Ухвала суду № 87915191, 28.02.2020, Новоселицький районний суд Чернівецької області

Дата ухвалення
28.02.2020
Номер справи
720/316/20
Номер документу
87915191
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

28.02.2020

Справа № 720/316/20

Провадження № 6/720/2/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Скриндіца С.М.

приватного виконавця Кошкера І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця подання приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області про примусове проникнення до житла та іншого володіння особи, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кошкер І.А. звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до нежитлового приміщення, яке розташовано по АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 60620593 з примусового виконання виконавчого листа № 720/175/17 виданого Новоселицьким районним судом від 24 травня 2017 року, яким з боржника ОСОБА_1 було стягнуто на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в сумі 582866 гривень 41 копійок та судовий збір в розмірі 8742 гривень. Станом на 27 лютого 2020 року, боржником не виконані боргові зобов`язання та у добровільному порядку борг не повертає, вищевказане приміщення є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору укладеного між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 .. Однак, останній у добровільному порядку не допускає приватного виконавця для перевірки майнового стану та опису вищезазначеного майна за вказаною адресою, чим унеможливлює виконання судового рішення. Приватним виконавцем вичерпано всі заходи виконання рішення, які не потребують проникнення до володіння боржника, а повне виконання рішення можливо лише за умови проникнення до майна боржника з метою перевірки майнового стану та опису такого, просив суд надати дозвіл на примусове проникнення до вищевказаного нежитлового приміщення для проведення виконавчих дій.

В судовому засіданні приватний виконавець підтримав подання та просив задовольнити заявлені вимоги.

Суд, оцінюючи у сукупності пояснення приватного виконавця, досліджені матеріали подання, вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Новоселицького районного суду від 27 квітня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 977 від 26 березня 2008 року в сумі 582866 гривень 41 копійка та судовий збір в розмірі 8742 гривень.

Відповідно до постанови приватного виконавця відкрито виконавче провадження № 60620593 від 14 листопада 2019 року з примусового виконання виконавчого листа № 720/175/17 виданого Новоселицьким районним судом від 24 травня 2017 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» за кредитним договором № 977 від 26 березня 2008 року в сумі 582866 гривень 41 копійки та судового збору в розмірі 8742 гривень.

З наявної в матеріалах подання заяви ОСОБА_1 вбачається, що останній 18 листопада 2019 року власноручно отримав під підпис постанови приватного виконавця Кошкера І.А. про відкриття виконавчого провадження, про стягнення основної винагороди, про стягнення витрат та про накладення арешту на майно від 14 листопада 2019 року за виконавчим провадженням № 60620593.

З метою перевірки майна боржника виконавцем направлялися запити до реєструючих установ, стосовно виявлення у боржника рухомого майна, заробітної плати, пенсії, інших видів доходів для погашення суми боргу.

Відповідно до інформаційної довідки ГУ Держпродспоживслужби в Чернівецькій області № 353 від 14 листопада 2019 року за боржником сільськогосподарська техніка чи інші механізми по Чернівецькій області не значаться.

Згідно довідки ГУ Держпраці в Чернівецькій області № 3239/1/09-2/19 від 25 листопада 2019 року за боржником технологічних транспортних засобів не зареєстровано.

Постановою приватного виконавця від 11 грудня 2019 року накладено арешт на грошові кошти на рахунках боржника, відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». За рахунок стягнених з боржника коштів стягувачу перераховано 56 гривень 39 копійок відповідно до платіжного доручення № 178 від 27 грудня 2019 року.

Приватний виконавець посилався на отриману ним електронну інформацію від Головного сервісного центру МВС про наявність за боржником зареєстрованих транспортних засобів, місцезнаходження яких невідомо.

З постанови виконавця Кошкера І.А. від 23 грудня 2019 року виконавче провадження № 60620593 вбачається, що транспортні засоби, які зареєстровані за ОСОБА_1 , а саме «SUBARU» державний номерний знак НОМЕР_1 , «MERCEDES-BENZ» державний номерний знак НОМЕР_2 , «FORD» державний номерний знак НОМЕР_3 та «PEUGEOT» державний номерний знак НОМЕР_4 оголошено в розшук.

Згідно довідки Пенсійного фонду про осіб - боржників, які працюють за трудовими або цивільно - правовими договорами № 1060319341 від 07 лютого 2020 року, інформації про останнє місце роботи боржника не знайдено.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду № 1060311192 від 07 лютого 2020 року про отримання боржником пенсії - інформація відсутня.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 201992410 від 26 лютого 2020 року за боржником зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме готельно-ресторанного комплексу за реєстраційним номером 2193454, який розташовано по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 0,1427 га за кадастровим номером 7323083600:02:003:0380.

Даний об`єкт нерухомості є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору серії ВК № 006001 від 26 березня 2008 року між АТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 ..

З метою перевірки майнового стану та опису вказаного майна ОСОБА_1 приватним виконавцем було здійснено виїзди за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем розташування вказаного об`єкта незавершеного будівництва - готельно-ресторанного комплексу.

Однак, вчинити виконавчу дію не вдалося по причині, що ОСОБА_1 відмовився допустити приватного виконавця до майна та відчинити хвіртку до огородженої території, що підтверджується актами від 30 січня 2020 року та 12 лютого 2020 року, які складені у присутності представника філії Чернівецького обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» Кесаревої Г.І.

Вирішуючи дане подання суд виходить з того, що у відповідності до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Згідно із частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Пунктами 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" установлено принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно із частиною 1 статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 13 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про виконавче провадження виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем.

Згідно з ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

З огляду на наведене та зважаючи на складені акти приватного виконавця від 30 січня 2020 року та 12 лютого 2020 року про неможливість здійснити перевірку майнового стану та опису майна боржника вищевказаного об`єкта незавершеного будівництва, оскільки боржник не відчинив хвіртку огородженої території, які свідчать про невиконання боржником ОСОБА_1 обов`язків, визначених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», чинення перешкод своєчасному та в повному обсязі вчиненню виконавчих дій.

За змістом частини 1 та 2 статті 311 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, п.1 ст.17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Згідно із п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

Отже, приймаючи до уваги, що боржником ОСОБА_1 рішення у добровільному порядку не виконано, обов`язки, встановлені ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», не виконуються, чиняться перешкоди своєчасному та в повному обсязі вчиненню виконавчих дій, відсутності у приватного виконавця можливості вчинити виконавчі дії з перевірки майнового стану та опису майна боржника, суд дійшов висновку про необхідність надання приватному виконавцю дозволу на примусове проникнення до майна боржника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 30 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 5, 10, 18, 19, 29Закону України «Про виконавче провадження», ст. 439 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Подання задовольнити.

Надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Чернівецької області Кошкеру Івану Анатолійовичу на примусове проникнення до об`єкту незавершеного будівництва готельно-ресторанного комплексу, реєстраційний номер 21934540, який розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,1427 га, кадастровий номер 7323083600:02:003:0380, що належить ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , для проведення виконавчих дій по арешту рухомого та нерухомого майна.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ляху Г.О.

Часті запитання

Який тип судового документу № 87915191 ?

Документ № 87915191 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 87915191 ?

Дата ухвалення - 28.02.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 87915191 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 87915191 ?

В Новоселицький районний суд Чернівецької області
Попередній документ : 87915183
Наступний документ : 87915192