Постанова № 9167744, 28.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28.01.2010 р. № 2а- 43151/09/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Русецький І.В.,

за участі :

представника позивача - Інденко М.В.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

простягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Лозівська об"єднана державна податкова інспекція звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 13755,30 грн. заборгованості по оплаті штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішеннями від 27.05.2009р. №0000662303, від 27.05.2009р. № 0000652303, від 27.05.2009р. № 0000672303. В обгрунтування заявлених вимог указував, що ОДПІ, розглянувши акти перевірок № 4533/20/40/23 від 07.05.2009р., № 4534/20/40/23 від 07.05.2009р., на підставі норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" винесла рішення від 27.05.2009р. №0000662303, від 27.05.2009р. № 0000652303, від 27.05.2009р. № 0000672303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Відповідач, ФОП ОСОБА_2 в повному обсязі сум штрафних санкцій, які були застосовані переліченими рішеннями, не сплатив, що спричинило утворення спірної суми заборгованості. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги заявленого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ФОП ОСОБА_2, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить приєднане до справи повідомлення про вручення, однак до судового засідання не прибув, свого уповноваженого представника до суду не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, Фізична-особа підприємець ОСОБА_2 пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, має правовий статус суб'єкта господарювання - фізичної особи - підприємця, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в Лозівській ОДПІ.

Позивач, Лозівська ОДПІ в силу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за наведеними у ст.3 КАС України ознаками є субєктом владних повноважень, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом, що передбачено п.11 ст.10 і п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому спір по даній справі підлягає вирішенню в порядку КАС України.

Як випливає з матеріалів справи, вимоги позову ґрунтуються на рішеннях про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.05.2009р. №0000652303, яким визначений штраф у сумі 1000,00грн., від 07.05.2009р. № 0000662303, яким визначений штраф у сумі 6656,30грн., від 07.05.2009р. № 0000672303, яким визначений штраф у сумі 6099,00грн.

Оглянувши перелічені рішення, суд відзначає, що за змістом, формою та підставами винесення, названі рішення узгоджуються з компетенцією органів державної податкової служби України, встановленою п.11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та способом реалізації наданих податковим органам владних повноважень, визначеним Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Доказів помилковості висновків контролюючого органу, які слугували фактичною підставою для винесення перелічених рішень і відображені в актах перевірок № 4533/20/40/23 від 07.05.2009р., № 4534/20/40/23 від 07.05.2009р., судовим розглядом не виявлено.

Так, в акті від 07.05.2009р. №4533/20/40/23 відображено факт вчинення відповідачем порушення ст. 11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: проведення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами (реалізація цигарок "КЕНТ" за ціною 7,90 грн. при встановленій виробником максимальній роздрібній ціні 7,50 грн.).

Статтею 11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що встановлена виробником або імпортером роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Працівник відповідача на момент підписання акту перевірки та письмових пояснень наявності указаного порушення не спростовував, а відповідач доказів, які б доводили відсутність цього порушення, до матеріалів справи не надав.

Отже, факт порушення ст. 11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. Доказів, які б спростовували наявність цього порушення судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України таких доказів не виявлено.

Відповідно до абз.12 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб"єктів підприємницької діяльності у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб"єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості по оплаті рішення № 0000652303 від 27.05.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з абз. 12 ч. 2 ст.17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в сумі 1.000,00грн. підлягає задоволенню.

Вивчення судом змісту рішення № 0000662303 показало, що назване рішення прийнято на підставі акту перевірки від 07.05.2009р. № 4533/20/40/23. З вказаного акту слідує, що фактичною підставою для застосування спірної суми штрафу слугували висновки податкового органу про порушення відповідачем п.1, п.2, п. 9, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Стосовно відображеного в акті перевірки від 07.05.2009р. № 4533/20/40/23 факту порушення відповідачем п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункової операції на суму 18,70 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та невидача розрахункового документу особі, яка отримує товар, суд зауважує таке.

Згідно з п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Дійсності порушення п.1, п.2 ст.3 цього закону, а саме: проведення розрахункової операції на суму 18,70 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та невидача розрахункового документу особі, яка отримує товар, працівник відповідача на момент підписання акту перевірки не спростовував, а відповідач доказів, які б доводили відсутність цього порушення, до матеріалів справи не надав. При цьому, суд бере до уваги, що на місці здійснення відповідачем господарської діяльності знаходився реєстратор розрахункових операцій Datecs.MP 50ЕV.

Таким чином, вимога ДПІ про стягнення штрафу в сумі 93,50 грн., який був застосований на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(18,70грн. * 5), підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи в частині наведеного в акті від 07.05.2009р. № 4533/20/40/23 висновку контролюючого органу про порушення відповідачем п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», а саме: невиконання щоденного друкування на РРО фіскального звітного чеку 30.01.2009р., суд приходить до такого висновку.

Згідно з п.9. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

За невиконання зазначених вимог п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачена відповідальність - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій. (340 грн.)

При складанні акту від 07.05.2009р. № 4533/20/40/23 працівником відповідача, за участі якого здійснювалась перевірка, будь-яких обґрунтованих заперечень щодо відсутності цього порушення зазначено не було. Таким чином, дійсності порушення п.9 ст.3 згаданого закону, а саме: незабезпечення друкування фіскального звітного чеку за 30.01.2009р., працівник відповідача на момент підписання акту перевірки не спростовував, а відповідач доказів, які б доводили відсутність цього порушення, до матеріалів справи не надав. Доказів, які б спростовували наявність цього порушення відповідачем до справи не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України таких доказів не виявлено.

Таким чином, вимога ДПІ про стягнення штрафу в сумі 340,00 грн., який був застосований на підставі п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підлягає задоволенню.

Щодо наведеного в акті перевірки від 07.05.2009р. № 4533/20/40/23 факту порушення відповідачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: реалізація не облікованих товарно - матеріальних цінностей на загальну суму 3111,40 грн.

Відповідно вказаного акту в ході перевірки відповідач не надав документів, підтверджуючих надходження товарно-матеріальних цінностей та їх оприбуткування за обліком відповідача на суму 3.111,40 грн. Згідно з п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб"єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та\або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов"язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Частиною 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу норм ч.1 ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", де указано, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, в кореспонденції з нормами ст.51 Цивільного кодексу України, де зазначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин, до правовідносин за участю фізичної особи-підприємця в повній мірі можуть бути застосовані акти законодавства, які визначають порядок ведення обліку товарів юридичними особами, позаяк зміст та правова суть операцій з придбання, обліку, використання та подальшої реалізації товарів жодним чином не залежить від того хто саме (юридична особа чи фізична особа - підприємець) здійснює такі операції.

До перевірки відповідач первинних документів про рух товарів між суб'єктами господарювання або про внутрішньогосподарське переміщення товарів не надав. Зазначені документи не були подані відповідачем і до суду.

Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку обліку товарів.

Отже, факт порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. При цьому, суд бере до уваги, що фактичних даних про відсутність у працівника відповідача, за участі якого здійснювалась перевірка, або відповідача можливості зазначити в акті перевірки свої зауваження (в частині наявності цього порушення), виклавши свою незгоду з його висновками, відповідачем до матеріалів справи не додано. Доказів, які б спростовували наявність цього порушення відповідачем до справи не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України таких доказів не виявлено.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до суб"єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, вимога ОДПІ про стягнення штрафу в сумі 6.222,80 грн., який був застосований на підставі ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підлягає задоволенню.

За таких обставин, вимога про стягнення заборгованості по оплаті рішення № 0000662303 від 27.05.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6.656,30грн. є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

З приводу викладеного в акті від 07.05.2009р. № 4534/20/40/23 висновку контролюючого органу про порушення відповідачем п.1, п.2, п.9, п.12, п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Стосовно відображеного в акті перевірки від 07.05.2009р. № 4534/20/40/23 факту порушення відповідачем п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункової операції на суму 16,40 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та невидача розрахункового документу особі, яка отримує товар, суд зауважує таке.

Згідно з п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Дійсності порушення п.1, п.2 ст.3 цього закону, а саме: проведення розрахункової операції на суму 16,40 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та невидача розрахункового документу особі, яка отримує товар, працівник відповідача на момент підписання акту перевірки не спростовував, а відповідач доказів, які б доводили відсутність цього порушення, до матеріалів справи не надав. При цьому, суд бере до уваги, що на місці здійснення відповідачем господарської діяльності знаходився реєстратор розрахункових операцій Datecs.MP 50ЕV.

Таким чином, вимога ОДПІ про стягнення штрафу в сумі 82,00 грн., який був застосований на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(16,40грн. * 5), підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи в частині наведеного в акті від 07.05.2009р. № 4534/20/40/23 висновку контролюючого органу про порушення відповідачем п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», а саме: невиконання щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків 26.11.2008р., 09.12.2008р., 28.12.2008р., 13.01.2009р., 16.01.2009р., 25.01.2009р., 07.03.2009р., 16.04.2009р. та 01.05.2009р., суд приходить до такого висновку.

Згідно з п.9. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

За невиконання зазначених вимог п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачена відповідальність - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій (що складає 340 грн.).

При складанні акту від 07.05.2009р. № 4533/20/40/23 працівником відповідача, за участі якого здійснювалась перевірка, будь-яких обґрунтованих заперечень щодо відсутності цього порушення зазначено не було. Таким чином, дійсності порушення п.9 ст.3 згаданого закону, а саме: незабезпечення друкування фіскальних звітних чеків за 26.11.2008р., 09.12.2008р., 28.12.2008р., 13.01.2009р., 16.01.2009р., 25.01.2009р., 07.03.2009р., 16.04.2009р. та 01.05.2009р., працівник відповідача на момент підписання акту перевірки не спростовував. Доказів, які б спростовували наявність цього порушення відповідачем до справи не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України таких доказів не виявлено.

Таким чином, вимога ОДПІ про стягнення штрафу в сумі 3060,00 грн. (340,00 х 9), який був застосований на підставі п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підлягає задоволенню.

Щодо наведеного в акті перевірки від 07.05.2009р. № 4533/20/40/23 факту порушення відповідачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: реалізація не облікованих товарно - матеріальних цінностей на загальну суму 1442,50 грн.

Відповідно вказаного акту в ході перевірки відповідачем не були надані первинні документи, які б підтверджували надходження товарно-матеріальних цінностей до відповідача та їх оприбуткування за обліком відповідача на суму 1442,50 грн.

Згідно з п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб"єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов"язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Частиною 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу норм ч.1 ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", де указано, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, в кореспонденції з нормами ст.51 Цивільного кодексу України, де зазначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин, до правовідносин за участю фізичної особи-підприємця в повній мірі можуть бути застосовані акти законодавства, які визначають порядок ведення обліку товарів юридичними особами, позаяк зміст та правова суть операцій з придбання, обліку, використання та подальшої реалізації товарів жодним чином не залежить від того хто саме (юридична особа чи фізична особа - підприємець) здійснює такі операції.

До перевірки відповідач первинних документів про рух товарів між суб'єктами господарювання або про внутрішньогосподарське переміщення товарів не надав. Зазначені документи не були подані відповідачем і до суду.

Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку обліку товарів.

Отже, факт порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. При цьому, суд бере до уваги, що фактичних даних про відсутність у працівника відповідача, за участі якого здійснювалась перевірка, або відповідача можливості зазначити в акті перевірки свої зауваження (в частині наявності цього порушення), виклавши свою незгоду з його висновками, відповідачем до матеріалів справи не додано. Доказів, які б спростовували наявність цього порушення відповідачем до справи не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України таких доказів не виявлено.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до суб"єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, вимога ДПІ про стягнення штрафу в сумі 2.885,00 грн., який був застосований на підставі ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підлягає задоволенню.

Стосовно наведеного в акті перевірки від 07.05.2009р. № 4534/20/40/23 факту порушення відповідачем п. 13 ст.3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена у денному звіті РРО (14,40грн.) суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного акту перевірки сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складає - 2,00 грн. (без урахування суми, на яку було реалізовано товар - 16 грн. 40 коп.), а сума готівкових коштів, яка зазначена у денному звіті РРО - 0,00 грн. Різниця між наведеними величинами склала 14,40грн., хоча в силу положень п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»ці величини повинні бути рівними, за виключенням випадків проведення операцій службове внесення або службова видача. Матеріалами справи проведення таких операцій відповідачем не доведено. При цьому, суд бере до уваги, що фактичних даних про відсутність у працівника відповідача, за участі якого здійснювалась перевірка, або відповідача можливості зазначити в акті перевірки свої зауваження (в частині наявності цього порушення), виклавши свою незгоду з його висновками, відповідачем до матеріалів справи не додано. Отже, факт порушення п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. Доказів, які б спростовували наявність цього порушення відповідачем до справи не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України таких доказів не виявлено.

Відповідно до ст.22 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб"єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, вимога ОДПІ про стягнення штрафу в сумі 72,00 грн. (14,40 грн. х 5), який був застосований на підставі ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підлягає задоволенню.

За таких обставин, вимога про стягнення заборгованості по оплаті рішення № 0000672303 від 27.05.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6.099,00грн. є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Судовим розглядом не встановлено фактичних даних, які б вказували на те, що рішення Лозівської об"єднаної державної податкової інспекції від 27.05.2009р. №0000662303, від 27.05.2009р. № 0000652303, від 27.05.2009р. № 0000672303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржувалися відповідачем у судовому або позасудовому порядку.

Доказів оплати цих рішень до суду не подано, наявність заборгованості підтверджена карткою особового рахунку.

Наданою ОДПІ карткою особового рахунку відповідача підтверджується, що сума застосованих переліченими рішеннями штрафних (фінансових) санкцій в повному обсязі не сплачена, заборгованість склала - 13.755,30грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимога ДПІ про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті штрафу в сумі 13.755,30 грн. є обгрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-12, п.2 ч.1 ст.157, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Лозівська об'єднана державна податкова інспекція у Харківської області до ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження - АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - НОМЕР_4) на користь Державного бюджету України (одержувач - Первомайське УДК у Харківській області; код одержувача - 24134432; банк одержувача - ГУДКУ в Харківській області МФО 851011) заборгованість в сумі 13755 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 02.02.2010р.

Суддя Сліденко А.В.