Рішення № 91388413, 01.09.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

01.09.2020

Справа № 489/6792/18

Провадження №2/489/70/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання – Бугаєвським В.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін матеріали цивільної справи за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №NKN3AE00000022 від 15.11.2007 року в розмірі 23643,21 дол.США, що за курсом 27.09 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.08.2018 року складає 640494,56 грн., яка складається з 23643,21 дол.США – заборгованість за кредитом, оскільки останній не виконує зобов`язань за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором №NKN3AE00000022, таким чином позивач змушений звернутись до суду.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги позивача не визнає. Зазначає, що 15.11.2007 р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ “ІІриватБанк” було укладено кредитний договір №NKH3AE00000022. Відповідно до умов вищезазначеного договору АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 30 819,81 дол. США на строк до 14.11.2012 р. Погашення кредиту повинно було здійснюватись шляхом щомісячних платежів. Як зазначає позивач, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Між і тим належних та допустимих доказів на підтвердження вищезазначених обставин суду надано не було. Так із долученого до матеріалів справи АТ КБ «ПриватБанку» розрахунку абсолютно не вбачається, яким чином здійснювалось погашення боргу - суми фактично сплачених коштів, дати погашення заборгованості, час здійснення останнього платежу, тощо. Крім того, до позовної заяви позивачем взагалі не долучено копії кредитного договору, на підставі якого він має намір стягнути заборгованість. Відповідач не має можливості надати суду вищезазначені відомості, оскільки будь яка інформація щодо зазначеного кредиту (копія кредитного договору, квитанції про оплату кредиту тощо) в нього не збереглись із значним спливом часу - з терміну, до якого було укладено кредитний договір, минуло більше 6 років; з часу укладення договору - більше 11 років. Тобто кінцевий строк погашення заборгованості за кредитним договором - 14.11.2012 р.- сплинув більш ніж 6 років тому. Між тим з даним позовом до суду Банк звернувся лише 01.11.2018 р. Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску АТ КБ «ПриватБанк» позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Згідно наданого позивачем договору, вбачається що 17 квітня 2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №NKSDAF00000036, згідно якого банк зобов`язується надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу або шляхом перерахування на рахунок, вказаний в п.7.1 вказаного договору. Термін, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період оплати платежів, порядок погашення заборгованості за даним договором, вказані в розділі 7 договору.

Згідно п.7.1. даного договору банк зобов`язується надати "Позичальникові" кредитні кошти шляхом: видачі коштів готівкою через касу банку, на термін з 17 квітня 2007 року по 16 квітня 2010 року включно у вигляді не відновлюваної кредитної лінії (далі - Кредит) в розмірі 13368,57 доларів США на наступні цілі: придбання автомобіля 11140,00 доларів США, а також в розмірі 6,76 доларів США на оплату за реєстрацію Предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2, винагороду в сумі 111,40 доларів США, на сплату страхових платежів за 1-ий рік 703,47 доларів, в розмірі 2110,41 доларів США на оплату страхових платежів у випадках і в порядку передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості по Кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі суми 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.11. даного договору і винагороду за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного договору. Період сплати вважати період з 20 по 27 число кожного місяця.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 06.08.2018 року має заборгованість - 148712,13 Доларів США, яка складається з наступного: 23643.21 Доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 1397,72 Доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1338,78 Доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 122332,42 Доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позивач посилається на те, що законодавством України не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 23643,21 Доларів США, яка складається з наступного: 23643,21 Доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами статті 525 цього Кодексу, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розрахунком заборгованості за кредитним договором підтверджено факт порушення відповідачем умов кредитного договору та не виконання зобов`язань, що випливають з нього.

Щодо заявленого клопотання, про застосування строків позовної давності, суд приходить до наступного.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності. Про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, відповідач в своєму відзиві на позовну заяву до винесення рішення у справі просив суд про застосування до виниклих спірних відносин загальної позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Строк виконання зобов`язання за Кредитним договором №NKN3AE00000022 від 15.11.2007 року, відповідач з 19.11.2015 року припинив сплачувати чергові платежі та порушив графік їх погашення (згідно розрахунку заборгованості та відомостей по особовому рахунку, останній платіж на суму 4773,81грн було здійснено 19.11.2015 року). Позивач звернувся до суду з позовною вимогою 01.11.2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

Згідно із ст. 192 Цивільного кодексу України, законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет).

Верховний Суд України в постанові від 10 лютого 2016 року в справі №6-1680цс15 дійшов до висновку, що якщо в кредитному договорі виконання зобов`язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов`язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

З кредитного договору вбачається, що виконання зобов`язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Враховуючи вищевказане, є всі підстави для стягнення основного боргу за договором в іноземній валюті.

Офіційний курс валют станом на 01.11.2018 року становить 1 долар США – 28,11 грн., що підтверджується скриншотами з офіційного сайту Національного банку України.

Проте, позивач при здійсненні розрахунку в гривневому еквіваленті посилався на службове розпорядження НБУ від 06.08.2018 року, що за курсом - 27,09 грн. та просив стягнути з відповідача 640494,56 грн..

Суд не може виходить за межі позовних вимог, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 23643,21 доларів США, що еквівалентно на дату подання позову до суду - 01.11.2018 року - 664610 грн. 63 коп.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9607,42 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №NKN3AE00000022 від 15.11.2007 року у розмірі 23643,21 доларів США, що еквівалентно 640494 грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 9607 грн. 42 коп.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено « 01 » вересня 2020 року.