Рішення № 87182145, 23.01.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.01.2020 Справа № 920/1252/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/1252/19

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601),

до відповідача Державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» (пров. Гетьманський, буд. 12, м. Суми, 40013),

про стягнення 5 946 грн. 22 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 5 946 грн. 22 коп. відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 3540/15-ТЕ(Т)-29 від 16.03.2015, з яких: 5 537 грн. 58 коп. пені, 306 грн. 78 коп. 3% річних, 101 грн. 86 коп. інфляційних збитків. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу № 3540/15-ТЕ(Т)-29 від 16.03.2015, який укладено між сторонами, щодо повної та своєчасної оплати фактично переданого природного газу.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.12.2019 у справі № 920/1252/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу надати п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; позивачу надати семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив.

Копія ухвали суду від 23.12.2019 отримана відповідачем 24.12.2019.

14.01.2020 відповідач подав заяву б/н від 10.01.2020 (вх. № 332 від 14.01.2020), в якій визнає позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 50 % судового збору.

Станом на 23.01.2020 позивач відповіді на заяву відповідача не подав.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 3540/15-ТЕ(Т)-29 від 16.03.2015, з урахуванням додаткових угод № 1 від 05.06.2015, № 2 від 14.09.2015, № 3 від 01.07.2015, № 4 від 30.10.2015 та № 5 від 31.12.2015 позивач зобов`язується передати у власність відповідача у 2015 році та додатково у січні 2016 року природний газ, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити цей природний газ на умовах передбачених договором.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.02.2015 до 31.01.2016, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (розділ 11 договору у редакції додаткової угоди № 5 від 31.12.2015).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу з березня 2015 року по січень 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 107746,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв`язку з чим останньому нараховані пеня відповідно до пункту 7.2 договору, інфляційні та 3% річних.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

За умовами пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у березні 2015 року - січні 2016 року загальною вартістю 107746,38 грн, оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених пунктом 6.1 договору. Природний газ, поставлений у березні 2015 року повністю оплачений 30.09.2015, у жовтні 2015 року – 30.11.2015, у листопаді 2015 року – 25.12.2015, у грудні 2015 року – 31.03.2016, у січні 2016 року – 25.01.2017.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 договору, останній зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого останні можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 5537,58 грн, 3 % річних в загальній сумі 306,78 грн та інфляційні нарахування в загальній сумі 101,86 грн, виходячи з суми заборгованості помісячно з березня 2015 року по січень 2016 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Відповідач визнає позовні вимоги повністю.

Відповідно до ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Разом з цим, судом встановлено, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі – Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 1 Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, в тому числі, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статті 2 цього ж Закону, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною третьою статті 7 Закону врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Вказаною нормою передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина третя статті 7 Закону «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому застосування приписів частини третьої статті 7 цього ж Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі № 922/2685/18.

Відповідно до пункту 1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема з розрахунку штрафних санкцій та довідки з операцій по договору, судом встановлено, що відповідачем до 30.11.2016 повністю погашено заборгованість за поставлений природний газ у період з березня 2015 року по грудень 2015 року, а також частково природний газ поставлений у січні 2016 року.

Природний газ, поставлений у березні 2015 року повністю оплачений 30.09.2015, у жовтні 2015 року – 30.11.2015, у листопаді 2015 року – 25.12.2015, у грудні 2015 року – 31.03.2016. Природний газ, поставлений у січні 2016 року вартістю 15 754 грн. 41 коп. оплачений відповідачем в сумі 15 753 грн. 36 коп. 31.03.2016, залишок боргу в сумі 1 грн 05 коп. - 25.01.2017.

Таким чином, правомірним та обґрунтованим є нарахування пені, інфляційних збитків та 3 % річних, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у січні 2016 року, що не була погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та складала станом на 30.11.2016 1 грн. 05 коп.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 0 грн. 20 коп. пені, 0 грн. 03 коп. 3% річних, 0 грн. 12 коп. інфляційних втрат, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у січні 2016 року, що не була погашена до 30.11.2016 в розмірі 1 грн. 05 коп.

У задоволенні позову в іншій частині, щодо стягнення з відповідача 5537 грн. 38 коп. пені, 306 грн 75 коп. 3% річних, 101 грн. 74 коп. інфляційних втрат, суд відмовляє, оскільки відповідні нарахування, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у березні 2015 року - січні 2016 року, яка була погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірними.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» (пров. Гетьманський, буд. 12, м. Суми, 40013, код ЄДРПОУ 02549411) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 0 грн. 20 коп. пені, 0 грн. 03 коп. 3% річних, 0 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 0 грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 28 січня 2020 року.

Суддя Є.А. Жерьобкіна