляду МСЕК, згідно висновку якого, йому для підтримки здоров`я необхідно проходження медикаментозного лікування. Внаслідок погіршення стану здоров`я, він неодноразово проходив медичний огляд, в різних лікарнях.

У зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням, він зазнав фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання йому моральної шкоди, оскільки на час захворювання та звільнення йому було 30 років, це час життєвого розквіту, пора зрілості. Він будував плани на подальше життя, мріючи добитись чималих успіхів, але цьому завадила хвороба, стан його здоров`я є невідновним, внаслідок чого він отримав психологічну травму. Внаслідок такого захворювання змінився його життєвий уклад, життя зазнало суттєвих змін: він частково втратив працездатність, обмежений під час вибору міста праці, час від часу відчуває безпричинну слабкість, втому, нехватку повітря, дуже погано спить. Для підтримки стану здоров`я він вимушений був провести на стаціонарному лікуванні у лікарнях більше чотирьох місяців свого життя, це не враховуючи санітарно- курортне та амбулаторне лікування. Його стан здоров`я дуже незадовільний, він не може вести нормальний спосіб життя, порушилась душевна рівновага, порушилися зв`язки із оточуючими, стало неможливо продовжувати активний спосіб життя, хвороба позбавила його можливостей реалізації своїх звичок та бажань, порушились нормальні зв`язки з рідними та близькими. Після захворювання та звільнення з ПрАТ «НКМЗ» у нього повністю припинились зв`язки з профспілками та керівниками цеху. Він став їм зовсім не потрібний, вже ніхто з них не пам`ятає що він віддав цьому цеху багато років свого життя. Він доставляє багато труднощів своїм рідним та близьким, тому змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода, яка заподіяна йому, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім`ї, фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час роботи та які відчуває і на теперішній час, тому він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Заподіяна моральна шкода, завдана йому внаслідок професійного захворювання на виробництві, випливає з трудових правовідносин з ПрАТ « НКМЗ».

Просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 23.07.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «НКМЗ» Рибалко В.П. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, також надала відзив на позов, в якому зазначила, що в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, «що діями ПрАТ «НКМЗ», який не забезпечив безпечні умови праці, йому заподіяно моральну шкоду», але така думка є помилковою і спростовується тим, що у ч. 6 ст. 153 КЗпП України передбачено, що у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов`язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці», роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Отже, діюче законодавство допускає використання небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці у разі неможливості повного усунення за умови одержання відповідного дозволу.

Дотримуючись вищенаведених норм закону, відповідач одержав від Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці», під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, на які має право працівник, закріплені в ст. 7 Закону України «Про охорону праці», а саме, працівники безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, додаткову оплачувану відпустку, оплату праці у підвищеному розмірі.

На виконання ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці», відповідач проінформував ОСОБА_1 під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що підтверджується наказами про прийняття на роботу. Таким чином, позивач усвідомлював наслідки такої роботи та добровільно на неї погодився.

Крім того, причиною нещасного випадку стала відсутність у позивача ОСОБА_1 засобів захисту очей і обличчя при виконанні робіт у розплавленого металу, тобто він порушив правила охорони праці та не подбав про особисту безпеку і здоров`я.

З вищенаведеного вбачається, що саме безвідповідальне ставлення позивача до свого здоров`я призвело до виробничої травми та втрати 15% працездатності.

У позові ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода, яка йому заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах; несприятливій атмосфері у стосунках з рідними та оточуючими; фізичному болю та стражданнях; отриманні психічної травми; зміни його життєвого укладу; порушенні зв`язків з оточуючими, неможливості продовжувати активний спосіб життя, реалізовувати свої звички та бажання. Але жодних доказів щодо наявності цих обставин вона не наводить та не додає до позовної заяви.

Вважає, що розмір моральної шкоди є не співмірним, оскільки ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 15%, група інвалідності не надається, тобто у позивача існує здатність до самообслуговування, здатність до виконання трудової діяльності. Крім того, позивачем не доведено, що зміни, які сталися в його особистому житті пов`язані саме з наявністю у нього професійного захворювання, а також, які додаткові зусилля він докладає для організації свого життя. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання представник третьої особи ОСОБА_3 не з`явилась, була належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, у відзиві на позов зазначила, що потерпілий на виробництві ОСОБА_1 перебуває на обліку в Краматорському відділенні з 27.10.2004 р. За висновком МСЕК від 27.10.2004 р. потерпілому встановлена стійка втрата працездатності 15% з повторним переоглядом 27.10.2005 р. внаслідок трудового каліцтва. Постановами Краматорського міського відділення Фонду йому була призначена одноразова допомога у сумі 9576,00 грн. та щомісячні страхові виплати у сумі 399,00 грн. Під час повторного переогляду ОСОБА_1 підтверджена стійка втрата працездатності 15% безстроково. Постановою Краматорського міського відділення від 05.02.2007 р. потерпілому були продовжені страхові виплати у розмірі 594,24 грн. На даний час щомісячні страхові виплати складають 3253,23 грн. За таких обставин вважає, що Краматорське міське відділення права потерпілого не порушувало, оскільки діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей. Просила розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 25.01.2000 р. по 06.06.2005 р., працював у майстром плавильної ділянки у чавуноливарному цеху ПрАТ «НКМЗ», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 .

Як видно з Акту огляду у МСЕК серії 2-18 АВ №092685 від 27.10.2004 року, позивачу ОСОБА_1 встановлено 15% втрати працездатності у зв`язку з виробничою травмою.

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку, який відбувся 02.07.2004 року в чавуноливарному цеху від 05.07.2004 року, комісією проведено розслідування нещасного випадку 02.07.2004 року. За висновками комісії ОСОБА_1 порушив правила охорони праці, колективний договір, старший майстер порушив п. 12.26 «Загальних правил охорони праці».

01.02.2007 року обласна профпатологічна медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) у м. Донецьк визнала трудове каліцтво позивача ОСОБА_1 з 15 (п`ятнадцять) % втрати працездатності безстроково та потребою у медикаментозному лікуванні, що підтверджується копією виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії ДОН-04 №006650.

З виписок з медичних карт, із історій хвороби вбачається, що позивач ОСОБА_1 неодноразово проходив клінічні обстеження і знаходився на лікуванні у медичних установах м. Донецька та м. Краматорська та проходив курси лікування у окулістів.

Як видно з наданих представником ПрАТ «НКМЗ» документів, територіальним управлінням Держнадзорохоронпраці по Донецькій області Державного комітету України по нагляду за охороною праці надано дозвіл № 069.03.14.37.10.1 Закритому акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на початок роботи підприємства по заготівлі, переробки, в тому числі металургійної, металобрухту кольорових та чорних металів, з 07 лютого 2003 року, а Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду надав дозвіл № 1686.11.30-29.51.1 Публічному акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, дозвіл діє з 01.06.2007 року по 01.06.2012 року.

З 27.10.2004 р. позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділенні ВД Фонду у м. Краматорську Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що підтверджується постановою про взяття на облік потерпілого на виробництві та реєстрацію страхового випадку.

Постановою начальника Краматорського міського відділення управління ВД ФСС України в Донецькій області від 05.02.2007 р. позивачу ОСОБА_1 призначено щомісячну страхову виплату з 14.12.2006 р. у сумі 594,24 грн. безстроково.

Постановою від 21.04.2020 року перерахована сума щомісячної страхової виплати та складає 3253,23 грн.

На підставі ст. 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків відшкодовується у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини підприємства (власника або уповноваженого ним органу) за наявності юридичних фактів, що у сукупності є підставою для покладення на власника обов`язку відшкодувати таку шкоду.

Таким чином, із змісту цієї статті вбачається, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров`ю завдана при виконанні позивачем трудових обов`язків, про що свідчить медичні висновки про наявність трудового каліцтва, акти розслідування нещасного випадку, висновки МСЕК.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено.

Також, суд відхиляє доводи представника відповідача ПрАТ «НКМЗ» про відсутність у позивача ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивач був обізнаний про шкідливий характер праці, про наявність на його робочому місці шкідливих виробничих факторів, оскільки забезпечення безпечних умов праці є обов`язком роботодавця. Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 158 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Судом встановлено, що позивач отримав трудове каліцтво під час виконання трудових обов`язків в ПрАТ «НКМЗ», а тому наявні підстави, передбачені ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп./2004, згідно з яким, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

З урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просила потерпіла. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступень втрати професійної працездатності в розмірі 15%, тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу виробничої травми, погіршення здібностей у побуті, вимушеної зміни складу життя, зміну або припинення трудової діяльності, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у її життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні, та вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди з ПрАТ «НКМЗ» в розмірі 7 500 грн., що буде еквівалентно моральним стражданням позивача.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 5; ЄДРПОУ 05763599) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 7 500 грн. 00 коп. (сім тисяч п`ятсот грн 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 5; ЄДРПОУ 05763599) на користь Держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 10.09.2020 року.

Суддя Краматорського міського суду А. О. Михальченко