Рішення № 87688795, 17.02.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/638/19

пр. № 2/336/87/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

17 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участю представника позивача адвоката Воронової-Живецької Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказавши, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстровані проживаючими, але фактично не мешкають відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , просить визнати відповідачів таким, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11.03.2019 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, вказавши, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Відповідач ОСОБА_2 є її колишньою невісткою, а відповідач ОСОБА_3 донькою ОСОБА_2 . Оскільки вже тривалий час відповідач ОСОБА_2 разом з неповнолітньою ОСОБА_3 виїхали з вказаної квартири та мешкають у м. Ладижин Вінницької області, добровільно знятись з реєстрації місця проживання не бажають, що створює певні обмеження для позивача, просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою. Також вказала на можливе розглянути справу в заочному порядку у зв`язку з неявкою відповідачів в судове засідання.

Після оголошення перерви, представник позивача направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача, наполягаючи на задоволенні позову.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про місце та час розгляду справи повідомлені в установленому порядку, зокрема, відповідач ОСОБА_2 , яка є також законним представником неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 , сповіщалась про місце та час розгляду справи за адресою, яку вона вказала в якості адреси проживання у заяві про направлення копії рішення суду, яка надійшла на адресу суду 27.09.2019 року.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, не заперечуючи проти задоволення позову.

Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу заочно, про що постановлено ухвалу суду 17.02.2020 року.

В ході розгляду справи представником позивача заявлено клопотання про допит свідків, яке було задоволено судом, а також за клопотанням представника позивача долучено до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, інших заяв чи клопотань не надходило.

Відповідачі не направили до суду відзивів на позовну заяву, а також не заявили будь-яких клопотань, не надали доказів.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору не направила до суду письмові пояснення щодо позову.

При вивченні письмових доказів судом встановлено наступне.

22.05.2003 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Чирвою Л.А., зареєстрованого в реєстрі за №4-1252.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОП «ЗМБТІ», 09.10.2003 року право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , що також підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Запорізькій області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована з 2014 року за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до матері внесені в адресний талон.

Відповідно до свідоцтва про народження, батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

До матеріалів справи долучено копію позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу в якій зазначено, що 14.12.2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб. ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано та визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 .

За довідкою, виданою директором Ладижинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в 4-Б класі Ладижинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 Вінницької області з 1 класу (наказ про зарахування до 1 класу від 01.09.2015 року №229).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила суд про те, що її донька ОСОБА_1 є власником квартири. Відповідач ОСОБА_2 є колишньою невісткою ОСОБА_9 , а неповнолітня ОСОБА_3 її онукою та донькою ОСОБА_2 . Під час перебування у шлюбі, позивач по справі ОСОБА_1 зареєструвала місце проживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 виїхали з квартири та не мешкають там з 2015 року.

При вирішенні справи суд виходить з такого.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що встановлено ч. 1 ст. 316 ЦК України. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном - ч. 1ст. 317 ЦК України.

Стаття 391 ЦК України надає право власнику майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Стаття 405 ЦК України вказує, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

В матеріалах справи наявна інформація щодо місця мешкання відповідачів у АДРЕСА_3 .

З досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мешкають у квартирі та не є власниками квартири, що створює для позивача перешкоди у здійсненні повною мірою права власності, яке з урахуванням встановлених обставин та наведених норм закону підлягає захисту.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, повністю підтверджені наданими доказами та показами свідка, тож вбачає підстави для задоволення позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою.

За змістом позовної заяви, позивач просила понесені нею витрати у вигляді судового збору з відповідачів не стягувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , відомості про РНОКПП відсутні.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, код ЄДРПОУ 37573885.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Дацюк