Рішення № 90365367, 13.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Київ № 826/25248/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

установив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України ((змінено найменування/назву на Офіс Генерального прокурора; далі - відповідач, ГПУ) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано наказ ГПУ від 11.08.2015 № 1263ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу захисту прав громадян та інтересів держави при застосуванні законів про адміністративні правопорушення управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією ГПУ у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (пункт 1 частина перша стаття 40 КЗпП України);

- визнано протиправним та скасовано наказ ГПУ від 23.12.2015 № 1947ц в частині зміни дати звільнення ОСОБА_1 з 11.08.2015 на 25.08.2015;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу захисту прав громадян та інтересів держави при застосуванні законів про адміністративні правопорушення управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією ГПУ з 26.08.2015;

- стягнуто з ГПУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.08.2015 по день поновлення на роботі;

- зобов`язано допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу захисту прав громадян та інтересів держави при застосуванні законів про адміністративні правопорушення управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією ГПУ з 26.08.2015 та присудження виплати їй заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2019 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2015 по день поновлення на роботі скасовано, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 залишено без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи №826/25248/15 між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2019 дану адміністративну справу прийнято до провадження та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Водночас, до суду надійшов відзив представника відповідача, який обґрунтований тим, що на виконання рішення суду у даній справі відповідачем проведено розрахунок з позивачем.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, зокрема, стягнуто з ГПУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.08.2015 по день поновлення на роботі.

07.09.2017 у справі видано виконавчий лист щодо вказаної вимоги (т. 3 а.с. 118).

Наказом ГПУ від 28.11.2017 № 1109-ц (т. 3 а.с. 96) позивача, на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва, поновлено на посаді з 26.08.2015.

Водночас, відповідачем нараховано позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2015 по 28.11.2017, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів працівників органів прокуратури (1,25), у розмірі 607 594,19 грн. (т. 3 а.с. 94), з яких позивачу сплачено 489 113,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.01.2018 № 82 (т. 3 а.с. 116) та не заперечується позивачем, а решта суми розподілена наступним чином: 109 366,95 грн. - сплата ПДФО (платіжне доручення від 19.01.2018 № 83) та 9 113,91 грн. - військового збору (платіжне доручення від 19.01.2018 № 84) (т. 3 а.с. 117).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2019 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2015 по день поновлення на роботі скасовано, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, предметом розгляду в межах даної адміністративної справи, направленої Верховним Судом на новий розгляд у частині, є не тільки визначення розміру стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а і визначення співвідношення між сплаченими сумами та сумами, які мали бути сплачені.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Середній заробіток працівника, згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацами 3 та 4 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Порядку № 100 в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з наданої відповідачем довідки від 09.12.2015 № 18-2669вих-15 (т. 1 а.с. 67), середньоденна заробітна плата позивача складає 878,34 грн., що не заперечується останньою.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01.12.2015 підвищено посадові оклади на 25 відсотків керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Згідно з пунктом 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Так, розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2015 (наступний день після звільнення) по 30.11.2015 (останній день перед підвищенням посадових окладів з 01.12.2015) становить 59 727,12 грн., який утворюється шляхом множення кількості робочих днів (68 робочих днів) на розмір середньоденного заробітку (878,34 грн.).

При цьому, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу з 01.12.2015 підлягає коригуванню на коефіцієнт - 1,25 (25%), що складає 1 097,93 грн. (878,34 грн. х 25%).

Таким чином, розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2015 (початок перебігу строку, в якому застосовується підвищення посадових окладів) по 27.11.2017 (день перед поновленням позивача на посаді) здійснено з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 1097,93 грн., що становить 547 867,07 грн., який утворюється шляхом множення кількості робочих днів (499 робочих днів) на вказаний розмір середньоденного заробітку (1 097,93 грн.).

Отже, загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2015 по 27.11.2017 складає 607 594,19 грн. (59 727,12 грн. + 547 867,07 грн.).

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем вірно розраховано суму, яка підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Тобто, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення.

Інакше кажучи, сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів.

Незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника. Адже якби працівник просто отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.09.2019 у справі №520/8684/18 (адміністративне провадження №К/9901/21923/19).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, розрахований відповідачем дохід позивача у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу у розмірі 607 594,19 грн., взятий як база нарахування та утримання податків та зборів, є правомірним, в той час як відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податків та зборів покладено на податкового агента - роботодавця.

В той же час, нарахування, утримання та сплата (перерахування) до бюджету податків та зборів з вказаної суми не є предметом спору у межах даної адміністративної справи.

В цьому контексті варто також зазначити, що позивач не стверджує про неправильність здійснених відповідачем розрахунків щодо нарахування, утримання та сплати податків та зборів з бази нарахування - 607 594,19 грн.

Враховуючи викладене у сукупності, суд не вбачає належних правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період, оскільки такий заробіток не тільки правильно розраховано відповідачем, а і правомірно виплачено позивачу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 242-246, 250, 255 КАС

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Офіс Генерального прокурора (місцезнаходження юридичної особи: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 00034051).

Суддя О.М. Чудак