Рішення № 91433839, 07.09.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8458/19

2/357/370/20

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Тодосієнко О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на особисте утримання, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вказаним позовом, мотивуючи тим, що від спільного проживання сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, в актовому записі про народження сина відомості про батька були записані відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Однак, з квітня 2018 року сімейні стосунки між позивачем та відповідачем припинились. Зазначає, що дитина проживає з нею та перебуває на повному її утриманні, а відповідач по справі жодної допомоги на їх утримання не надає. Посилаючись на вказані обставини, позивачка, уточнивши позовні вимоги, просить суд визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати відділ РАЦС Білоцерківського МРУЮ внести відповідні зміни в актовий запис №289 від 01.03.2018 року про народження ОСОБА_4 та видати нове свідоцтво про народження дитини, а також внести відповідні зміни до Книги реєстрації народжень; стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менше встановленого законом мінімуму; стягнути з відповідача на корить позивачки аліменти на її особисте утримання у розмірі 1/10 частини всіх видів його заробітку до досягнення дитиною трьох років.

Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10 січня 2020 року задоволено клопотання позивача та її представника та призначено по справі судово-медичну експертизу методом генотипоскопічного дослідження на предмет встановлення біологічного батьківства.

19 травня 2020 року на адресу суду надійшов висновок експерта №103-49-2020 від 12.05.2020.

Ухвалою суду від 25 травня 2020 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 08 липня 2020 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилась, про день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, позивачка направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про день і час розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідач направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, уточнені позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, направила до суду клопотання про розгляд справи без участі її представника, при вирішенні справи покладалась на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з відповідчем, позивач народила сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В свідоцтві про народження дитини позивач записана матір`ю, в графі «батько» вказано відомості « ОСОБА_5 », зі слів позивача.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України №00023524537.

Відповідно до ст.121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

За змістом ст.125-128 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану і якщо така заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника, повноваження якого мають бути нотаріально засвідчені, або надіслана поштою за умови її нотаріального засвідчення.

За відсутністю заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду і підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов може бути пред`явлений матір`ю неповнолітньої дитини або особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема, ч.2 ст.128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Згідно п.4 вказаної постанови, справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст.128 СК приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч.1 ст.135 СК); із позовом про визнання батьківства чи материнства можуть звертатися до суду лише особи, зазначені у СК.

Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися мати, опікун дитини, особа, яка ї утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч.2 ст.55 СК України відомості про батька дитини записані за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані особами, зазначеними у ч.3 ст.128 цього Кодексу.

Отже, за приписами приведених норм сімейного права, питання визнання батьківства може вирішуватися в судовому порядку у разі відсутності заяви жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, про визнання походження дитини від батька, та вчинення запису про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу, за заявою матері дитини.

В даному випадку дитина народилась від осіб, які не перебували у шлюбі між собою і тому запис про батька дитини вчинено зі слів матері відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Відповідно до п.20 п.1 Розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п.2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до положень ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу батьківства щодо малолітнього ОСОБА_4 , для вирішення якого слід встановити обставини, які потребують застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.

Відповідно до ч.2 ст.128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

В процесі розгляду справи судом було призначено судово-медичну експертизу методом генотипоскопічного дослідження на предмет встановлення біологічного батьківства.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення Калачова проти Російської Федерації №3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Відповідно до висновку експерта №103-49-2020 від 12.05.2020 року, молекулярно-генетеичним дослідженням встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 складає не менш 99,99%. Таким чином згідно Hummel K at all «Biostatistisch Abstammugs begutachung mit blutgruppen befunden» Stuttgart, 1971, біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 практично доведено.

Вказаний доказ не викликає сумніву у суду.

Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та враховуючи визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині вимог про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Вирішуючи позов в частині стягнення аліментів та коштів на особисте утримання, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що на даний час позивач та відповідач разом не проживають, їх син проживає з позивачем та знаходиться на утриманні матері, що підтверджується довідкою №5008 від 29.07.2019 року про місце проживання та склад сім`ї, виданої Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвеції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.180 СК України, обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.

У відповідності до ст.181 СК України, у разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з яким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.182 СК України, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що батько дитини, ОСОБА_2 свого сина належним чином не утримує, хоча зобов`язаний це робити. При цьому суд виходить з того, що відповідач доказів про те, що він належним чином займається утриманням своєї дитини не надав.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку \доходу\ матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 84 СК України, дружина з якою проживає дитина має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч.3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Отже, оскільки відповідач не надає позивачці грошової допомоги на утримання сина та на її особисте утримання, суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання сина в розмірі у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 01.08.2019 року до його повноліття та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на особисте утримання в розмірі у розмірі 1/10 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 01.08.2019 року до досягнення дитиною 3-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

При визначенні розміру аліментів, суд врахував обставини, які передбачені в ст. 182 СК України.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За п.1, 2 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ч.3, ч.8 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами і для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката на представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних виплат.

За частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3200,00 грн. в рахунок правничої допомоги та долучила як доказ її надання угоду №153 про надання професійної правничої допомоги по цивільній справі укладений з адвокатом Дідич Поліною Володимирівною, ордер адвоката серії КС №386229 від 25.11.2019 року, акт від 07.09.2020 року до договору про надання правничої допомоги №153 від 25.11.2019 року, квитанцію №320662 від 25.11.2019 на суму 3000 грн. та квитанцію №320683 від 15.06.2020 на суму 200 грн.

Судом встановлено, що позивачем надано підтвердження укладення угоду про надання правничої допомоги, а також згідно вказаної угоди надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу, квитанцію).

Враховуючи те, що позивач у зв`язку із розглядом даної справи понесла витрати на правничу допомогу в сумі 3200 грн., уклавши договір з адвокатом Дідич П.В., в якому зазначено обсяг та форми надання правової допомоги, розмір витрат на оплату такої допомоги, з яким погодилась позивач, та виходячи з обсягу доказів наявних в матеріалах справи та часу витраченого на ознайомлення з ними; обсягу клопотань, заяв, складених адвокатом в межах розгляду цивільної справи від імені позивача; часу витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях, суд вважає розмір вказаних витрат обґрунтованим. За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 3200 грн. за надання правничої допомоги.

Окрім того, позивач понесла судові витрати в сумі 768,40 грн на сплату судового збору та 6620,70 грн. як оплату за проведення експертизи, які за правилами ст.141 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Також, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

На підставі ст.ст. 84,122, 125, 128-129 СК України, керуючись ст.ст.10, 12, 82, 206, 212, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ: 33341882, адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 22, м. Біла Церква, Київська обл., 09117) про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на особисте утримання- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ: 33341882, адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 22, м. Біла Церква, Київська обл., 09117) внести зміни в актовий запис №289 від 01.03.2018 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши відомості про батька: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Біла Церква, громадянин України, та видати свідоцтво про народження дитини, а також внести зміни до Книги реєстрації народжень з урахуванням вказаних змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.08.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на її особисте утримання у розмірі 1/10 частини з усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 01.08.2019 року і до досягнення дитиною 3-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) 768 грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору, 3200 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 6620 грн. 70 коп. витрат на проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), на користь держави судовий збір у розмірі 1536 грн. 80 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБ. І. Кошель