Рішення № 89974175, 15.06.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.06.2020

Справа № 334/1355/19

Провадження № 2/334/574/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені та інфляції за весь період заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені та інфляції за весь період заборгованості.

На обґрунтування позову зазначив, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2012 року у справі № 0814/4949/2012 з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто суму боргу за розпискою з урахуванням індексу інфляції та 3-х відсотків річних в розмірі 96350,42 грн., а також судовий збір в розмірі 1008,57 грн.

По справі видано виконавчий лист за яким у Жовтневому відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження.

У період з 18.06.2013 по 24.01.2019 окремими частинами, позивачу було сплачено суму заборгованості в розмірі 90797,56 грн. Таким чином, станом на 18.02.2019 рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2012 року у справі № 0814/4949/2012 не виконано в частині сплати заборгованості в розмірі 5552,86 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 та ч.3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 92894,49 гривень, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 12913,00 грн. та неустойку в вигляді пені у розмірі 117904,49 грн.

Представник позивач адвокат Марцих Я.О., надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі просить позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача адвокат Грецов С.В., надав суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника, проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд приходить до наступного висновку.

Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. 81 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2012 року у справі № 0814/4949/2012 з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто суму боргу за розпискою з урахуванням індексу інфляції та 3-х відсотків річних в розмірі 96350,42 грн., а також судовий збір в розмірі 1008,57 грн.

На виконання зазначеного вище рішення суду Ленінський районний суд м. Запоріжжя видав виконавчий лист № 0814/4949/2012 від 23.07.2012 року.

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 19.04.2013 року відкрито виконавче провадження № 37619889 з виконання виконавчого листа № 0814/4949/2012, виданого 23.07.2012 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя.

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 10.06.2014 року приєднано виконавче провадження № 37619889 з виконання виконавчого листа № 0814/4949/2012, виданого 23.07.2012 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя, до зведеного виконавчого провадження № 43213058, яке веде Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

Відповідно до Листа Олександрівського ВДВС у м. Запоріжжі № 13936 від 26.02.2020 року станом на 26.02.2020 року заборгованість за виконавчим документом відсутня.

У період з 18.06.2013 по 26.02.2020 заборгованість сплачувалась незначними платежами, тому, відповідно до розрахунку наданого позивачем, утворився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 92894,49 гривень, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 12913,00 грн. та неустойки в вигляді пені у розмірі 117904,49 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не визнаються неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.

Отже нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Крім того, згідно ч. 1 та ч.3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, у відповідності до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до довідки про проходження служби, полковник ОСОБА_2 , який на теперішній час займає посаду заступника військового комісара Запорізького обласного військового комісаріату оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних сил України з серпня 1993 року зарахований курсантом інституту Сухопутних військ, тобто з цього часу ОСОБА_2 є військовослужбовцем.

Таким чином період нарахування обмежується 17.03.2014 року (початком особливого періоду в Україні).

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

В даному випадку період, який знаходиться у межах позовної давнини та за який повинна бути стягнута пеня починається з 21.02.2018 по 21.02.2019, інша частина позовних вимог знаходиться за межами позовної давнини та не підлягає стягненню.

Враховуючи, що період з 21.02.2018 по 21.02.2019 підпадає під дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у задоволенні вимоги, щодо стягнення пені слід відмовити у повному обсязі.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 відсотки річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, а у нашому випадку початком особливого періоду в Україні.

Зважаючи на викладене, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати і 3 відсотки річних за період з 05.07.2012 року по 17.03.2014 року у розмірі 8022,95 грн.

Вказана сума розрахована наступним чином: за період з 05.07.2012 по 31.05.2013 сума боргу 97358,99 грн. (інфляційні втрати - 0; 3 % річних - 2441,00 грн.); за період з 01.06.2013 по 30.06.2013 сума боргу 96514,30 грн. (інфляційні втрати - 0; 3 % річних - 230,00 грн.); за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 сума боргу 94824,92 грн. (інфляційні втрати - 0; 3 % річних - 234,00 грн.); за період з 01.08.2013 по 31.08.2013 сума боргу 93135,54 грн. (інфляційні втрати - 0; 3 % річних - 230,00 грн.); за період з 01.09.2013 по 30.09.2013 сума боргу 91402,34 грн. (інфляційні втрати - 0; 3 % річних - 218,00 грн.); за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 сума боргу 89380,34 грн. (інфляційні втрати - 357,52 грн.; 3 % річних - 220,00 грн.); за період з 01.11.2013 по 30.11.2013 сума боргу 87358,34 грн. (інфляційні втрати - 174,72 грн.; 3 % річних - 208,00 грн.); за період з 01.12.2013 по 31.12.2013 сума боргу 85336,34 грн. (інфляційні втрати - 426,48 грн.; 3 % річних - 210,00 грн.); за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 сума боргу 83314,34 грн. (інфляційні втрати - 166,63 грн.; 3 % річних - 205,00 грн.); за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 сума боргу 81003,38 грн. (інфляційні втрати - 486,02 грн.; 3 % річних - 180,00 грн.); за період з 01.03.2014 по 17.03.2014 сума боргу 78708, 15 грн. (інфляційні втрати -1731,58 грн.; 3 % річних - 104,00 грн.);

У зв`язку із частковим задоволенням позову суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України присуджує з відповідача на користь держави, судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені та інфляції за весь період заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) інфляційні збитки та три проценти від простроченої суми боргу в результаті прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 8022 (вісім тисяч двадцять дві) гривні 95 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судові витрати в розмірі 80 (вісімдесят) гривень 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строки на подання заяви про перегляд заочного рішення та на подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, продовжуються на строк дії карантину, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлено 16 червня 2020 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.