Рішення № 91297166, 03.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1994/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

за участю: представника позивача Трофімова Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3913 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до військової частини А3913 (далі - ВЧ А3913, відповідач) в якій позивач просить суд:

- визнати розрахунок грошової компенсації за не отримане речове майно майора ОСОБА_1 виконаний на підставі наказу командира військової частини А3913 про звільнення від 31.07.2019 року включаючи Довідку - розрахунок № 35 від 10.02.2020 року заборгованості за недоотримане речове майно та проведені перерахунки яка відображає вказаний розрахунок - незаконними;

- визнати розмір грошової компенсації майора ОСОБА_1 станом на 31.07.2019 р в сумі - 47 492 грн. 50 коп.;

- визнати неправомірним наказ командира військової частини А3913 від 31.07.2019 р. № 167 про виключення майора ОСОБА_1 з списків особового складу частини в зв`язку з нездійсненням з майором ОСОБА_1 повного та належного розрахунку за нормами забезпечення у зв`язку з звільненням з військової служби(виключенням з списків особового складу частини);

- скасувати наказ командира військової частини А3913 від 31.07.2019 р.№ 167 про виключення майора ОСОБА_1 з списку особового складу частини;

- зобов`язати військову частину А3913 здійснити виплату майору ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно до виключення з списків особового складу частини;

- зобов`язати військову частину А3913 за час вимушеного прогулу з дня скасування наказу командира військової частини А3913 від 31.07.2019 р. № 167 - по момент звільнення з військової служби (виключення з списків особового складу частини) нарахувати та виплатити майору ОСОБА_1 матеріальне та грошове забезпечення, зарахувати вказаний період до календарної вислуги років військової служби..

Ухвалою від 12.03.2020 суд відкрив загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на день звернення до суду, відповідачем не проведено з ним усіх необхідних розрахунків, хоча останній подавав рапорти про таке проведення до виключення його зі списків особового складу військової частини. ОСОБА_1 зокрема, вважає протиправними дії ВЧ А3913, щодо не нарахування та невиплати йому у повному обсязі грошової компенсації за не отримане речове майно в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивач зазначає, що в порушення встановленого порядку розрахунку при звільненні, нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно відповідач здійснив лише 10.02.2020, тоді як виключено ОСОБА_1 із складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення наказом від 31.07.2019.

Відповідач надав відзив на позов та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду. На спростування позовних вимог ВЧ А3913 зазначила, що оскільки ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації, то у нього відповідно до Наказу МОУ №232 відсутні підстави для отримання компенсації за належне для отримання речове майно, адже речі які ним не були отримані з будь яких причин за період служби не видаються. Також відповідач наголосив, що його дії не суперечать вимогам чинного законодавства.

Позивач надав додаткові пояснення у справі. Зокрема, щодо наявності законних підстав для задоволення вимог у повному обсязі зазначив, що у разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення і цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років. Також позивач надав свої заперечення стосовно заяви ВЧ А3913 про залишення позову без розгляду, вказавши на те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати не обмежується будь яким строком.

ВЧ А3913 надала пояснення щодо позову, а також додаткові пояснення. Окрім іншого вказано, що приймання та здавання справ і посади ОСОБА_1 було здійснено відповідачем у встановлений строк та згідно «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України». Також зазначено, що довідка про вартість речового майна, яке належить до видачі не є складовою наказу про виключення зі списків особового складу військової частини, а з відповіді на рапорт позивача, яка була видана 12.08.2019 на думку відповідача випливає, що заборгованості за неотримане речове майно перед заявником у ВЧ А3913 немає.

Ухвалою від 06.08.2020 суд відмовив у задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду а також ухвалою без виходу до нарадчої кімнати перейшов до розгляду справи по суті позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач явку представника не забезпечив, надав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, суддя відмовив у його задоволенні.

Вирішуючи питання про продовження розгляду справи за вказаних обставин суд керувався тим, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи передбачені КАС України строки розгляду адміністративних справ, беручи до уваги приписи ст.119 КАС України, дослідивши обсяг наявних у справі доказів, зважаючи на те що провадження справі було відкрито 12.03.2020, суд прийшов до висновку що розгляд справи можна продовжити за наявними матеріалами.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, взявши до уваги надані сторонами пояснення по суті спору, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

26.03.2014, ОСОБА_1 був призваний на військову службу відповідно до мобілізаційного плану, яку проходив у ВЧ А3913 на посаді старшого льотчика вертолітної ланки вертолітної ескадрильї (Витяг з наказу командира військової частини А3913 (по стройовій частині) №67).

ОСОБА_1 безтерміново має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ).

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.06.2019 №240 ОСОБА_1 звільнено в запас відповідно до п.п. «й» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).

Згідно Витягу з наказу командира ВЧ А 3913 від 31.07.2019 №167, ОСОБА_1 справи та посаду здав.

Так, 31.07.2019 позивач подав рапорт до командувача ВЧ А3913 про надання дозволу на видачу довідки по видачі коштів за нетримане речове майно.

Листом від 12.08.2019 №534 відповідач роз`яснив позивачу, що речове майно котре було одержано понаднормово перед відрядженням до місії ООН згідно наказу МО України від 29.04.2016 №232 розділу ІІІ пункту 1 та розділу ІV пункту 7, це речове майно зараховане замість не отриманих інших предметів речового майна. А тому заборгованості за неотримане речове майно перед ОСОБА_1 у ВЧ А 3913 немає.

15.11.2019 ОСОБА_1 вважаючи що при звільненні з військової служби в запас з ним здійснено не повний розрахунок з речового забезпечення, надіслав звернення до командування ВЧ А3913 з проханням розглянути заяву та надати належним чином завірені копії документів що стосуються зокрема вартості речового майна належного до видачі.

18.12.2019 листом №981, відповідач повторно повідомив ОСОБА_1 інформацію викладену в листі від 12.08.2019, а також надав копії карток обліку особистого коритсування.

Виявивши, протиправні на переконання позивача порушення, щодо нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно, яка підлягає виплаті в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 станом на 31.07.2019 і яка становить 47492,50 грн., ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до статті 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).

Як вже встановлено судом позивач у встановленому законом порядку подавав рапорт про отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відповідачем не спростовано, що Довідку - розрахунок №35 заборгованості за неотримане речове майно та проведені перерахунки видано ОСОБА_1 10.02.2020. відповідачем у вказаній довідці зазначено, що усього нараховано 4860, 22 грн. утримання за недоношене речове майно та майно ЛТО становить 4860, 66 грн., сума до виплати становить 0 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до картки обліку матеріальних засобів особистого користування № 161 , яка як вірно, на переконання суду, зазначає позивач є первинним документом обліку речового майна, станом на 31.07.2019 дані, внесені до неї враховуючи дати виникнення права на відповідну річ, дати коли позивач повинен був її отримати та дати фактичної видачі і строк носки - не відповідають нормам встановленим законодавством чинним у різні періоди проходження ОСОБА_1 військової служби.

А саме.

Позивач в період проходження військової служби забезпечувався речовим майном до 11.02.2016 за нормами визначеними Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час"(надалі по тексту - ПКМ України № 1444). З 29.04.2016 р за нормами визначеними наказом Міністра Оборони України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту'' від 29.04.2016 р. № 232.

Так, в період проходження військової служби з 23 березня 2014 р. по 31 липня 2019 року позивач забезпечувався наступними видами речового забезпечення:

З 23.03.2014 р. за нормами встановленими ПКМ України № 1444 від 28.10.2004 р.:

- норма №10 забезпечення речовим майном військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні та спеціальні збори у Збройні Сили та в інші військові формування;

- - норма №27 забезпечення речовим майном військовослужбовців льотного складу та цивільних осіб, що заміщують військові посади льотного складу, авіації Збройних Сил (інвентарне майно).

З 26.02.2015р. за нормами встановленими ПКМ України № 1444 від 28.10.2004 р.:

- норма №2 забезпечення речовим майном офіцерів і прапорщиків Збройних Сил та інших військових формувань;

- норма №27 забезпечення речовим майном військовослужбовців льотного складу та цивільних осіб, що заміщують військові посади льотного складу, авіації Збройних Сил (інвентарне майно);

З 29.04.2016 року за нормами встановленими наказом МОУ № 232 від 29.04.2016 р.:

- норма №1 забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (бойовий єдиний комплект (БЄК));

- норма №4 забезпечення повсякденною формою одягу військовослужбовця Збройних Сил України;

- норма №13 забезпечення льотним одягом військовослужбовців льотного складу авіації Збройних Сил України, (інвентарне майно).

З 13.02.2017 по 23.03.2018 року за нормами встановленими наказом МОУ № 232 від 29.04.2016 р.:

- норма згідно додатку №75 від 23.02.2018р. про отримання речового майна у військовій частині А1893 ДР Конго.

З 13.02.2017 по 23.03.2018 року за нормами встановленими ПКМ України №1093 від 17.12.2008 р.:

- норма № 61-1 забезпечення льотним одягом військовослужбовців льотного складу авіації національних контингентів (інвентарне майно).

Дослідивши вищевказані нормативно-правові акти, суд прийшов до висновку, що відповідачем протиправно було порушено вимоги розділу IV пункту 7 підпункту 4 Наказу Міністра Оборони України №232 від 29.04.2016, згідно з яким у разі звільнення військовослужбовця у запас або відставку за його бажанням льотно-технічне обмундирування не здається, а сума нарахована на його залишкову вартість може зараховуватися замість не отриманих інших предметів речового майна за основними нормами забезпечення. Не зважаючи на вказане, відповідачем на майно яке було отримано позивачем у ВЧ А3913 та здано на склад частини, згідно здавальної відомості №299 від 26.07.2019 було нараховано та стягнуто суму на його залишкову вартість (не донос) 2907,76 грн.

Суд зазначає, що законодавством визначено різні строки носіння речового майна в залежності від виконання покладених на військовослужбовця завдань та стану боєготовності військового підрозділу. Так суд бере до уваги покликання позивача в тій частині обґрунтувань, що всі розрахунки уповноваженою особою відповідача проводилися згідно категорії 1 (у мирний час) тому строки експлуатації, носіння були завищені (збільшенні) у порівнянні до тих які мали б місце відповідно до категорії 5 (у особливий період).

Стосовно забезпечення позивача речовим майном з березня 2014 року , суд звертає увагу що ОСОБА_1 було призвано по мобілізації, проте було видано загальновійськову польову форму одягу (другої категорії) замість забезпечення речовим майном за нормою №10 як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2014.

Також суд вважає за доцільно зазначити що в період з 26.02.2015 по 29.04.2016, тобто після підписання контракту, ОСОБА_1 також набув право на отримання речового майна, повсякденної форми одягу згідно постанови №1444, а саме за нормою №2.

Крім цього з 29.04.2016 перелік майна який належав до видачі ОСОБА_1 встановлювався за нормою №4 забезпечення повсякденною формою одягу військовослужбовців Збройних Сил України, означене відповідачем не спростовано.

Щодо майна отриманого позивачем безпосередньо в період перебування в зоні проведення антитерористичної операції, то згідно р. І п. 9 абз. 6 Наказу Міністерства оборони України №232, строки носіння речового майна та експлуатації технічних засобів, обладнання в угруповуваннях військ (сил), які безпосередньо беруть участь у бойових діях (спеціальних операціях) під час збройного конфлікту не встановлюються; при цьому майно знаходиться в експлуатації до повного зношення, а у разі знищення або приведення його в непридатний стан це майно замінюється на нове.

Сукупно проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку , про те, що розрахунок грошової компенсації за неотримане речове майно, здійснений відповідачем при звільненні позивача з військової служби, є неповним, а отже неправомірним та таким що проведений з порушенням вимог чинного в період виникнення спірних правовідносин законодавства.

А отже, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане ним речове майно.

Щодо решти вимог позивача, то такі задоволенню не підлягають. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження посилань про те, що він не надавав згоди на виключення його зі списків особового складу частини. Протиправність наказу про звільнення з мотивів його невідповідності Положення про проходження громадянами України військової служби у збройних Силах, позивачем не обґрунтовано. Щодо покликань позивача на порядок поновлення порушеного права на законне звільнення визначений п. 231 та 232, згідно з яким у разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення, то на переконання суду, вказані норми застосовуються у випадку поновлення на військовій службі, однак позивачем в контексті заявлених вимог вказане питання не порушено. Теж стосується і зарахування спірного періоду до вислуги років військовослужбовця.

Стосовно вимоги позивача щодо визначення конкретної суми грошової компенсації в розмірі 47492,50 грн. суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, згідно з якою правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Суд також зазначає, що розрахунок конкретних сум належних до виплати, належить до дискреційних повноважень відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому згідно зі ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частиі.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірним розрахунок грошової компенсації за не отримане речове майно майора ОСОБА_1 виконаний на підставі наказу командира військової частини А3913 про звільнення від 31.07.2019 року включаючи Довідку- розрахунок № 35 від 10.02.2020 року заборгованості за недоотримане речове майно та проведені перерахунки які відображає вказаний розрахунок .

Зобов`язати військову частину А3913 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Судовий збір розподілу не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.09.2020.

Суддя В.М. Сакалош