Ухвала суду № 88710849, 10.04.2020, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/47/2020

149/2239/18

У Х В А Л А

10.04.2020 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Сенько Л.Ю.,

секретаря Даніловської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.186 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018020330000215 від 03.05.2018,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Барановського С.Ф.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника Таужнянського Д.В.,

в с т а н о в и в :

В провадженні Жмеринського міськрайонного суду знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор Барановський С.Ф. заявив клопотання про продовження строків застосованих на досудовому розслідуванні видів заходів забезпечення кримінального провадження – утримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки 18.04.2020 спливає строк застосування запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_1 поклався на розсуд суду.

Захисник обвинувачених Таужнянський Д.В. вважає, що можливо змінити обвинуваченим запобіжний захід на розсуд суду більш м`який, так як всі матеріали дослідженні та допитані потерпіла, свідки та не доведені прокурором ризики.

Заслухавши учасників процесу, суд вважає, що клопотання прокурора Барановського С.Ф. обґрунтоване та підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченим переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом встановлено, що строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді утримання під вартою обраний та продовжений ухвалами суду від 07.08.2018, 01.10.2018, 20.11.2018, 11.01.2019, 04.03.2019, 25.04.2019, 11.06.2019 , 25.07.2019, 20.09.2019, 08.11.2019, 23.12.2019 та 19.02.2020 спливає 18 квітня 2020 року та з об`єктивних причин розгляд кримінального провадження завершено не було.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, враховує, що останній хоча раніше не судимий, однак обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності за який законом передбачено покарання до восьми років, немає стабільного джерела доходів, не одружений та немає власного житла, за місцем реєстрації не проживає ( т.3 а.с.12), що свідчить про відсутність міцних соціальних стримуючих факторів, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду.

Судом встановлено, що строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді утримання під вартою обраний та продовжений ухвалами суду від 13.08.2018, 01.10.2018, 20.11.2018, 11.01.2019, 04.03.2019, 25.04.2019, 11.06.2019, 25.07.2019, 20.09.2019, 08.11.2019, 23.12.2019 та 19.02.2020 спливає 18 квітня 2020 року та з об`єктивних причин розгляд кримінального провадження завершено не було.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, враховує, що останній хоча раніше не судимий, однак обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності за який законом передбачено покарання до восьми років, немає стабільного джерела доходів, не одружений та немає власного житла, за місцем реєстрації не проживає ( т.3 а.с.13), що свідчить про відсутність міцних соціальних стримуючих факторів, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду.

Враховуючи вищезазначене, оцінюючи суспільний інтерес, який незважаючи на преземцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості, суд вважає що продовження строків тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виправдані як це підтверджує практика Європейського суду з прав людини, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про продовження обвинуваченим строків тримання під вартою до двох місяців, а саме до 08 червня 2020 року включно.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178 КПК України,-

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Барановського С.Ф. задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді утримання під вартою продовжити до двох місяців - до 08 червня 2020 року включно (із визначенням розміру та обов`язків застави відповідно до ухвали від 07.08.2018).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді утримання під вартою продовжити до двох місяців - до 08 червня 2020 року включно (із визначенням розміру та обов`язків застави відповідно до ухвали від 13.08.2018).

Ухвала є остаточною та підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Суддя