Рішення № 8849042, 06.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.04.10 р.                     Справа № 9/52                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства „Артемівський машинобудівний завод „ВІСТЕК”, м.Артемівськ

до відповідача Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар

про стягнення 17544грн.32коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Міщенко К.А. – юрисконсульт (за довіреністю №699/15 від 26.02.2010р.);

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Артемівський машинобудівний завод „ВІСТЕК”, м.Артемівськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар про стягнення заборгованості в розмірі 17544грн.32коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5580грн.00коп., пені в розмірі 10044грн.00коп., штрафу в розмірі 279грн.00коп., 3% річних в розмірі 307грн.70коп. та інфляційних витрат в розмірі 1333грн.62коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №191М/08 від 28.02.2008р., рахунок-фактуру №798/08 від 28.02.2008р., видаткову накладну №798/08 від 17.03.2008р., податкову накладну №1096 від 17.03.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНС №577769 від 17.03.2008р., претензію №2314/15 від 11.07.2008р., лист №1777 від 18.07.2008р.

Відповідач надав відзиви на позовну заяву б/н від 17.03.2010р. та 29.03.2010р. Відповідно з останнім відзивом відповідач позовні вимоги визнає частково в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5580грн.00коп., 3% річних в розмірі 307грн.70коп. та інфляційних витрат в розмірі 1043грн.46коп. Одночасно, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені та штрафу.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5344185 Державне підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар станом на 03.03.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

28.02.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Артемівський машинобудівний завод „ВІСТЕК”, м.Артемівськ та Державним підприємством „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар укладений договір поставки №191М/08 від 28.02.2008р., відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується поставити у власність покупця (відповідача) товар (гайка стопорна М24 у кількості 600 штук загальною вартістю 5580грн.00коп.). Покупець зобов`язується оплатити та прийняти вказаний у п.1.1 даного договору товар на умовах, передбачених даним договором (п.п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.6.1 договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання прийнятих на себе сторонами зобов`язань.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №191М/08 від 28.02.2008р.

Відповідно до п.2.1 договору, постачальник постачає товар покупцю на умовах EXW – м.Артемівськ Донецької області, склад ЗАТ „Артемівський машинобудівний завод „ВІСТЕК” згідно „ІНКОТЕРМС-2000р.”

Строк поставки товару становить 20 днів з моменту надходження передоплати на поточний рахунок постачальника (п.2.2 договору).

Одночасно, листом №888 від 17.03.2008р. відповідач звернувся до позивача із проханням здійснити відвантаження продукції та гарантував оплату у строк до 25.03.2008р.

За твердженням позивача, враховуючи вищевказаний лист без отримання попередньої оплати останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 5580грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №798/08 від 17.03.2008р. та податковою накладною №1096 від 17.03.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Належність зазначених накладних до предмету спору перевірена судом.

Фактичне отримання відповідачем спірного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній в графі „получил(а)” та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНС №577769 від 17.03.2008р. (копія довіреності додана до матеріалів справи).

На сплату отриманого товару позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №798/08 від 28.02.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем банківським переказом грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товару.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем товару є 28.03.2008р.

11.07.2008р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №2314/15 з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар. У відповідь на вказану претензію відповідачем надіслано лист №1777 від 18.07.2008р., згідно якого останнім визнано існування заборгованості.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 5580грн.00коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 5580грн.00коп.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву від 29.03.2010р. відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 5580грн.00коп.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 5580грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Артемівський машинобудівний завод „ВІСТЕК”, м.Артемівськ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5580грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 307грн.70коп. та інфляційних витрат в розмірі 1333грн.62коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 1333грн.62коп. за період прострочення з квітня 2008р. по грудень 2009р. та 3% річних становлять суму в розмірі 307грн.70коп. за період прострочення з 28.03.2008р. по 28.01.2010р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, судом встановлено, що він не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 1333грн.62коп. та 3% річних в розмірі 307грн.70коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10044грн.00коп та штраф в розмірі 279грн.00коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що в разі порушення строків оплати за поставлений товар згідно п.3.1 даного договору, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 1% від вартості своєчасно несплаченого, але фактично поставленого товару за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

В разі прострочення оплати більше 30 календарних днів – додатково до штрафних санкцій у формі пені, покупець повинен сплатити на користь постачальника штраф в розмірі 5% від вартості фактично поставленого, але не сплаченого товару.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 10044грн.00коп. за період прострочення з 28.03.2008р. по 28.09.2008р. та штраф в розмірі 279грн.00коп.

Судом арифметично перевірений наданий позивачем розрахунок пені в сумі 10044грн.00коп. та встановлено, що належний до стягнення розмір пені за період прострочення з 29.03.2008р. по 28.09.2008р. становить 657грн.40коп. з огляду на наступне:

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Враховуючи вказане, вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 9386грн.60коп. підлягають залишенню без задоволення як такі, що суперечать вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”.

Одночасно, як було зазначено вище, відповідач проти стягнення пені та штрафу заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Дослідивши у сукупності матеріали справи, враховуючи заперечення відповідача, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 657грн.40коп. та штрафу в розмірі 279грн.00коп. підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне:

Як вбачається згідно умов договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором - 28.03.2008р., у зв'язку з чим право на нарахування пені у позивача виникло 29.03.2008р. Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення пені 22.02.2010р. та наполягає на стягненні пені за період з 28.03.2008р. по 28.09.2008р.

Підставою застосування господарських санкцій, до яких віднесена у тому числі пеня, є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання (ст.216, ч.1 ст.218, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України). Як зазначено вище, відповідальність за несвоєчасну оплату поставленої продукції встановлена пунктом 4.3 договору у вигляді пені в розмірі 1% від вартості своєчасно несплаченого, але фактично поставленого товару за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема і до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Обчислення позовної давності, за умовами ст.260 ЦК України, здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписом ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пункт 4.3 договору, що узгоджений між сторонами, містить такий же порядок обчислення пені.

З огляду на наведене та враховуючи, що пеня підлягає нарахуванню за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, строк позовної давності підлягає обчисленню відповідно до вищенаведених приписів Цивільного кодексу України щодо кожного дня окремо. Враховуючи вищевказані висновки суду, вимога позивача про стягнення пені, яка нарахована останнім за період з 28.03.2008р. по 28.09.2008р. є такою, що заявлена поза межами річного строку позовної давності з огляду на ст.ст.260, 261, 253, 258 ЦК України та факт надходження позову по цій справі 22.02.2010р.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 зазначеної статті встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Однак поважних причин пропущення строку позовної давності позивачем не заявлено, судом не встановлено.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, враховуючи наявність клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Закрите акціонерне товариство „Артемівський машинобудівний завод „ВІСТЕК”, м.Артемівськ в частині стягнення пені в розмірі 657грн.40коп. та штрафу в розмірі 279грн.00коп. підлягають залишенню без задоволення у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.253-261, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Артемівський машинобудівний завод „ВІСТЕК”, м.Артемівськ до відповідача, Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар про стягнення заборгованості в розмірі 17544грн.32коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5580грн.00коп., пені в розмірі 10044грн.00коп., штрафу в розмірі 279грн.00коп., 3% річних в розмірі 307грн.70коп. та інфляційних витрат в розмірі 1333грн.62коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” (за адресою: м.Вугледар, Донецька область, 85670, р/р 26003301786784 у філії ГУ „Промінвестбанк”, МФО 334635, код ЄДРПОУ 34032208, ІПН 340322005252) на користь Закритого акціонерного товариства „Артемівський машинобудівний завод „ВІСТЕК” (за адресою: вул.Артема, 6, м.Артемівськ, Донецька область, 84500, р/р 26007045620402 в АТ „Сведбанк” (публічне), МФО 300164, код ЄДРПОУ 31226457, ІПН 312264505021) суму основного боргу в розмірі 5580грн.00коп., 3% річних в розмірі 307грн.70коп. та інфляційні витрати в розмірі 1333грн.62коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 72грн.21коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 97грн.14коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 06.04.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя