Рішення № 85928005, 25.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року місто Київ №640/4075/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві протиправно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком через відсутність у останнього необхідного страхового стажу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/4075/19, запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Відповідач надав суду відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, страховий стаж становив 18 років 11 місяців 4 дні відповідно до поданих документів, що є недостатнім відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. Отже, немає жодних підстав для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою від 04.01.2019 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 31.01.2019 №19866/03 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком через відсутність у останнього необхідного страхового стажу. При цьому, приймаючи рішення про відмову, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 18 років 11 місяців 4 дні.

Позивач, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Громадянин, який працював та набув необхідного стажу фактично не може бути позбавлений права на пенсію.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

Частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як зазначено позивачем, в трудовій книжці ОСОБА_1 зазначені всі необхідні реквізити, які вимагаються для її заповнення. Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 , свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 19.10.2001 та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 28 років 3 місяці 19 днів.

Разом з тим, з листа від 31.01.2019 №19866/03 вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві до страхового ОСОБА_1 зараховано лише 18 років 11 місяців 4 дні. Причини неврахування інших періодів до страхового стажу відповідачем в своїй відмові не обґрунтовано.

Також, позивачем наголошено на тому, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві не було наведено жодних зауважень з приводу записів у трудовій книжці ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Згідно з пункту 3.3 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, надає роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій.

Відповідно до пункту 3.3 частини 3 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Разом з тим, позивачем наголошено на тому, що відповідачем не було надано належної консультації з приводу майбутнього призначення пенсії, не було перевірено, чи достатньо для цього наданих позивачем документів, чи належним чином оформлені записи в його трудовій книжці. В подальшому, вочевидь виявивши певні недоліки в документах, наданих позивачем, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило в призначенні пенсії, При цьому, відповідач письмово не повідомив позивача про те, які документи необхідно подати додатково протягом трьох місяців, що передбачено вищезазначеним Порядком №22-1, що підтверджується розпискою-повідомлення про прийняття заяви, яка не містить переліку додатково необхідних документів, а також не надав допомогу щодо одержання відсутніх документів, таким чином позбавивши останнього можливості реалізувати свої права.

В листі від 31.01.2019 №19866/03 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не обґрунтовує, які періоди роботи і з яких підстав не враховано до страхового стажу.

Слід наголосити на тому, що з наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 та копії свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 19.10.2001 вбачається та, в свою чергу, жодним чином не спростовано відповідачем, що страховий стаж ОСОБА_1 становить більше 28 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, доводи позивача, наведені в позовній заяві щодо загального стажу роботи ОСОБА_1 жодним чином не спростовано відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши, надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача доцільним буде вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи наведені вище обставини, позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.