Рішення № 88552170, 02.04.2020, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 133/248/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.04.20 року

В складі головуючого судді Воронюк В.А.

при секретарі Полонській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятині у порядку письмового спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість у розмірі 14781,45 грн. за кредитним договором № б/н від 15.03.2011, а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

В своєму позові банк посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 15.03.2011 відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач зазначає, щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.5, п.2.1.1.2.6 Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно яких клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту згідно п. 1.1.44 Договору.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ "ПРИВАТБАНК" «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складають між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Відповідно до п. 1.1.6.1. Договору, договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Пунктом 2.1.1.9.1 Договір починає діяти з дати встановлення кредитного ліміту на картці та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № б/н від 15.03.2011 відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом на 01.12.2019 має заборгованість - 14781,45 грн., яка складається з наступного: 7574,28 грн. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита, 7574,28 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 1080,66 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 4946,44 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована складова); 680,07 грн. - штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 03.03.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у встановлений судом строк відзиву на адресу суду не надав.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 15.03.2011, згідно якої він ідентифікувався та ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ КБ "ПРИВАТБАНК". ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому вказаним договором.

Проте відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано заборгованість, яка станом на 01.12.2019 становить - 14781,45 грн., яка складається з наступного: 7574,28 грн. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита, 7574,28 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 1080,66 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 4946,44 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована складова); 680,07 грн. - штраф (процентна складова)..

Проте, суд не погоджується з зазначеною сумою заборгованості виходячи із наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема простроченої заборгованості за тілом кредиту, а також пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.03.2011 року, посилався на витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (15 березня 2011 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (03.02.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та комісії за несвоєчасне погашення кредиту, штрафів наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15.03.2011 року шляхом підписання анкети-заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність у вигляді пені, штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зазначені вимоги позову не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 15 березня 2011 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Таким чином, банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та заборгованості за пенею.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідач не надав, в тому числі не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи, вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, та стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 7574,28 грн., оскільки позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Стосовно судових витрат по справі, суд зазначає таке. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст. ст. 12,76 -81,263,265,280,285,289 ЦПК України, ст. ст. 15, 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість в сумі 7574 (сім тисяч п"ятсот сімдесят чотири) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів після проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, то строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.04.2020

суддя - В.А. Воронюк

02.04.2020