Ухвала суду № 90943549, 13.08.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7109/20

Провадження № 2-з/201/139/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ц цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонідівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 30 липня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонідівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2020 року було відкрито провадження у зазначеній вище справі.

12 серпня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, у тому числі об`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності, відчуження, обтяження, зміни майнових прав об`єкту нерухомого майна, внесення відповідних змін до державних реєстрів відносно нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначила, що предметом її позову є недійсність договору про відступлення прав вимоги № 2245/К від 13 травня 2020 року, за яким було передано право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором. Однією з підстав заявленого позову незаконність передачі права вимоги за кредитним та іпотечним договором від АТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» через відсутність у АТ «Дельта Банк» такого права вимоги. На думку позивача, є всі підстави вважати, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» може вживати заходи щодо реалізації нерухомого майна, яке предметом іпотеки та належить позивачу.

Ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А у пункті 4 даної постанови роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Заявником не наведено обґрунтувань, яким чином заходи забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності, відчуження, обтяження, зміни майнових прав забезпечить виконання рішення суду про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, у випадку прийняття його на користь позивача, або стане перепоною у його виконанні. Окрім того в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача.

Ураховуючи вищезазначені положення ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, враховуючи розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника, а також те, що відсутні докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 116, 149, 150, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ц цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонідівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.О. Демидова