Ухвала суду № 89017238, 27.04.2020, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/323/14

УХВАЛА

27 квітня 2020 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого: судді Гвоздика А. Є.,

при секретарі Бурлизі Н. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Диканька скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) та зобов`язання зняття арешту з всього нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Боржник ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою у якій просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) /далі-Диканський РВ ДВС/ та зобов`язати зняти арешт з всього нерухомого майна, накладений постановою від 21 листопада 2017 року по виконавчому провадженню № 44693723.

Вказану скаргу мотивує тим, що на примусовому виконанні в Диканському РВ ДВС перебуває рішення Диканського районного суду Полтавської області від 14.04.2014 року про стягнення з неї аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку. Як наслідок заборгованості по сплаті аліментів, яка утворилась станом на 01.11.2017 року, державним виконавцем, 21.11.2017 року винесено постанову Диканського РВ ДВС, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 ..

Станом на 01.03.2020 року заборгованість по сплаті аліментів у неї відсутня відсутня, тому остання звернувся до державного виконавця Диканського РВ ДВС з питанням щодо зняття арешту з майна, однак ним в проведенні таких дій було відмовлено, через відсутність підстав для зняття такого.

При цьому скаржник ОСОБА_1 вказала, що зняття арешту з належної їй земельної ділянки надасть останній можливість передати її в оренду, внаслідок чого також збільшиться розмір аліментів, які підлягають стягненню на користь неповнолітньої дочки. Саме по собі залишення її нерухомого майна під арештом, позбавляє її як власника належним чином користуватись та володіти ним.

Вказані обставини і слугували підставою для звернення боржника ОСОБА_1 з цією скаргою до суду.

В судове засідання на розгляд скарги ОСОБА_1 не з`явилась, про поважність причини своєї неявки суду не повідомила, однак про дату та час повідомлялась у встановленому законом порядку.

Державний виконавець Диканського РВ ДВС Михайліченко В.О. до суду не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, а також заперечення на скаргу.

В даному запереченні державний виконавець Михайліченко В.О. зазначає, що відсутність у матеріалах виконавчого провадження були відсутні документи про сплату аліментів, стягуваних з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , то 21.11.2017 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та внесено відповідні обтяження у Державні реєстри. Станом на 01.04.2020 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня. В той же час, останнім зазначено підстави зняття такого арешту, передбачені ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження".

Окрім цього, державний виконавець Михайліченко В.О., вказує на те що у п. 1 скарги не вказано прізвище державного виконавця, а тому просить відмовити у задоволенні скарги.

За вказаних обставин, розгляд скарги проведено у відсутність скаржника та старшого державного виконавця Диканського РВ ДВС Михайліченко В.О., оскільки неявка таких не перешкоджає її розгляду, що прямо зазначено у ч. 2 ст. 450 ЦПК України.

Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Диканському РВ ДВС перебуває виконавче провадження АСВП № 44693723 по виконанню рішення Диканського районного суду Полтавської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В силу статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Оскільки, при примусовому виконанні вказаного вище рішення суду, ОСОБА_1 мала заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , 21.11.2017 ІНФОРМАЦІЯ_1 , державним виконавцем Диканського РВ ДВС Михайліченком В.О. винесено постанову про арешт майна.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.03.2019 року заборгованість по сплаті аліментних зобов`язань відсутня. З огляду на це, боржник ОСОБА_1 звернулась до державного виконавця щодо зняття арешту з майна божника, однак останній відмовлено оскільки відсутні підстави для такого .

Однак, відповідно до чинного законодавства, а саме п.7 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Хоча, на даний час, рішення суду не виконано, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають стягненню з ОСОБА_1 до досягнення дитиною 18 років, однак, станом на 01.04.2020 року заборгованість по сплаті аліментів у боржника ОСОБА_1 відсутня (відомості про відсутність заборгованості зазначені у запереченні на скаргу).

Державним виконавцем Михайліченком О.В. не доведено належними доказами правомірності подальшого існування арешту, накладеного на рухоме майно ОСОБА_1 , адже начальник відділу Диканського РВ ДВС у своєму листі від 24.03.2020 року сам зазначила про відсутність заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.03.2020 року.

Відповідно до ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.

За статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного Кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», а саме п. 18 роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Отже, враховуючи вище викладені обставини, приймаючи до уваги той факт, що на час звернення до Державної виконавчої служби, а також при зверненні зі скаргою до суду, заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 відсутня, тобто припинили існувати ті умови, які були підставою для накладення арешту, а подальше існування арешту порушує права скаржника, як власника майна, його існування є необґрунтованим та порушує права та інтереси скаржника ОСОБА_1 , тому такий арешт має бути знятим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 447, 451, ЦПК України, ст. ст. 1, 56, 59 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. ст. 316, 391 ЦК України, ст. ст. 41 Конституції України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) та зобов`язання зняття арешту з всього нерухомого майна, задоволити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Михайліченка Володимира Олексійовича щодо не зняття арешту з всього нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника від 21.11.2017 року.

Зобов`язати державного виконавця Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Михайліченка Володимира Олексійовича зняти арешт з всього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника від 21.11.2017 року по виконавчому провадженню АСВП № 44693723.

Ухвала набирає законної сили через 15 днів з дня її проголошення якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського Апеляційного суду.

Головуючий: