Рішення № 84807348, 07.10.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/5320/19

2/303/1940/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого-судді Монич В.О.

при секретарі Лаврів Е.І.

Справа №303/5320/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 29 518 грн. 48 коп. за заявою (договором) б/н від 11.09.2012 року. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом в строки та порядку, встановлених кредитним договором, однак, внаслідок неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань, станом на 25 червня 2019 року виникла сума боргу в розмірі 29 518 грн. 48 коп., з яких : заборгованість за простроченим тілом кредита 2 478 грн. 07 коп., нарахована пеня за прострочене зобов"язання 22 124 грн. 18 коп., нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 00 коп. - 3 034 грн. 40 коп., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : штраф (фіксована частина) 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) 1 381 грн. 83 коп.. Просить стягнути з відповідача суму боргу, яку останній у добровільному порядку не бажає сплатити.

Ухвалою суду від 06 вересня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 07 жовтня 2019 року клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження було залишено без задоволення.

Відповідач подав до суду відзив в якому просить застосувати строки позовної давності та скасувати штрафні санкції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд приходить слідуючого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.83 ч.3 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Судом встановлено, що 11 вересня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг у ПриватБанку (а.с.9). У заяві зазначено, що клієнт згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком Договір про надання банківських послуг. В заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Також в заяві міститься прохання відповідача надати послугу - Ощадкнижка (депозит).

Отже, вказаною заявою доводиться факт звернення відповідача до Банку за отриманням банківських послуг. Також до позовної заяви додані Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому містяться тарифи щодо чотирьох продуктів - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD» (а.с.10) та додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.11-25). Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.06.2019 становила 29 518 грн. 48 коп., що складається із : 2 478 грн. 07 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 22 124 грн. 18 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов"язання; 3 034 грн. 40 коп. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн.00 коп. - штраф (фіксована частина); 1 381 грн. 83 коп. - штраф (процентна складова), (а.с.5-8). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати, зокрема, надання послуг кожному, хто до неї звернеться (зокрема, банківське обслуговування); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За замістом статей 526, 1048, 1054, 1055 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України), відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного* або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Суд констатує, що в анкеті-заяві, підписаній відповідачем 11.09.2012 року, міститься відмітка з проханням надати послугу - Ощадкнижка (депозит) (а.с.9, зворот). А у графі «зазначте бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна» /GOLD» нічого не зазначено. Отже, анкета-заява не містить відомостей, які б вказували на : прохання відповідача отримати саме кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку; домовленість сторін про розмір кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитом та порядок розрахунків щомісячного платежу; підтвердження видачі позивачем та одержання відповідачем певної кредитної картки. Доказів того, що відповідачем було отримано таку картку матеріали справи не містять. До позовної заяви не додано Пам`ятку клієнта, підписану відповідачем, про яку зазначено у анкеті-заяві як про складову договору про надання банківських послуг. Приєднані по позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» також відповідачем не підписані та містять інформацію щодо чотирьох кредитних карт «Універсальна», по кожній з яких встановлено різні базові ставки та пеня. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс 19) у Постанові від 03 липня 2019 року зазначила, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим AT КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Так вбачається з Архіву Умов та правил надання банківських послуг, який розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, на час підписання відповідчем заяви від 11.09.2012 діяла інша редакція Умов та правил надання банківських послуг ніж та, яка додана до позовної заяви. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, за вітсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, та за відсутності Пам"ятки клієнта - надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Умови та правила банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Відповідно до ч. З ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХІІ). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Зважаючи на встановлені обставини, надана позивачем анкета-заява сама по собі не є належним і достатнім доказом укладення кредитного договору. Такий договір не містить жодних істотних умов, необхідних для договорів кредиту, та жодних умов, за якими сторони досягли згоди - суми кредиту (кредитного ліміту), строків повернення кредиту, відсоткової ставки та форми сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Таким чином, позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем. В той же час, за доведеності факту користування коштами позивача, Банк не позбавлений права звертатись до суду з позовом в порядку ст. 1212 ЦК України - за поверненням майна, набутого без достатньої правової підстави. Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 223, 258, 263-265, 268 ЦПК України, та ст.ст.207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1049, 1054-1055, 1056-1 ЦК України, суд, - у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляцйної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», код ЄДРПОУ 14360570, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, поштовий індекс - 01001;

Відповідач : ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 .

Головуючий В.О.Монич