Рішення № 90450189, 15.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року Справа № 160/2525/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12.01.2020 року № ДН4397/1859/АВ/ТД-ФС/35 про накладення штрафу у розмірі 125190,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що нею 20.02.2019 року було отримано постанову від 12.01.2020 року № ДН4397/1859/АВ/ТД-ФС/35 про накладення штрафу у розмірі 125190,00 грн., винесену на підставі акту інспекційного відвідування від 24.12.2019 року № ДН4397/1859/АВ. В зазначеній постанові посадові особи відповідача дійшли хибного висновку, що особою-підприємцем ОСОБА_1 було допущено фізичну особу ОСОБА_2 до роботи до укладання трудового договору, без оформлення наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Із вказаною постановою позивач не погоджується вважає її протиправною, такою, що винесена з порушенням норм діючого законодавства України та на підставі необґрунтованих висновків, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

30.03.2020 року відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що підставою для проведення перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 стала інформація, отримана зі звернення громадянина N (вх..№ К-1521 від 04.12.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області). В період з 13.12.2019 по 24.12.2019 року посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування позивача на предмет здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин. Під час інспекційного відвідування 17.12.2019 року за фактичною адресою здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 ) було отримано о 12.30 год. пояснення від ОСОБА_2 , що працювала та виконувала обов`язки менеджера у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на об`єкті кафе «Маяк», без належного оформлення. Відповідач зазначає, що наказом № 38 від 17.12.2019 року ОСОБА_2 прийнято до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на посаду менеджер-управитель з 18.12.2019 року. Повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДФС відправлено 17.12.2019 (за інформацією ДФС 17.12.2019 о 08:12 год.). Відповідно до направлення на працевлаштування з Державної служби зайнятості України Новомосковського міськрайонного центру зайнятості прийнято 18.12.2019 року. Так, твердження позивача про укладання усної угоди з ОСОБА_2 про здійснення трудової діяльності останньої, як на відсутності порушення трудового законодавства з боку позивача, є помилковим. Крім того, з відеозапису проведення інспекційного відвідування вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на кухні та здійснювала трудову діяльність з приготування їжі. Відповідач у відзиві звертає увагу, що з роздруківки фотографії табелю відпрацьованого часу за грудень 2019 року, вбачається, що праця ОСОБА_2 обліковується з 01.12.2019 року. Отже, позивачем фактично було допущено фізичну особу ОСОБА_4 до роботи без належного оформлення трудових відносин.

10.04.2020 року позивачем надано відповідь на відзив, якою підтримано позицію викладену в позовні заяві. Позивачем надані пояснення щодо табелю відпрацьованого часу за грудень 2019 року, на який відповідач посилався у відзиві. У відповіді позивачем вказано, що посадовими особами порушено вимоги Порядку № 823, зокрема, в акті інспекційного відвідування не зроблено відмітки про фіксування засобами аудіотехніки, фототехніки або відеотехніки.

27.04.2020 року представником відповідача надані суду заперечення на відзив, в якому він не погоджується з доводами позивача наведеними у відповіді на відзив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2020 року,

12.06.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, та зупинено стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12.02.2020 року № ДН4397/1859/АВ/ТД-ФС/35 до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі №160/2525/20.

В судове засідання 15.07.2020 року сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представників позивача та відповідача до суду надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно направлення на проведення інспекційного відвідування № 711-Н від 12.12.2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області відповідно до наказу від 12.12.2019 року № 995-І та на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої зі звернення громадянина N (вх. № К-1521 від 04.12.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області), щодо додержання вимог законодавства про працю, в період з 13.12.2019 року по 24.12.2019 року головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Константіновою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо виявлення неоформлених трудових відносин.

За результатами проведеного інспекційного відвідування будо складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН 4397/1859/АВ від 24.12.2019 року, відповідно до якого в ході інспекційного відвідування встановлено, неналежне оформлення трудових відносин.

Керівником ОСОБА_1 фактично було допущено фізичну особу ОСОБА_2 до роботи до укладання трудового договору, без оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги ч.1 ст. 21, с. 1,3 ст. 24 КЗпП України та свідчить про відсутність офіційного працевлаштування працівника.

Не погоджуючись з висновками зробленими в акті інспекційного відвідування, позивачем 27.12.2019 року за № 27/12/1 в порядку визначеному пунктом 21 Порядку 823, було подано зауваження до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

03.01.20120 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області позивачу було надано відповідь № 04/4.1-4 на зауваження по акту інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно якої, зауваження до уваги, але зміст його не спростував висновків акту.

03.01.2020 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис про усунення виявлених порушень за № ДН 4397/1859/АВ/П, на підставі акту інспекційного відвідування за № ДН 4397/1859/АВ від 24.12.2019 року.

Не погоджуючись з приписом про усунення виявлених порушень, позивачем 28.01.2020 року за № 08/01/1, в порядку визначеному пунктом 26 Порядку 823, було подано скаргу до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо його скасування.

12.02.2020 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесену постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача № ДН 4397/1859/АВ/ТД-ФС/35, та накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 125 190 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої, та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. № 96 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 823 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

За приписами пункту 9 Порядку № 823 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 823 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 823 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

У відповідності до пункту 23 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з пункту 27 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк, заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності не вживаються (п. 28 Порядку № 823).

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (надалі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (пункт 8 Порядку № 509).

Законом України від 06.12.2016р. № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 265 Кодексу законів про працю України, згідно з якими, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підставі статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року в Україні встановлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 4173 гривні.

Відповідач постановою про накладення штрафу за порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, у відповідності до ч. 2 ст. 265 КЗпП України застосував до позивача штраф в розмірі 125 190 грн. 00 коп. (4173 х 30 х 1 кількість працівників).

Оскаржувана постанова винесена відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин між позивачем з фізичною особою ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2019 року Новомосковським міськрайонним центром зайнятості видано направлення на працевлаштування № 04851912160001001 (на вільне робоче місце), яким направлено ОСОБА_2 для працевлаштування на робоче місце (вакансію): менеджер управитель збуту, відповідно до інформації отриманої від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про потребу у працівниках від 16.12.2019 року.

17.12.2019 році позивачем було видано наказ № 38 про прийняття на роботу ОСОБА_2 , а також сформовано та направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу до Державної податкової служби України, про що отримано квитанцію № 1, № 2.

Відповідно змісту наказу №38 від 17.12.2019 року ОСОБА_2 приймається на роботу з 18.12.2019 року.

Суд зазначає, що в письмових поясненнях позивач стверджує, що 17.12.2019 року за результатами проведеної співбесіди з ОСОБА_2 , та за згодою на працевлаштування останньої, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено обопільну усну угоду. Усною угодою було погоджено, що перший робочий день у ОСОБА_2 почнеться 18.12.2019 року.

Суд зазначає, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу Законів про працю України ).

Відповідно до частини 1 статті 3 Кодексу Законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статті 4 Кодексу Законів про працю України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За приписами статті 21 Кодексу Законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 23 Кодексу Законів про працю України України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За положеннями статті 24 Кодексу Законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що станом на день проведення інспекційного відвідування позивачем було прийнято ОСОБА_2 на роботу, про що свідчить наказ від 17.12.2019 № 38, та повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке було направлено до Державної податкової служби 17.12.2019 року о 08:12 год. про що свідчить квитанція № 1.

Цього ж дня, від Державною податковою службою України об 11:01 год., було отримано квитанцію № 2 про прийняття документів, тобто до початку проведення інспекційного відвідування.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач дійшов хибного висновку в постанові про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № 1ДН4397/1859/АВ/ТД-ФС/35 про допуск фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до виконання робіт працівника ОСОБА_2 без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування про прийняття працівника на роботу, посилаючись на письмові пояснення ОСОБА_2 .

Крім того, пояснення ОСОБА_2 на які акцентував увагу відповідач, як на факт неналежного оформлення трудових відносин не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

Навпаки в матеріалах справи наявний бланк письмового пояснення ОСОБА_2 в якому зазначено, що остання від пояснень відмовилась.

Частиною 1 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Пунктом 22 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 823 (в редакція, яка діяла на момент перевірки) матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

При цьому, як вбачається з акту від 24.12.2019 року № ДН4397/1859/АВ наданого позивачем до суду разом із позовною заявою, посадовими особами відповідача при складанні акту порушено вимоги Порядку № 823, оскільки в акті інспекційного відвідування не міститься жодної відмітки про фіксування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

З огляду на що, суд не бере до уваги долучені відповідачем до матеріалів справи роздруківки фотографій та фрагменти відеозйомки, оскільки вказані докази були отримані з порушенням порядку № 823.

Таким чином, суд зазначає, що виявлені посадовими особами відповідача порушення, що полягають у допуску фізичної особи до роботи без належного оформлення трудових відносин та повідомлення про працевлаштування, описані в акті від 17.12.2019 р., не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Також, суд звертає увагу на те, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (ч.2 ст.265 Кодексу Законів про працю України ).

Отже, роботодавці несуть відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудових відносин у встановленому чинним законодавством порядку, тобто, без укладення трудового договору. В свою чергу, на переконання суду, така відповідальність напряму залежить від встановлення факту використання найманої праці без належного оформлення. За умови відсутності існування таких трудових відносин, відсутня й передумова для притягнення позивача до відповідальності згідно абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу Законів про працю України.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що посадові особи Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в ході інспектування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не встановили всіх обставин, які могли свідчити про допуск позивачем працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Виходячи з того, що оскаржуване рішення є юридичним наслідком необґрунтованих висновків акту інспекційного відвідування, суд приходить до висновку, що постанова від 12.01.2020 року № ДН4397/1859/АВ/ТД-ФС/35 є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 1 259 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією 27.02.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1 259 грн. 00 коп. підлягає стягненню з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 241, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12.01.2020 року № ДН4397/1859/АВ/ТД-ФС/35 про накладення штрафу у розмірі 125190,00 грн.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Козакова, 3; код ЄДРПОУ 397887668) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 259 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська