Рішення № 86706709, 24.12.2019, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1423/18

Провадження № 2/349/9/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 грудня 2019 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Могили Р.Г.

за участі секретарів судового засідання Боянівської Г.М., Матасової Н.М.,

учасники судового провадження :

позивач ОСОБА_1

представник позивача адвокат Квак В.М.

відповідач ОСОБА_2

представник відповідача адвокат Сковронський В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 349/1423/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ квартири, що розташована по АДРЕСА_1 , та транспортного засобу марки «Mersedes-Benz 124», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які набуті ними під час шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 03 вересня 2005 року по 15 серпня 2018 року. Від спільного проживання в шлюбі в них народилися сини ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які є неповнолітніми та після розірвання шлюбу залишились проживати із позивачем. За час шлюбу сторонами за договором купівлі-продажу від 13 січня 2016 року було придбано у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем. Також за час перебування в шлюбі ними придбано автомобіль марки «Mersedes-Benz 124», реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за позивачем. На даний час спільної згоди стосовно поділу спільно нажитого під час перебування в шлюбі майна вони не дійшли. Оскільки це майно є спільною сумісною власністю подружжя, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила виділити в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність їй 91/100 частку квартири, а відповідачу 9/100 частки квартири та виділити у приватну власність відповідачу автомобіль із компенсацією позивачу половину його вартості.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Квак В.М. позовні вимоги підтримали та додатково пояснили, що при купівлі квартири по АДРЕСА_1 , позивачем було внесено аванс в розмірі 5 000 доларів США ( що станом на 14 липня 2015 року за курсом НБУ становить 109 800 грн), які є її особистою власністю, про що відомо відповідачу. З врахуванням вартості квартири, яка становила 149 000 грн, розміру площі квартири придбаної за особисті кошти позивача, становить 38,02 кв.м. Таким чином лише 13,58 кв.м. квартири є об`єктом спільного сумісного майна подружжя. Однак, з урахуванням того, що з позивачем залишаються проживати двоє неповнолітніх дітей, що є підставою для відступлення від рівності часток подружжя, позивач має право на 2/3 частки спільного майна. Таким чином частка квартири з урахуванням частки придбаної за власні кошти позивача та частки квартири в порядку поділу спільного майна подружжя складає 47,6 кв.м., тобто 91/100 частки квартири підлягає виділенню позивачу в порядку поділу зазначеного майна. Окрім цього, позивач не заперечує проти визнання за відповідачем права власності на автомобіль «Mersedes-Benz 124», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з компенсацією їй половини його вартості, яка згідно ринкової його вартості становить 62 370 грн.

В жовтні 2018 року та в січні 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав відзиви на позовну заяву та уточнені позовні вимоги, вказуючи на те, що не згідний із запропонованим позивачем варіантом поділу майна, що є їхньою спільною сумісною власністю. Вважає, що за кожним із них необхідно виділити по Ѕ частці квартири по АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності на автомобіль «Mersedes-Benz 124», реєстраційний номер НОМЕР_1 з компенсацією позивачу Ѕ частини його вартості. Обґрунтовуючи свою позицію посилається на те, що вартість квартири становила 40 000 доларів США, при цьому 20 000 доларів США було сплачено в день підписання Попереднього договору з передачі авансових платежів від 06 грудня 2013 року. За умовами даного договору, він зобов`язувався сплачувати по 5 000 доларів США згідно узгодженого графіку. Умови договору ним виконано, усі платежі внесено у строк. Таким чином вважає безпідставними твердження позивача, що загальна вартість квартири становить 149 000 грн. Також не згідний із вимогою позивача відступити від рівності часток подружжя у майні, оскільки він матеріально забезпечує дітей, займається їхнім вихованням, у нього відсутня заборгованість із сплати аліментів. Крім того, всі витрати за комунальні послуги оплачує він особисто, незважаючи на те, що на даний час за зазначеною адресою він не проживає. Окрім цього, вважає значно завищеною суму, яку позивач просить з нього стягнути, як половину вартості автомобіля, адже згідно звіту про оцінку майна ринкова вартість його становить 74 800 грн.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Сковронський В.І. заперечили щодо задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 , оскільки вважають їх недоведеними належними доказами. Також просив, згідно поданої ним заяви повернути грошові кошти в розмірі 37 400 грн, що внесені ним згідно квитанції № 0.0.1352882396.1 від 15 травня 2019 року на рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, мотивуючи тим, що за час розгляду справи вартість автомобіля суттєво зменшилася та не відповідає реальній його вартості.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху .

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження з викликом сторін в судове засідання .

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2019 року задоволено заяву представника відповідача – адвоката Сковронського В.І. та призначено в справі оціночно-будівельну експертизу спірної квартири. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

18 жовтня 2019 року до суду надійшло повідомлення експерта від 11 жовтня 2019 року про неможливість надання висновку експерта, оскільки оплата за послуги щодо вартості експертизи не поступила.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2019 року відновлено провадження у справі.

19 листопада 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав заяву про повернення грошових коштів в сумі 37 400 грн, які були внесені ним на депозитний рахунок суду.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази.

Заслухавши пояснення сторін, їхніх представників та дослідивши письмові докази, судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Встановлено, що 03 вересня 2005 року у виконкомі Добринівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено актовий запис за №1.

Відповідно до рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2018 року шлюб між сторонами по справі розірвано. Судове рішення набрало законної сили 13 листопада 2018 року.

У шлюбі в подружжя ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_4 - син ОСОБА_8 .

За час шлюбу сторонами по справі придбано квартиру, що розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 13 січня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу Дзерою М.Л. Власником даної квартири, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є відповідач ОСОБА_2 . Згідно пункту 4 договору купівлі-продажу, продаж квартири здійснено за 149 000 грн, які покупець сплатив продавцеві перед укладенням договору купівлі-продажу. Відповідно до пункту 5 зазначеного договору, вартість квартири, згідно висновку про вартість майна із звіту про незалежну оцінку квартири від 30 грудня 2015 року, становить 353 056 грн.

Із Попереднього договору з передачею авансових платежів від 06 грудня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу Дзерою Л.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 4754, вбачається, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , відповідно до якого, покупець ОСОБА_2 передав продавцеві ОСОБА_10 грошові кошти в розмірі 163 600 грн, що на день підписання договору є еквівалентом сумі 20 000 доларів США, як аванс в рахунок наступного договору купівлі-продажу. Сторони домовилися, що при оформленні договору купівлі-продажу сума, що підлягатиме передачі, буде зменшена на суму переданого авансу, і становитиме на день підписання договору 20 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на той день. Сторони погодили, графік розтермінування оплати зазначеної суми, по 5 000 доларів США: до 06 червня 2014 року, до 06 грудня 2014 року, до 06 червня 2015 року та до 06 грудня 2015 року.

Згідно заяви ОСОБА_2 , посвідченої 05 червня 2015 року приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу Дзерою М.Л., зареєстровано в реєстрі за № 1428, він погоджується із тим, що кошти в розмірі 5 000 доларів США, які його дружина ОСОБА_1 має намір внести, як авансовий платіж за квартиру, не є спільними коштами подружжя, а є її особистою приватною власністю.

Згідно розписки ОСОБА_9 від 14 липня 2015 року він отримав у ОСОБА_1 5 000 доларів США, як аванс за придбання квартири.

Відповідно до звіту про оцінку майна – двокімнатної квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , оцінювача ТОВ «ЕКСПЕРТІНО», який був наданий позивачем ОСОБА_1 , ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 26 липня 2019 року становить 158 000 грн.

Згідно звіту про оцінку майна – двокімнатної квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв.м, житловою площею 29,0 кв.м. , оцінювача ОСОБА_11 , замовником якого був відповідач ОСОБА_2 , ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 27 листопада 2019 року становить 479 885 грн.

Також подружжям Решитняків 28 липня 2016 року придбано автомобіль марки «Mersedes-Benz» модель 200 Е, 1994 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є позивач по справі ОСОБА_1 .

Відповідно до звіту про оцінку майна – автомобіля марки «Mersedes-Benz» модель 200 Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , оцінювача ТОВ «Хмельницький сервіс експерт», замовником якого була позивач ОСОБА_1 , ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 22 січня 2019 року становить 74 800 грн. З даною вартістю спірного автомобіля сторони спочатку погоджувалися, однак в подальшому відповідач заявив, що вартість автомобіля суттєво зменшилася та не відповідає реальній його вартості. Під час судового розгляду справи заяв про призначення судової оціночної експертизи спірного автомобіля не поступало.

Згідно квитанції № 0.0.1352882396.1 від 15 травня 2019 року відповідачем ОСОБА_2 було внесено на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі 37 400 грн, у зв`язку із згодою позивача на отримання грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності подружжя на неподільну річ - спірний автомобіль .

Відповідно до розрахунку із сплати аліментів проведеного головним державним виконавцем Рогатинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Кривенем І.С. від 21 грудня 2018 року, за судовим наказом, який виданий Рогатинським районним судом Івано-Франківської області 29 серпня 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей, боржником переплачено коштів на суму 3 063 грн 24 коп.

4. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також, згідно положень ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу(ч.1 ст. 68 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (ч.2 ст.70 СК України).

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч.3 ст.70 СК України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.1,ч.2 ст.71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст. 364 ЦК України).

У пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

За положеннями статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування ( ч.1 ст.77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. ( ч.1 ст.80 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.4 ст.77 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони з часу придбання квартири проживали у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, мали спільні права та обов`язки. Сторонами зазначена обставина не заперечувалась.

Позивачем не підтверджено належними доказами його доводи про необхідність відступлення від засад рівності часток подружжя з врахуванням такої обставини, як неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 обов`язку щодо матеріального утримання дітей. Дана обставина спростована розрахунком, проведеним державним виконавцемвід 21 грудня 2018 року, згідно якого за судовим наказом, виданим Рогатинським районним судом Івано-Франківської області 29 серпня 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей за боржником рахується переплата по аліментах, яка становить 3 063 грн 24 коп. Зазначений доказ підтверджує факт відсутності заборгованості по сплаті аліментів.

Суд, здійснюючи поділ майна, шляхом виділу в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, а саме квартири по АДРЕСА_1 , виходить з наступного.

Визначаючи правовий статус спірного майна, як спільної сумісної власності подружжя, суд враховує, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Визначаючи вартість квартири, суд виходить з того, що сторони не досягли згоди щодо вартості вказаного майна, на роз`яснення суду, що у зв`язку з недосягненням згоди вартість квартири визначається виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи, обидві сторони ухилилися від проведення в справі судової оціночно-будівельної експертизи, а тому за наявних доказів вартість спірної квартири необхідно визначити в сумі 40 000 доларів США , як передбачено було попереднім договором з передачею авансових платежів від 06 грудня 2013 року.

Вартість квартири в сумі 40 000 доларів США є еквівалентом сумі 628 800 гривень, яку суд вирахував наступним чином.

Із Попереднього договору з передачею авансових платежів від 06 грудня 2013 року вбачається, що покупець ОСОБА_2 передав продавцеві ОСОБА_10 грошові кошти в розмірі 163 600 грн, що на день підписання договору є еквівалентом сумі 20 000 доларів США, як аванс в рахунок наступного договору купівлі-продажу.

Згідно офіційного курсу НБУ станом на час укладення договору купівлі-продажу 13 січня 2016 року курс долара США до гривні становив 23,26 грн. Сума, яка підлягала до сплати становила 20 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ склала 465 200 грн (20 000 * 23,26).

Також судом встановлено, що в придбання квартири крім спільних коштів подружжя, вкладено грошові кошти позивача ОСОБА_1 , які належали їй на праві особистої приватної власності. Курс долара США до гривні станом на 14 липня 2015 року (згідно розписки ОСОБА_9 про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5 000 доларів США) становив 21,96 грн, тобто в гривневому еквіваленті, нею було сплачено кошти в сумі 109 800 грн.

Таким чином, позивачу по справі ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить 17,46 % спірної квартири (109 800 * 100 / 628 800) .

Загальна частка, яка належить подружжю на праві спільної сумісної власності становить 82,54 % (100 – 17,46), а відповідно частка кожному подружжю становить 41,27%.

З урахуванням того, що на придбання квартири позивачем були витрачені особисті кошти, то її частка у спірному домоволодінні складає 58,73 % (17,46 % + 41,27 %).

Вирішуючи питання щодо поділу автомобіля марки «Mersedes-Benz» модель 200 Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд виходить з наступного.

Відповідачем по справі було внесено на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі 37 400, 00 грн, як грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль, що підтверджується квитанцією № 0.0.1352882396.1 від 15 травня 2019 року.

В подальшому, 19 листопада 2019 року відповідачем подано до суду заяву про повернення грошових коштів, мотивуючи її тим, що за час розгляду справи в суді вартість автомобіля суттєво зменшилася та не відповідає реальній його вартості.

У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в разі коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Оскільки автомобіль це річ, яку неможливо виділити в натурі будь-якій стороні, враховуючи клопотання відповідача про повернення йому попередньо внесеної на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, суд визнає за неможливе здійснити поділ автомобіля в натурі відповідно до вимог ст.71 СК України на які посилались сторони при правому обґрунтуванні своїх позовів, а визнає ідеальні частки колишнього подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає автомобіль марки «Mersedes-Benz» модель 200 Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 у спільній частковій власності сторін по справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 58,73 % квартири, загальною площею 51,6 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 41,27 % квартири, загальною площею 51,6 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля марки «Mersedes-Benz», модель 200 Е, номер кузова НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1998, чорного кольору, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля марки «Mersedes-Benz», модель 200 Е, номер кузова НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1998, чорного кольору, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 – 1 735 грн. 71 коп. (тисячу сімсот тридцять п`ять гривень 71 коп.) судового збору.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській повернути ОСОБА_2 суму в розмірі 37 400,00 (тридцять сім тисяч чотириста грн. 00 коп.), за рахунок коштів, що внесені ним згідно квитанції № 0.0.1352882396.1 від 15 травня 2019 року на рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області (рахунок отримувача 37312032002265 код банку отримувача 26289647 МФО отримувача 820172 призначення платежу: застава по цивільній справі № 349/1423/18 за позовом ОСОБА_1 .)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Дата складення повного судового рішення - 28 грудня 2019 року.

Суддя Р.Г.Могила