Постанова № 89298380, 15.05.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/193/20

Провадження 3/524/275/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2020 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Обревко Л.О., розглянувши матеріал, що надійшли з Управління держпраці у Полтавській областіпро притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого директором ПП «Монолідбудсервіс», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався.

за ч. 3 ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

В протоколі про адміністративне правопорушення, інспектором праці вказано, що ОСОБА_1 , являючись директором ПП «Монолідбудсервіс», допустив порушення вимог законодавства про працю щодо використання праці неоформлених працівників, а саме ч.3 ст. 24 КЗпП України, за яке передбачена відповідальність ч.3 ст. 41 КпАП України.

Так, порушення вимог ч.3 ст. 24 КЗпП України щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. 20.12.2019 року, 23.12.2019 року та 24.12.2019 року при виході на місце здійснення діяльності ПП «Монолітбудсервіс» за адресою м. Кременчук, вул. Симоненка, 1 Є було виявлено 2-х працівників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які знаходились на прохідній для охоронників і виконували роботи по охороні об`єкта, відчиняли ворота, здійснювали пропуск машин.

При проведення інспекційного відвідування наказ (розпорядження) про прийом на роботу в ПП «Монолідбудсервіс» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано, підтвердження відсутнє. В табелях обліку робочого часу, розрахункових відомостях за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взагалі не значиться.

Вище викладене свідчить про допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

В судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що громадянин ОСОБА_3 станом на 01.01.2019 року дійсно знаходився в штатному розписі ПП «Монолітбудсервіс» та працював на підприємстві. 03.01.2019 року ОСОБА_3 був звільнений за власним бажанням. Після чого громадянин ОСОБА_3 , громадянин Старченко працювали на підприємстві виключно за цивільно-правовим договором

В судовому засіданні особа, Захисник Гонтар В.М. пояснив, що громадянин ОСОБА_3 станом на 01.01.2019 року дійсно знаходився в штатному розписі ПП «Монолітбудсервіс» та працював на підприємстві. 03.01.2019 року ОСОБА_3 був звільнений за власним бажанням відповідно до наказу №МБС00000001-0000000016. Після чого вийшов на роботу до підприємства 23.12.2019 року але вже за цивільно-правовим договором. ОСОБА_2 ,. також здійснював свою робочу діяльність згідно цивільно-правого договору від 29.11.2019 року. Таким чином, підприємство скористалося послугами, отримати які за трудовим договором у нього немає можливості, оскільки, такі вакантні посади у нього відсутні. Послугами вказаних осіб підприємство користувалось тільки по мірі потреби без дотримання певного графіку, що вирізняє вказані відносини від трудових. Просив справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що належних доказів для притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суду не надано.

Вивчивши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали додані до протоколу, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП, у зв`язку з чим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі підлягає закриттю, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення основним завданням його є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу ,прав та законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного та неухильного додержання Конституції і Законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала можливість настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, відповідно до статті 6 Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ч. 1 ст. 627 ЦКУ.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1-2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Про укладання усних договорів та їх виконання свідчать наявні документи бухгалтерського обліку, обов`язковість складання яких передбачена вказаним Законом (акти виконаних робіт, рахунки на оплату, платіжні доручення).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору стаття 902 ЦК України.

Отже за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Згідно вимог ч. 1 ст. 245, ст. 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 знаходився на підприємстві з 23.12.2019 року за цивільно-правовим договором. ОСОБА_2 ,. також здійснював свою робочу діяльність згідно цивільно-правого договору від 29.11.2019 року. Тому будь-які порушення трудового законодавства в діях директора ОСОБА_1 відсутні.

Отже вданому випадку укладені між підприємством та громадянами ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_2 договори є саме цивільно-правовими, оскільки про це зазначено в них самих (в частині де вказано, що вказані особи не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, тощо). Крім того, зазначені цивільно-правові договори укладені на строк не більше місяця, що не спростовано інспектором та виключає їх віднесення до трудових. Також, слід звернути увагу на те, що зазначав і сам ОСОБА_1 в поясненнях, а саме щодо того, що послугами вказаних осіб підприємство користалось тільки по мірі потреби без дотримання певного графіку, що також вирізняє вказані відносини від трудових.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії», за умови наявності певної неточності чи суперечностей, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.

Відповідно до висновків, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом"; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Статтею 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП, а тому провадження по справі на підставі ст. 247 п. 1 КУАП підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 41 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Суддя Л.О.Обревко