Рішення № 88220261, 13.03.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/134/2020

Номер справи 243/8357/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 13 » березня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Гончарової А.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Олійник А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі № 13 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із уточненою позовною заявою посилаючись на те, що 17.07.2017 року він був звільнений відповідачем з роботи у зв`язку із скороченням штату.

На день звільнення позивача нарахована, але не виплачена йому заробітна плата з березня 2017 року по липень 2017 року складає 12517,92 грн., грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку складає 2693,18 грн., вихідна допомога складає 5780,87 грн.

По теперішній час суми, що належать позивачу, відповідачем не виплачені.

В зв`язку з викладеним просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості із заробітної плати в сумі 12517,92 грн., грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 2693,18 грн., вихідну допомогу в розмірі 5780,87 грн.

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.

ПАТ «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код 40075815), як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Згідно із наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 також визначено районами проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема, у м. Донецьк, м. Дебальцеве, м. Іловайськ, м. Горлівка у відповідача з 20.03.2017 відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.

За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст.341 КК України.

Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Донецьк перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) є 20 березня 2017 року.

Відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Донецьк та м. Микитівка, місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.

Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором.

Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором.

Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Зазначає, що сам по собі факт звільнення позивача 17.07.2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості по заробітній платі за липень 2017, оскільки відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України « Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Позивач не надав жодного належного доказу на підтвердження факту виходу на роботу та відпрацювання ним робочих днів в липні 2017 року, а також не вказав суми заборгованості по заробітній платі.

Виробничий підрозділ «Станція Микитівка» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» розташований на тимчасово неконтрольованій українською владою території, а в самому структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень», яка на теперішній час, розташована в м. Лиман Донецької області, відсутні оригінали кадрових фінансових документів.

З 16.03.2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу «Станція Микитівка» у м. Микитівка Донецької області не надходило до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» м. Лиман Донецької області оригіналів документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особистої картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше, які могли підтвердити факт роботи позивача в період з 16.03.2017р. по 17.07.2017р., тому відповідач не має можливості надати інформацію щодо фактичного обліку робочого часу; про суми заробітної плати з розшифруванням за видами виплат, розмірами і підставами відрахувань та сум заробітної плати, що підлягає виплаті при звільнені за кожен місяць окремо; будь-яких інших належних при звільнені, виплат.

В зв`язку з викладеним просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, справу розглянути без участі представника відповідача.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

17.07.2017 року ОСОБА_1 був звільнений з ВП «Станція Микитівка» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у зв`язку з скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України згідно з наказом №4542/ДН-ОС від 10.07.2017 року.

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги довідки-розрахунки заробітної плати, надані позивачем.

Так, позивачу було нарахована заробітна плата у період:

за березень 2017 року – 3894,94 грн.;

за квітень 2017 року – 2387,39 грн.,

за травень 2017 року – 5953,54 грн.,

за червень 2017 року – 265,69 грн.,

за липень 2017 року – 8718,91 грн., в тому числі компенсація за невикористану щорічну відпустку 2693,18 грн. та вихідна допомога 5780,87 грн.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , сума фактичного заробітку позивача за березень 2017 року становить 3894,94 грн.

Зазначена сума фактичного заробітку за березень 2017 року в розмірі 3894,94 грн. співпадає з сумою нарахованого доходу, зазначеного в наданому позивачем розрахунку заробітної плати за березень 2017 року.

Крім того, суд бере до уваги надану відповідачем відомість на виплату грошей №23 за березень 2017 року, за якою позивачу було виплачено заробітну плату в розмірі 991,18 грн. /нарахована зарплата за березень 2017 року становить 1246,49 грн. відповідно до довідки про доходи, наданої відповідачем/.

Таким, чином розмір заборгованості із заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року становить 11 499,93 грн.

Як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно з ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст. 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках-розрахунках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.

Відповідно до ст.ст.74, 79 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з ст.24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Кількість невикористаних днів відпустки позивача, за які надається компенсація, складає 14 днів. Компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки відповідно до розрахунку за липень 2017 року складає 2693,18 грн., яка зазначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Враховуючи підставу звільнення позивача, він має право на пільги, визначені ст.44 КЗпП України.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

ВС роз`яснив, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, однак за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав (постанова від 18.07.2018 року у справі № 821/3514/15-а).

Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав суду достатніх доказів, які б повністю спростували твердження та докази позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та на його користь з відповідача належить стягнути заборгованість із заробітної плати в розмірі 11 499,93 грн., грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 2693,18 грн. та одноразову грошову вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку, що становить 5780,87 грн.

Посилання представника відповідача на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України стосовно наявності форс - мажорних обставин, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці (в тому числі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 768,40 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 19, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 115-117 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість із заробітної плати за період з 16.03.2017 року по 17.07.2017 року в розмірі 11 499 (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 93 коп., грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 2 693 (дві тисячі шістсот дев`яносто три) грн. 18 коп. та вихідну допомогу в сумі 5 780 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 87 коп., з утриманням з цих сум податків й інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, на користь держави на р/р UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду А.О. Гончарова