Рішення № 85922608, 19.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа №440/3744/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.,

та представників учасників справи:

від позивача - Кумечко М.С.,

від відповідача - Паращук Д.В.,

від третьої особи - Орлеан К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Селянське (фермерське) господарство "Дарунок" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просила:

визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, викладену у листі від 18.09.19 вих.№6823/0/26-19, якою їй відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів;

зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, що перешкоджає в реалізації позивачем права на отримання у власність земельної ділянки.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав.

У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 85-88/. При цьому зазначив, що у спірних відносинах відповідач керувався приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, а відмову у наданні позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації обґрунтував наявністю інформації про перебування спірної земельної ділянки у користуванні в іншої особи.

3. Інші заяви учасників справи.

5.11.19 судом одержано відповідь на відзив /а.с. 105-108/, у якій представник позивача наголошувала на безпідставності доводів відповідача щодо перебування спірної земельної ділянки у користуванні ФГ "Дарунок".

11.11.19 до суду надійшли пояснення третьої особи на позов та відзив /а.с. 118-121/, у яких представник третьої особи звертав увагу на те, що обрана позивачем земельна ділянка входить до масиву земель, наданих у користування гр. ОСОБА_2 для створення селянського (фермерського) господарства, фактично використовується ФГ "Дарунок", про що подається відповідна статистична звітність сплачуються податки і обов`язкові збори.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 8.10.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.19 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Селянське (фермерське) господарство "Дарунок"; справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 5.11.19 задоволено клопотання представника третьої особи та відкладено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 19.11.19 протокольною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи про об`єднання справ в одне провадження /а.с. 67-69/.

Представник позивача у судовому засіданні 19.11.19 позовні вимоги підтримала посилаючись на доводи, викладені у позові та відповіді на відзив.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 23.08.19 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 22.08.19 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 89/. У заяві позивач повідомила, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності не використала. До заяви додала графічний матеріал із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с. 90/.

Листом від 18.09.19 вих. №6823/0/26-19 відповідач повідомив заявника про те, що за інформацією відділу у Полтавському районі міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтава Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області обрана земельна ділянка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії Б №049295 від 15.03.93 /а.с. 91/.

На цій підставі відповідач вважав неможливим надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Позивач, не погодившись з такою відмовою суб`єкта владних повноважень, звернулась до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА /у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин/.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За приписами частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

ОЦІНКА СУДОМ ДОВОДІВ СТОРІН

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, дана норма визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта. Водночас, у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.16 №333 (надалі - Положення №333).

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до підпункту 11 пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.05 №34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

З урахуванням наведеного, рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки має бути оформлене розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області. Як наслідок, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на факт надіслання відповідачем заявнику листа від 18.09.19 вих.№6823/0/26-19, свідчить про те, що компетентний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Аналогічного висновку щодо застосування наведених вище норм права дійшов Верховний Суд у постановах від 11.04.18 у справі №806/2208/17, від 8.11.19 у справі №826/14746/16, що враховується судом в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , а лише надіслав позивачу лист від 18.09.19 вих.№6823/0/26-19, у якому повідомив про відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, суд не входить в обговорення вказаних у цьому листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області підстав, оскільки такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відтак не може бути предметом судового розгляду.

У контексті вказаного, суд зазначає, що відповідач, у даному випадку, не вчиняв дій щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених статтею 118 Земельного кодексу України рішень.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 118 Земельного кодексу України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічного висновку щодо правозастосування у спірних відносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 29.08.19 у справі №420/5288/18.

Суд акцентує увагу на тому, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою у порядку, визначеному частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, а не у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян". А тому, відповідне звернення має бути розглянуто з дотриманням вимог саме земельного законодавства, а не законодавства про звернення громадян.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що зарахований до спеціального фонду державного бюджету /а.с. 5, 6/.

Крім того, представниками позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу /а.с. 30-37, 176-180/.

Відповідач та третя особа доказів понесення судових витрат не надали.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору слугувала протиправна бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у розмірі сплаченого судового збору повністю.

Разом з цим, щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з таких міркувань.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.

У цій справі представники позивача просять відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу адвокату Гирі А.В. у розмірі 19750,00 грн та адвокату Кумечко М.С. у розмірі 17900,00 грн.

На підтвердження розміру витрат адвокатом Гирею А.В. надані копії: договору від 21.08.19 про надання правової допомоги з переліком послуг, що зобов`язується надати адвокат /а.с. 30, 31/, попереднього розрахунку вартості послуг та роботи адвоката від 21.08.19 /а.с. 32/; ордер та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 33, 34/.

На підтвердження розміру витрат адвокатом Кумечко М.С. надані копії: договору від 8.11.19 про надання правової допомоги з переліком послуг, що зобов`язується надати адвокат /а.с. 176 ,177/, попереднього розрахунку вартості послуг та роботи адвоката від 8.11.19 /а.с. 178/; ордер та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 179-180/.

Дослідивши надані представниками позивача документи, суд враховує такі обставини.

Даний спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Крім того, у провадженні Полтавського окружного адміністративного суду одночасно перебувало одинадцять справ (справи №№ 440/3734/19, 440/3742/19, 440/3743/19, 440/3744/19, 440/3755/19, 440/3756/19, 440/3765/19, 440/3766/19, 440/3767/19, 440/3768/19, 440/3810/19), предметом спору у яких є однотипні відносини, а представництво інтересів позивачів здійснювала адвокат Гиря А.В., що підтверджується наданими суду копіями відповідей на адвокатські запити /а.с. 27, 29/.

У цій справі проведено одне судове засідання 19.11.19 тривалістю 18 хв., що підтверджено протоколом судового засідання /а.с. 181-183/.

Ознайомлення представників позивача з матеріалами справи кожного разу тривало не більше 5-7 хв.

Надсилання аналогічних за змістом адвокатських запитів в інтересах одинадцяти осіб також не є належним доказом понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Доказів підписання акта приймання-передачі наданих послуг за договорами про надання правової допомоги від 21.08.19 та 8.11.19, а також проведення остаточних розрахунків між сторонами суду на момент ухвалення рішення у справі не надано.

Суд враховує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З урахуванням наведеного, оцінивши надані представниками позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 1500,00 грн.

При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.09.19 у справі №810/3806/18, у якій суд касаційної інстанції погодився зі зменшенням витрат позивача на професійну правничу допомогу з 63000,00 грн до 2500,00 грн.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати у визначений судом строк з моменту набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 257-262, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Селянське (фермерське) господарство "Дарунок" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 серпня 2019 року (вхідний від 23 серпня 2019 року №Т-11830/0/25-19) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930; вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039) розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) від 22 серпня 2019 року (вхідний від 23 серпня 2019 року №Т-11830/0/25-19) та вирішити питання про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930; вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) та 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2019 року.

Суддя О.О. Кукоба