Рішення № 89625655, 04.06.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/1272/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- скасувати рішення 65-ї сесії Бахмацької міської ради (далі - відповідач) 7-го скликання від 27 січня 2020 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення та надання у власність земельних ділянок» в частині надання дозволу громадянці ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0600 га для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати рішення 67-ї сесії Бахмацької міської ради 7-го скликання від 25 лютого 2020 року «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 » та зобов`язати Бахмацьку міську раду повторно розглянути в сесійному засіданні заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2019 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність в межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України. При цьому, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність має бути мотивована та відповідати положенням статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк з дня тримання ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позов.

Відповідач надіслав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка по АДРЕСА_2 перебуває у власності іншої фізичної особи, тому підставою відмови у наданні такого дозволу є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів. Також зазначив, що рішення 65-ї сесії Бахмацької міської ради 7-го скликання від 27 січня 2020 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення та надання у власність земельних ділянок» в частині надання дозволу громадянці ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0600 га, для ведення особистого селянського господарства не встановлює обмежень щодо реалізації позивачем права на здійснення замовлення на виготовлення проектної документації без отримання дозволу на це.

Від третьої особи 27.04.2020 до суду надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що прийнятим рішенням Бахмацької міської ради про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою права позивача не порушені, також зазначено, що отримання дозволу не означає позитивного рішення про надання ділянки у власність або користування, тому наявність дозволу чи його відсутність не має жодного правового значення для надання такого дозволу іншій особі щодо тієї ж ділянки. Ніякої черговості громадян, які бажають отримати земельну ділянку, органи місцевого самоврядування встановлювати не можуть.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, відповідь на відзив на пояснення третьої особи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 28.11.2019 позивач звернувся до Бахмацької міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,07 га для ведення особистого селянського господарства.

Розглядаючи дану заяву на засіданні 64-ї сесії від 11.12.2019 Бахмацькою міською радою було встановлено, що спірна земельна ділянка обробляється гр. ОСОБА_2 і ця громадянка зверталася в 2017 році до міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність спірної земельної ділянки.

Рішенням 32-ї сесії Бахмацької міської ради сьомого скликання від 15.11.2017 гр. ОСОБА_2 було відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність спірної земельної ділянки, оскільки відповідно до листа відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Бахмацької РДА від 27.10.2017 відведення цієї земельної ділянки можливе було при умові розроблення детального плану відповідної території.

Листом від 29.11.2019 сектор містобудування, архітектури та житлово- комунального господарства Бахмацької РДА повідомляє, що згідно з генеральним планом та планом зонування м. Бахмач спірна земельна ділянка відноситься до земель житлової забудови та можливе її відведення, як супутні види використання для ведення особистого селянського господарства.

На засіданні 64-ї сесії Бахмацької міської ради 7-го скликання від 11.12.2019 було вирішено перенести розгляд заяви позивача на наступну сесію Бахмацької міської ради, оскільки питання відведення спірної земельної ділянки потребує більш детального вивчення працівниками міськвиконкому та членами постійної комісії міської ради з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

23.01.2020 до Бахмацької міської ради надійшов додаток до заяви від 12.10.2017, в якому вона просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,06 га для ведення особистого селянського господарства, та було зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також до нього було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно п. 1.9. рішення 65-ї сесії Бахмацької міської ради від 27 січня 2020 року гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0600 га, для ведення особистого селянського господарства.

На засідання 65-ї сесії Бахмацької міської ради від 27 січня 2020 року було внесено проект рішення «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення та надання у власність земельних ділянок», яким передбачалось надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,07 га для ведення особистого селянського господарства, однак рішення за заявою позивача не було прийнято, оскільки не набрало достатньої кількості голосів.

На засіданні 67-й сесії Бахмацької міської ради 7-го скликання від 25 лютого 2020 року було прийнято рішення «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », про що міський голова листом від 02.03.2020 № 03-20/618 повідомив ОСОБА_1 .

Вважаючи вказані рішення в частині надання дозволу громадянці ОСОБА_2 на розробку проектів землеустрою щодо відведення та надання у власність земельних ділянок та відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 протиправнимм, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку.

Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Щодо вимог про скасування рішення 67-ї сесії Бахмацької міської ради 7-го скликання від 25 лютого 2020 року «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 » та зобов`язання Бахмацької міської ради повторно розглянути в сесійному засіданні заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2019 року, суд заначає наступне.

Відповідно до положень абз. 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Як зазначалося вище, положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього.

З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Суд зазначає, що положеннями ст. 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами, який передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, положення частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, проте вказана норма не містить заборони в наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком тривалої та послідовної процедури.

Отже, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не свідчить про позитивне рішення про надання її у користування.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16, висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17, від 19 вересня 2019 року у справі №398/1456/16-а (2а/398/114/16).

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 квітня 2019 року у справі 509/4722/16-а та від 29 серпня 2019 року у справі №540/2441/18.

Як вже зазначалося, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Аналізуючи наведені норми законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги законодавства, які регулюють порядок звернення до органів місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Як вбачається з оскаржуваного рішення 67-ї сесії Бахмацької міської ради 7-го скликання від 25 лютого 2020 року «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 », у ньому взагалі відсутні вмотивовані підстави для такої відмови (а.с. 15).

Також суд критично ставиться до доводів відповідача у відзиві на позов про те, що Бахмацькою міською радою було вирішено відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 , так як згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка по АДРЕСА_2 перебуває у власності іншої фізичної особи, тому підставою відмови у наданні такого дозволу є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, оскільки вказаної підстави у самому оскаржуваному рішенні не вказано.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що будинок по АДРЕСА_2 перебуває у власності ОСОБА_3 - дружини позивача, а спірна земельна ділянка є суміжною із нею і не має юридичної адреси.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу на той факт, що у оскаржуваному рішенні відсутні підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, визначені статтею 118 ЗК України.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами частини другої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Таким чином, відмова відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки відповідачем не доведено підстав такої відмови.

Враховуючи наведене, позовна вимога ОСОБА_1 про скасування рішення 67-ї сесії Бахмацької міської ради 7-го скликання від 25 лютого 2020 року «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 », має бути задоволена.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Бахмацьку міську раду повторно розглянути в сесійному засіданні заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2019 року, суд зазначає, що у зв`язку із скасуванням рішення 67-ї сесії Бахмацької міської ради 7-го скликання від 25 лютого 2020 року «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 », суд вважає, що наявні усі правові підстави для зобов`язання Бахмацької міської ради повторно розглянути в сесійному засіданні заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2019 року, з урахуванням правових висновків, наведених у рішенні суду.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення 65-ї сесії Бахмацької міської ради 7- го скликання від 27.01.2020 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення та надання у власність земельних ділянок» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0600 га для ведення особистого селянського господарства, то суду зазначає, що позивачем не зазначено факти або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів саме позивача з боку відповідача у зв`язку з прийняттям вказаного рішення.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України передача (надання) земельної ділянки у власність є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу (надання) її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі № 545/808/17 та від 05.03.2019 по справі № 360/2334/17.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка не перебували у власності або користуванні фізичних чи юридичних осіб.

Також, Бахмацькою міською радою не приймалось й рішення про затвердження проекту землеустрою та фактичне відведення спірної земельної ділянки гр. ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що п. 1.9. рішення 65-ї сесії Бахмацької міської ради від 27 січня 2020 року, яким гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0600 га для ведення особистого селянського господарства не порушує прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах, оскільки не встановлює обмежень щодо реалізації позивачем права на отримання у встановленому законом порядку дозволу на розробку проекту землеустрою щодо цієї ж земельної ділянки.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмацької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення 67-ї сесії Бахмацької міської ради 7-го скликання від 25 лютого 2020 року «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Бахмацьку міську раду повторно розглянути в сесійному засіданні заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2019 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмацької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Окрім того, роз`яснити позивачеві, що відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Бахмацька міська рада (вул. Соборності, 42, м. Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область, 16500, код ЄДРПОУ - 04061702).

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ).

Повний текст рішення виготовлено 04 червня 2020 року.

Суддя Д.В. Лобан