Рішення № 88859239, 22.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2020 р. справа № 300/364/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної служби надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління державної служби надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку.

20.02.2020 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

10.03.2020 суд, на підставі частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства, позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної служби надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку - залишив без руху. Надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду, поважності причин його пропуску, та зазначення підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

25.03.2020, у зв`язку поданням позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду, з викладом обставин поважності причин його пропуску, та зазначенням підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду продовжено розгляд даної адміністративної справи.

Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовує тим, що 08.09.2017 уклав контракт про проходження служби в органах та підрозділах цивільного захисту строком на три роки, призначений на посаду пожежного-рятувальника частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Івано-Франківській області. З 14.11.2019 призваний на строкову військову службу Снятинським районним військовим комісаріатом. Під час проходження строкової військової служби позивача, 13.11.2019, звільнено зі служби цивільного захисту. Вважає, що відповідач повинен був увільнити його від виконання службових обов`язків відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України, а не звільняти на підставі підпункту 9 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу. Звільнення зі служби цивільного захисту вважає протиправним, тому підлягає поновленню на службі.

Відповідач направив відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджуються, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що 13.11.2019 позивач написав рапорт на звільнення про те, що з 14.11.2019 не може проходити службу цивільного захисту у зв`язку з проходженням строкової служби в Збройних Силах України. Того ж дня, 13.11.2019, комісією відповідача проведено атестацію позивача та повідомлено про те, що він підлягає звільненню зі служби цивільного захисту. За працівником, призваним на строкову військову службу зберігаються гарантії, передбачені частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, лише у випадках, коли призов на військову службу відбувся під час мобілізації, а позивача призвано на військову строкову службу поза межами періоду мобілізації. Звільнення позивача зі служби цивільного захисту вважає правомірним.

Позивач суду направив відповідь на відзив, а відповідача заперечення.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

08.09.2019 між Управлінням державної служби надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 укладено контракт за № 387/17 про проходження служби цивільного захисту, строком на три роки.

Позивача, призначено на посаду пожежного-рятувальника частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Івано-Франківській області.

Військовим комісаром Снятинського районного військового комісаріату позивачу надіслано повістку про його зарахування до Збройних Сил України та прибуття до військового комісаріату 14.11.2019 о 06:00 год. для відправи на збірний пункт.

13.11.2019 позивач подав відповідачу рапорт про неможливість проходити з 14.11.2019 службу в УСПТ АРЗ СП УДСНС України в Івано-Франківській області, у зв`язку з проходженням строкової служби в Збройних Силах України. До рапорту долучив копію повістки військового комісара Снятинського районного військового комісаріату.

Наказом командира військової частини 3072 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по строковій службі) за № 244 від 15.11.2019 зараховано до списку особового складу військової частини та всі види забезпечення ОСОБА_1 , призваного на строкову військову службу Снятинським районним військовим комісаріатом 14.11.2019.

Наказом УДСНС України в Івано-Франківській області (по особовому складу) за № 409 від 13.11.2019, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 106 Кодексу цивільного захисту України та підпункту 9 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, звільнено із служби з виключенням із кадрів ДСНС України у запас Збройних Сил молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежного рятувальника частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Івано-Франківській області, з 13.11.2019. Підстава: подання АРЗ СП, протокол засідання Снятинської районної призовної комісії від 07.11.2019 № 12.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (частина 1 статті 1 Кодексу законів про працю України).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина 1 статті 3 Кодексу законів про працю України).

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту регулює Кодекс цивільного захисту України, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, цей Кодекс, інші закони України, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України (частина 1 статті 1 Кодексу цивільного захисту України).

Служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період (частина 1 статті 101 Кодексу цивільного захисту України).

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 101 Кодексу цивільного захисту України.

Час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (частина 4 статті 101 Кодексу цивільного захисту України).

Щодо проходження служби цивільного захисту може бути укладено контракт про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту (пункт 1 частини 1 статті 103 Кодексу цивільного захисту України).

Стаття 106 Кодексу цивільного захисту України регулює звільнення із сулжби цивільного захисту.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту проводиться: у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", і за станом здоров`я придатні до військової служби; у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби із зняттям з військового обліку (частина 1 статті 106 Кодексу цивільного захисту України).

Контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призивної комісії (пункт 9 частини 2 статті 106 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до частини другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України постановою Кабінету Міністрів України за № 593 від 11.11.2013 затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (далі - Положення).

Контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії (підпункт 9 пункту 176 Положення).

Частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України , а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Часткову мобілізацію в Україні оголошено та проведено у декілька етапів, зокрема, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014, починаючи з 18.02.2014 по 02.05.2014; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06.05.2014 № 454/2014, починаючи з 07.05.2014 по 20.06.2014; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21.07.2014 № 607/2014, починаючи з 24.07.2014 по 06.09.2014, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 № 15/2015, починаючи з 20.01.2015 у три черги протягом 210 діб по 17.08.2015.

Отже, з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17.03.2014) відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язано настання особливого періоду. При цьому, сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації, у свою чергу, не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Разом з тим, метою указів Президента України було звільнення у запас військовослужбовців за призовом під час попередніх хвиль мобілізації. Тобто, вказані укази не можуть розглядатися як такі, що завершують дію особливого періоду.

Станом на 28.11.2019 в країні діяв особливий період, а його закінчення буде оголошено окремим Указом Президента України.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02.03.2014, встановлення виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Позивач був призваний на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії.

Як випливає зі змісту частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, гарантії щодо збереження місця роботи надаються особі під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.10.2019 при розгляді справи № 812/204/18.

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 22.01.2020 у справі № 807/798/16, на працівника, призваного на строкову військову службу в період дії особливого режиму, поширюються гарантії щодо збереження протягом року місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації відповідно до статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та статті 119 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, за встановлених обставин, з урахуванням вказаних вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки Верховного Суду щодо наявності особливого періоду в країні та відсутність Указу Президента України, яким було б оголошено про закінчення цього особливого періоду на день звільнення позивача.

Як наслідок, враховуючи ту обставину, що на час призову позивача на строкову військову службу 14.11.2019 у країні діяв особливий період, відповідач не мав законних підстав для звільнення позивача з посади, тому наказ відповідача за № 409 від 13.11.2019 про звільнення із служби з виключенням із кадрів ДСНС України у запас Збройних Сил молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежного рятувальника частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Івано-Франківській області, з 13.11.2019, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.10.2018 у справі № 821/3687/15-а, від 11.10.2018 у справі № 826/26897/15 та від 11.10.2018 у справі № 823/5367/15.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ відповідача за № 409 від 13.11.2019 про звільнення позивача із служби, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було звільнено, а саме - пожежного рятувальника частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Івано-Франківській області, з наступного дня після звільнення з посади, тобто з 14.11.2019.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та періоду його стягнення, суд виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Згідно з абзацом першим пункту 5 розділу I «Загальні положення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 р. за № 936/32388 (далі - Інструкція № 623) при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Враховуючи аналіз вищенаведених норм Порядку № 100 та Інструкції № 623 нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

Оскільки, сторонами не надано суду відомостей щодо грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється середньоденне грошове забезпечення особи служби цивільного захисту, за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню, що унеможливило суд обчислити середньомісячний заробіток позивача, то нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту необхідно проводити згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 за № 623.

При цьому, суд зазначає, що день звільнення позивача 13 листопада 2019 року вважається останнім днем служби. Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 14 листопада 2019 року до 22 квітня 2020 року.

При цьому, відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, тому позов належить до задоволення повністю.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Позивачем при зверненні до суду позову сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 гривень згідно квитанції за № 11880 від 17.02.2020.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Суд роз`яснює позивачеві його право звернутися до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління державної служби надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області (по особовому складу) за № 409 від 13.11.2019.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на роботі та посаді пожежного рятувальника частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця І. Франка, 6, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 38555228).

Стягнути з Управління державної служби надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця І. Франка, 6, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 38555228) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.11.2019 згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 за № 623, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та посаді пожежного рятувальника частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області та в частині стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.