Рішення № 88906807, 11.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року Справа № 160/1294/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 22.10.2019р. з врахуванням стажу за період роботи з 01.03.1984р. по 01.05.2000р. у колгоспі імені крейсера «Аврора» - протиправними та скасувати Рішення №1080/03.25-17 від 28.12.2019р. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Повідомлення про відмову в призначенні пенсії»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 22.10.2019р. з врахуванням стажу за період роботи з 01.03.1984р. по 01.05.2000р. у колгоспі імені крейсера «Аврора».

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу за місцем свого проживання із заявою про призначення їй пенсії за віком згідно з п.п.2,5 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак листом від 28.12.2019р. за №1080/03.25-17 відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 01.03.1984р. по 01.05.2000р. в колгоспі імені Крейсера «Аврора» (ТОВ «Аврора»), внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що наявний страховий стаж ОСОБА_1 є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відмовив позивачеві у призначенні пенсії. Позивач вважає таку відмову безпідставною, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній відповідних записів. Так, трудовою книжкою позивача підтверджується те, що вона дійсно в період з 01.03.1984р. по 01.05.2000р. працювала свинаркою в КСП ім. крейсера «Аврора», який в подальшому реорганізовано в ТОВ «Аврора». Враховуючи вищезазначене, позивач не погоджується з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, вважає дії останнього щодо відмови у призначені їй пенсії за віком - протиправними та незаконними, у зв`язку із чим просить суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії і відкрито провадження в адміністративній справі №160/1294/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 26.02.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

04 березня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та доданих до неї документів в призначенні пенсії було обґрунтовано відмовлено, оскільки підстави для зарахування стажу за період роботи ОСОБА_1 з 01.03.1984р. по 01.05.2000р. свинаркою у колгоспі імені крейсера «Аврора» до пільгового стажу відсутні через не зазначення у трудовій книжці ОСОБА_1 та наданих нею документах інформації про відпрацьовані позивачем вихододні. У зв`язку із не зарахуванням вищевказаного періоду роботи до пільгового стажу у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, передбачений п.5 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Так, п.5 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті (жінки з датою народження з 01.10.1966р. по 31.03.1967р. мають право на пенсію по досягненню 52 років). Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (далі - Порядок №637). Відповідно до п. 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані: відомості про колгоспника, відомості про членство в колгоспі, відомості про роботу, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Враховуючи, що обчислення стажу роботи селян має певні особливості, з огляду на те, що в багатьох із них праця сезонна, слід мати на увазі, що період праці в колективному господарстві після 1965 року зараховують до стажу залежно від виконання встановленого мінімуму трудової участі. Якщо, для прикладу, член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховують тільки час його роботи за фактичною тривалістю. У трудовій книжці ОСОБА_1 зазначено про прийняття в члени колгоспу ім. крейсера « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 01.03.1984р. по 01.05.2000р., але інформація про відпрацьовані вихододні не зазначено. У зв`язку з вищезазначеним право на пенсію згідно з п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у позивачки відсутнє. Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень та згідно з діючим законодавством.

04.03.2020 року на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2020р. відповідачем до канцелярії суду надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Приписами ч.5 ст.250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257, 263 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21 грудня 2019 року звернулася до Нікопольського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.

До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, а саме: копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; копію трудової книжки НОМЕР_2 ; копію трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 ; копію Свідоцтва про Укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ; копію ОСОБА_2 про народження серії НОМЕР_5 ; копію ОСОБА_2 про народження серії НОМЕР_6 ; копію ОСОБА_2 про народження серії НОМЕР_7 ; копії довідок № 2 та №14 від 16.12.2019р.; довідку із СВОП про заробітну плату з 01.07.2000р. по день звернення від 21.12.2019р.

За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.12.2019р. відділ з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області прийняв рішення, яке оформлено в листом «Повідомлення про відмову в призначенні пенсії» №1080/03.25-17 від 28.12.2019 року, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказане рішення обґрунтоване тим, що відповідно до п.5 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства,- після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті (жінки з датою народження з 01.10.1966 по 31.03.1967 мають право на пенсію по досягненню 52 років). Для зарахування до загального стажу періоду роботи в колгоспі «Аврора» з 01.03.1984р. по 01.05.2000р. ОСОБА_1 необхідно надати довідку про кількість відпрацьованих вихододнів. Також згідно з даними реєстру застрахованих осіб страховий стаж позивача за період з 28.02.2004р. по 04.10.2017р. відповідно до страхових внесків становить 4 роки 11 місяців 16 днів. За наданими документами, загальний стаж ОСОБА_1 складає 21 рік 9 місяців 6 днів. Тому право на пенсію за віком згідно з пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у позивача відсутнє.

Незгода позивача з вищевказаною відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті (жінки з датою народження з 01.10.1966р. по 31.03.1967р. мають право на пенсію по досягненню 52 років).

Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною 2 статті 56 Закону №1788-XII встановлено, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі – Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі – Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом приписів п.18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності - архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 р. у справі №439/1148/17.

Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

З наведеного вище наведені приписи ч.2 ст.56 Закону №1788-XII та п.5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов`язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.

Так, з трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , копія якої міститься в матеріалах справи, слідує, що в спірний період ОСОБА_1 :

- 01.03.1984р. прийнята у члени колгоспу імені крейсера «Аврора» Нікопольського району в якості свинарки (наказ № 7 від 24.03.1984р.);

- 03.02.2000р. колгосп імені крейсера «Аврора» перейменовано в КСП (наказ № 1 від 03.02.1995р.);

- 01.05.2000р. КСП імені крейсера «Аврора» реорганізовано в ТОВ «Аврора» (наказ № 2 від 19.02.2000р.);

- 27.02.2004р. звільнена з роботи у зв`язку з переведенням на іншу роботу на інше підприємство згідно з п.5 ст18 КЗпП України (наказ № 41-3 від 27.02.2004р.).

При цьому у розділі «Трудова участь в громадському господарстві» трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 наявні записи про встановлений річний мінімум трудової участі в цьому господарстві та його фактичне виконаний позивачем.

Так в спірний період, ОСОБА_1 відпрацювала:

- за 1984 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 276, при встановленому мінімумі – 220,

- за 1985 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 248, при встановленому мінімумі – 220,

- за 1986 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 121, при встановленому мінімумі – 220,

- за 1987 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 104, при встановленому мінімумі – 200,

- за 1988 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 112, при встановленому мінімумі – 200,

- за 1989 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 197, при встановленому мінімумі – 200,

- за 1990 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 197, при встановленому мінімумі – 200,

- за 1991 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 270, при встановленому мінімумі – 200,

- за 1992 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 286, при встановленому мінімумі – 200,

- за 1993 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 308, при встановленому мінімумі – 200,

- за 1994 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 269, при встановленому мінімумі – 200,

- за 1995 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 251, при встановленому мінімумі – 200,

- за 1996 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 309, при встановленому мінімумі – 200,

- за 1997 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 313, при встановленому мінімумі – 200,

- за 1998 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 327, при встановленому мінімумі – 200,

- за 1999 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 202, при встановленому мінімумі – 200,

- за 2000 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 286, при встановленому мінімумі – 200.

При цьому, в графі «Причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві» трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 містяться позначки про наявність у ОСОБА_1 поважних причин щодо невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві у період з 1987р. по 1990р., а саме: «поважна причина, наказ №2 від 07.02.1987р. з 07.02.1987р. по 24.07.1987р.; поважна причина – декрет, наказ №11 від 30.11.1989р. з 15.09.1989р. по 15.03.1990р.» Додатково поважність вищенаведених причин саме в цей період також підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей позивача, а саме: свідоцтв про народження серії НОМЕР_5 від 22.02.1986р. та серії НОМЕР_7 від 26.03.1988р.

Судом також встановлено, що відносно періодів роботи позивача з 01.03.1984р. по 01.05.2000р. у колгоспі (КСП) імені крейсера «Аврора» у наданій трудовій книжці колгоспника на сторінках 18-21 у записах про кількість встановлених та відпрацьованих вихододнів у колгоспі (КСП) імені крейсера «Аврора» у графі 6 наявні номери та дати особових рахунків, а також ці записи завірені підписом керівника та печаткою підприємства.

Таким чином, записи трудової книжки позивача свідчать про те, що ОСОБА_1 у спірний період, а саме: у 1984р., 1985р. та у 1991-2000р.р. було навіть перевиконано встановлений річний мінімум трудової участі в колгоспі (КСП) імені крейсера «Аврора», а в періоди з 1986-1990р.р. у позивача були наявні поважні причини не виконання встановленого річного мінімуму трудової участі, про що зазначено безпосередньо у трудовій книжці з посиланням на відповідні накази колгоспу, а також підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи.

Водночас, як зазначалось вище, відповідно до приписів ч.2 ст.56 Закону №1788-XII єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин. Разом з цим, у справі, що розглядається, записами трудової книжки позивача підтверджено наявність у останнього поважних причин невиконання встановленого мінімуму трудової участі у період з 1987р. по 1990р.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про періоди роботи позивача в колгоспі імені Крейсера «Аврора» (після реорганізації – ТОВ «Аврора») свинаркою з 01.03.1984р. по 01.05.2000р. та про встановлений річний мінімум трудової участі в цьому господарстві і його фактичне виконаний позивачем для підтвердження цього трудового стажу, що є достатньою підставою для зарахування цього періоду роботи позивача до пільгового стажу відповідно до п.5 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вимога пенсійного органу про надання позивачем для зарахування цього періоду до пільгового стажу довідки про кількість відпрацьованих вихододнів в колгоспі «Аврора» з 01.03.1984р. по 01.05.2000р. є безпідставною, оскільки уточнюючі довідки для підтвердження стажу необхідні виключно у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, в той час, як за встановленими судом обставинами у даному випадку трудова книжка позивача містить всі необхідні записи для врахування вищевказаного періоду до пільгового стажу відповідно до п.5 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням встановлених обставин, суд зауважує, що відповідачем було протиправно не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 01.03.1984р. по 01.05.2000р. в колгоспі імені Крейсера «Аврора» (після реорганізації – ТОВ «Аврора») до пільгового стажу позивача відповідно до п.5 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість та протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, оформленого листом №1080/03.25-17 від 28.12.2019р., прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.12.2019р., яким відмовлено останній в призначенні пенсії за віком, і про скасування цього рішення та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 22.10.2019 року з врахуванням стажу за період роботи з 01.03.1984р. по 01.05.2000р. у колгоспі імені крейсера «Аврора», суд зазначає наступне.

В рішеннях у справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.

Частиною 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.12.2019 року про призначення пенсії за віком відповідно до п.п.2,5 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1681,60грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього пропорційно до розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області коштів у сумі 840,80грн.

Керуючись ст.ст.241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком відповідно до п.п.2,5 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оформлене листом №1080/03.25-17 від 28.12.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 21.12.2019 року про призначення пенсії за віком відповідно до п.п.2,5 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 11.03.2020 року.

Суддя О.М. Турова