Ухвала суду № 90778136, 05.08.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6647/18

Провадження № 2/0182/1206/2020

У Х В А Л А

Іменем України

05.08.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретаря Іванової Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нікополя клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу по цивільній справі за позовною заявою ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

05 червня 2020 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від представника відповідача ОСОБА_1 , який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3661 від 12 березня 2018 року, надійшло клопотання, в якому він просить суд стягнути з АТ КБ «Приватбанк» в дохід державного бюджету штраф у сумі 6 306 грн. 00 коп. за ненадання витребуваних ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року доказів або неповідомлення про неможливість подання таких доказів. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що, на підставі ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» було зобов`язано в строк до 01 травня 2020 року надати витребувані документи. Однак, позивачем станом на 05 червня 2020 року ухвала суду не виконана, при цьому, не повідомлени про неможливість її виконання. Тому, враховуючи ту обставину, що позивача було завчасно повідомлено про необхідність надання витребуваних судом доказів, а також про наслідки ухилення від виконання, оскільки останній будь-які витребувані документи на адресу суду не надав, що, на думку представника відповідача розцінюється як бездіяльність з боку позивача та фактично призводить до затягування судового процесу, представник відповідача вважає, що в даному випадку наявні підстави для застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 6 306 грн. 00 коп.

Суд, розглянувши дане клопотання приходить до наступного.

Згідно ч.3 ст.44 ЦПК України, у випадку невиконання учасником справи його обов`язків, суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно п.1 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви, клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно статті 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.144 ЦПК України, заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

Частиною 2 статті 144 ЦПК України передбачено, що застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини застосовує положення, передбачене ч.3 ст.35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15 вересня 2009 року), про зловживання правом у розумінні п.3 ст.35 Конвенції, мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому, Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

Так, у ст.17 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 «Заборона зловживання правами» передбачено, що «жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».

Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.

Суд зазначає, що з огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що на момент розгляду вказаного клопотання представника відповідача, у суду відсутні підтверджуючі документи щодо неналежного виконання ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року про витребування доказів, також відсутні підстави вважати, що позивач не добросовісно користується своїми процесуальними правами. При цьому, суд звертає увагу те, що фактично представник позивача не відмовляється від надання витребуваних документів, оскільки листом повідомив, що всі витребувані документи будуть надані в судовому засідання. А тому суд не знаходить підстав для накладення штрафу на вказаного учасника.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 143-144, 146, 148, 260, 261 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу по цивільній справі за позовною заявою ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал