Рішення № 87197628, 27.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 січня 2020 року (15:30)Справа № 280/6048/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби у м.Запоріжжі Запорізької області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 38025409) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби у м.Запоріжжі Запорізької області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у поверненні коштів від 01.10.2019 № 16705/04;

зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області подання про повернення суми помилково сплаченого згідно квитанції № 071910041 від 29.05.2019 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11220,00 грн., що був сплачений під час придбання вперше квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач є власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . При укладенні договору позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11220,00 грн. Позивач придбав житло вперше, а тому вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» сплатив такий збір безпідставно. На заяву про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 11220,00 грн., позивачем отримано необґрунтовану відмову поверненні коштів. Позивач вважає такі дії відповідача порушують його право на повернення помилково сплаченого пенсійного збору.

Ухвалою суду від 11.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні на 08.01.2020.

23.12.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 54516), в якому зазначає, що при придбанні нерухомого майна у власність на підставі договорів купівлі-продажу всі покупці мають сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, окрім громадян, які перебувають у черзі на отримання житла або придбавають житло вперше. Позивач на підтвердження факту придбання житла вперше, не надав жодного належного доказу, який би підтверджував це. Також, зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, проте зазначені реєстри не містять вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно витяги з цих реєстрів не доводять факту придбання покупцем житла вперше. З урахуванням вищенаведеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

24.12.2019 від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх. № 54626), в яких останній зазначає, що кошти у сумі 11220,00 грн. сплачені ОСОБА_1 квитанцією від 29.05.2019 №071910041 зараховані до Державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 24140500 (далі - ККДБ) - «Збір з операцій придбавання (купівлі - продажу) нерухомого майна». Відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до бюджетів надходжень за ККДБ 24140500 покладено на Пенсійний фонд України. Відповідно до пункту 2 вищезазначеної постанови, органи, що контролюють справляння надходжень бюджету забезпечують відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Механізм повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок № 787). Відповідно до пункту 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Зазначене свідчить про те, що відповідно до наданих повноважень органи Казначейства не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, а здійснюють повернення тільки на підставі подання контролюючого органу. Разом з цим, звертає увагу суду, що позовна вимога щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 11220,00 грн. не може підлягати задоволенню, оскільки повернення безпідставно сплачених коштів, у разі винесення судового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 будуть задоволені в повному обсязі, має здійснюватися на підставі подання контролюючого органу, яке має бути подане платником до органу Казначейства. Просить врахувати пояснення під час розгляду справи.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом встановлено, що 29.05.2019 між ОСОБА_2 - продавець та ОСОБА_1 - покупець, укладено договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13-14).

Договір купівлі-продажу від 29.05.2019 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1042.

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу квартири ціна квартири встановлена у розмірі 1 122 000,00 грн.

Так, позивачем під час укладання договору сплачено 11220,00 грн. збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості), що підтверджується квитанцією від 29.05.2019 № 071910041 (а.с.11).

У зв`язку з цим, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про повернення помилково сплаченої суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 11220,00 грн.

Листом №16705/04 від 01.10.2019 позивачу надано відповідь за змістом якої, ГУ ПФУ в Запорізькій області зазначає, що Державний реєстр прав власності на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно не містять вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно витяги з них не доводять факту придбання покупцем нерухомого майна вперше. Таким чином, підстави для повернення збору відсутні (а.с.10).

За таких обставин позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 статті 1 даного Закону, платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовані у Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку № 1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Проаналізувавши вказані норми Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740, суд дійшов висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Будь-яких належних та допустимих доказів, на спростовування твердження позивача щодо придбання ним житла вперше, чи на підтвердження реєстрації права приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення ПФУ до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості ПФУ та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31.01.2018 (справа №819/1667/17), від 28.11.2018 (справа № 813/1126/17), від 01.11.2018 (справа № 819/1353/17), від 31.10.2018 (справа № 819/595/17, від 03.07.2018 (справа № 819/33/17), від 20.03.3018 (справа № '819/1249/17), від 19.06.2018 № 819/1554/16).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, з урахуванням порядку повернення помилково сплачених/зарахованих коштів, який закріплено в Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, суд зазначає, що подання про повернення коштів до органу Казначейства повинно подаватись саме платником, яким сплачено такі кошти, разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (пункт 5 Порядку). Зазначений порядок не містить застереження щодо направлення подання про повернення коштів безпосереднього до органу Казначейства органом який здійснює контроль правильністю зарахування коштів, в даному випадку органом Пенсійного фонду.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача сформувати та надати позивачу подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 29.05.2019 у розмірі 11220,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 29.05.2019 №071910041, у зв`язку з чим виходить за межі позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Разом з цим, щодо вимог позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у поверненні коштів від 01.10.2019 № 16705/04, то вони не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Приписами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зазначає, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.10.2019 № 16705/04 не є рішенням у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України та носить виключно інформативний характер. Таким чином, такий лист сам по собі не порушує права позивача, а лише інформує його щодо обставин можливості повернення ним збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, тобто є письмовою відповіддю на звернення позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Разом з цим, представник позивача повідомив суд про надання доказів про судові витрати на професійну правничу допомогу у порядку ст. 143 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби у м.Запоріжжі Запорізької області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 38025409) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та надати ОСОБА_1 подання, передбачене пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787, про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 29.05.2019 у розмірі 11220,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 29.05.2019 №071910041.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.01.2020.

Суддя Ю.В. Калашник