Ухвала суду № 89684668, 05.06.2020, Селидівський міський суд Донецької області

6/242/115/20

242/3822/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г. розглядаючи заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27.12.2019 року у справі 242/3822/19, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2020 року до Селидівського міського суду Донецької області надійшов лист від 21.05.2020 року №13-01-02/13-07-33/14329 "Щодо надання інформації" (копія додається), де слідчий Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_2 повідомляє, що здійснює досудове розслідування у КП №62020050000000951 від 20.05.2020 року за заявою ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України, за фактом можливого винесення головою Селидівського міського суду Донецької області Черковим В.Г. завідомо неправосудного рішення в цивільних справах 242/3822/19 та 242/3831/19. Слідчий просить надати йому інформацію де саме перебувають справи, чи оскаржувались вони, скільки суддів працювало в судді з 01.07.2019 по 05.07.2019 року. Також просив надати копії протоколів авторозподілу.

Зазначене є однозначним втручанням в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків або добитися винесення неправосудного рішення, яке вчинено у формі завідомо неправдивого повідомлення прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину (ч.1 ст.383 КК України). Тобто дії передбачені ч.1 ст. 376 КК України.

Такий висновок підтверджують наступні обставини.

Рішення про стягнення боргу не набрали чинності. Тобто по суті їх не має та вони можуть бути як скасовані, так і змінені, чи залишені без змін апеляційним судом..

Незгода з рішеннями, які не набрали чинності, була означена ОСОБА_1 ще в квітні 2020 року під час подання апеляцій. Проте, її заява про вчинення правопорушення надходить до ДБР саме після подання заяв в порядку виконання рішення та скарг на дії виконавців.

Вся інформація, яку запитує слідчий, знаходиться у відкритому доступі на сайті "Судова влада", звіти авторозподілу з зазначенням підстав не розподілу на окремих суддів, переміщення справ, набрання чинності і таке інше. Основні справи знаходяться на розгляді в апеляційному суді. Тобто, слідчий з відкритих офіційних джерел міг одразу встановити для чого ОСОБА_1 подає завідомо неправдиве повідомлення про винесення неправосудного рішення, яке не набрало чинності. Проте, є безліч невирішених проваджень, де є можливість вплинути на результат використавши ДБР та положення ст. 375 КК України як інструмент для досягнення своєї злочинної мети. Тому реєстратор зобов`язаний був внести в ЄРДР правопорушення за ст.383 ч.1 КК України.

Але слідчий не в спосіб, передбачений КПК України для збирання доказів, тобто, не використовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, надсилає до суду першої інстанції названого листа, який має на меті лише одне завдання - вплинути на мою об`єктивність в невирішених провадженнях на користь ОСОБА_1 демонструючи можливі наслідки її незгоди з рішенням у вигляді кримінального провадження за ст. 375 КК України.

Відповідно до п.3, ч.1, ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи. Так ініціювання КП за ст. 375 КК України відносно рішення ухваленого під моїм головуванням невільно зробило мене заінтересованим у результаті розгляду заяви про відстрочку виконання рішення, яке є предметом розгляду КП. Логіка в тому, що можливо відстрочити виконання лише законного рішення.

Зазначені підстави можуть викликати сумнів і у стороннього спостерігача, що є іншими обставинами передбаченими п.5, ч.1, ст. 36 ЦПК України.

У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

У відповідності до п.12 висновку №1(2001)Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Простандарти незалежності судових органіві незмінності суддів» від01.01.2001р.незалежність судової влади означає повну неупередженість з боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми,вільними від будь-яких зв`язків,прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою нетільки збоку сторіну конкретній справі,але із боку суспільства вцілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливлює в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

Відповідно до п. 30 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.10.1982 р. у справі «П`єрсак проти Бельгії» зазначається «Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність, чи навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п. 1 ст. Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу… тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений».

Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обгрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Щонайменші сумніви щодо неупередженості судді є підставою для його виходу з процесу (справи «Де Куббер проти Бельгії», «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Білуха проти України» та інш.).

Аналіз зазначених положень дає підстави дійти висновку про те, що підставою для самовідводу не обов`язково має бути доведений факт необ`єктивності чи зацікавленості судді, а достатнім є лише припущення, що суддя в силу будь-яких обставин не може зберегти безсторонність.

Враховуючи вищезазначені обставини, з метою виключення сумніву у неупередженості судді при розгляді даного кримінального провадження та недопущення порушення гарантованих діючим законодавством принципів судочинства вважаю за необхідне заявити самовідвід.

Відповідно до ч.9 ст. 40 КПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заявити самовідвід від участі в провадженні 6/242/115/20 за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27.12.2019 року у справі 242/3822/19.

Провадження передати до канцелярії суду.

Суддя