Ухвала суду № 89189231, 12.05.2020, Вишгородський районний суд Київської області

"12" травня 2020 р. Справа № 363/1670/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Котлярової І.Ю.

за участі секретаря: Палій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгород матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2020 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного реєстратора комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Тимофєєва Олександра Анатолійовича, Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, третя особа: Вишгородська районна державна адміністрація про визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності на земельну ділянку, яку 12.05.2020 року передано судді, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно – земельну ділянку площею 0, 1201 га, цільове призначення – для ведення підсобного сільського господарства, (код КВЦПЗ 01.04), кадастровий номер 3221882800:28:187:0070, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська сільська рада, садівницьке товариство «Зоря» та належить ОСОБА_2 . В обґрунтування поданої заяви вказав, що він є власником земельної ділянки площею 0,2400 га, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська сільська рада, садівницьке товариство «Зоря», кадастровий номер 3221882800:28:187:0165, цільове призначення для введення колективного садівництва (код КВЦПЗ 01.06), що підтверджується договором купівлі - продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № 328 від 07.04.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Т.В та державним актом на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1 від 27.07.2011 року з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 . Право приватної власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (номер запису про право власності - 28256569; державний реєстратор - Шапошнікова Лілія Володимирівна, Виконавчий комітет Славутицької міської ради; підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 43370802 від 05.10.2018 року). У вересні 2018 року, від голови садівницького товариства «Зоря», заявнику стало відомо про те, що за його відсутності на земельну ділянку, яка перебуває в його власності, намагались потрапити ОСОБА_2 , разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_3 , які повідомили про те, що ніби отримали від фіскального органу повідомлення про необхідність сплати податку на землю, після чого знайшли в себе документи на дану земельну ділянку та заявили, що ОСОБА_2 є її власником. 23 травня 2019 року до заявника звернувся чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та повідомив про те, що ніби земельна ділянка, що належить йому на праві власності є власністю ОСОБА_2 та вона збирається виставити її на продаж. Заявник зазначив, що ОСОБА_4 є колишнім власником земельної ділянки площею 0,1200 гектара, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська сільська рада, садівницьке товариство «Зоря»; кадастровий номер - 3221882800:28:187:0070, цільове призначення - для введення підсобного сільського господарства (код КВЦПЗ 01.04), оскільки 06.11.2007 року остання продала (відчужила) дану земельну ділянку на користь ОСОБА_5 , який в свою чергу здійснив об`єднання земельних ділянок та в результаті чого утворилась земельна ділянка площею 0, 2400 га з кадастровим номер 3221882800:28:187:0165. Однак, отримавши довідку та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, було встановлено, що державним реєстратором комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Тимофєєвим О.А. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46417639 від 11.04.2019 року; підстава виникнення права власності - державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер НОМЕР_2 № 025638, виданий 19 жовтня 2007 року, видавник - Вишгородська райдержадміністрація; номер запису про право власності - 31129089 відповідно до якого за ОСОБА_2 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1201 гектара, цільове призначення - для введення підсобного сільського господарства (код КВЦПЗ 01.04), кадастровий номер - 3221882800:28:187:0070, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська сільська рада, садівницьке товариство «Зоря». На момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень були відсутні правові підстави виникнення права власності у ОСОБА_2 щодо спірного нерухомого майна, отже державна реєстрація права власності спірного майна здійснена не у відповідності до вимог законодавства, що фактично призводить до подвійної державної реєстрації права власності на нерухоме майно, законним власником якого я заявник. На підставі викладеного просить задовольнити його заяву та накласти арешт.

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені норми, враховуючи характер позову, вагомість поданих доказів при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Подана заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. У ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження відповідачем вказаної земельної ділянки на користь третіх осіб і це призведе до утруднення виконання можливого рішення суду. Заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, оскільки з моменту державної реєстрації спірної земельної ділянки минуло вже більше року.

Крім того, з долучених до матеріалів заяви доказів, не можливо встановити, що дійсно земельна ділянка на яку заявник просить накласти арешт, у тому числі, увійшла до складу належної йому земельної ділянки.

Враховуючи, те що заявником не наведено об`єктивних даних про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до викладеного, та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», статтями 149-153 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407,424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя І.Ю. Котлярова