Рішення № 84796348, 30.09.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/1766/19 провадження №2/489/1316/19

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Спеціалізованого комунального підприємства «Гуртожиток» (далі - СКП «Гуртожиток»), треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про надання у користування звільненого житлового приміщення

встановив:

У березні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом в якому просила надати їй в користування звільнене житлове приміщення, а саме кімнату площею 12,9 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 , зобов`язавши відповідачів видати ордер на житлове приміщення та укласти з нею договір найму житлового приміщення.

Як на підставу позивних вимог позивач вказала, що на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.11.2003 № 1866 їй було видано ордер на житлове приміщення № 66 серії 009115 від 20.09.2012 на сім`ю із двох осіб на право заселення до житлового приміщення житловою площею 19,9 кв.м., яке складається із однієї ізольованої кімнати у квартирі АДРЕСА_1 . На теперішній час, у вказаному приміщенні зареєстровані та проживають вона, дві її доньки та онук. Так як, до вказаного приміщення входять коридор, туалет та кухня то фактична житлова площа, яка знаходиться у користуванні позивача та членів її сім`ї складає 12,4 кв.м, що не забезпечує встановлену законодавством норму житлової площі для наймача та членів її сім`ї, а тому вони потребують поліпшення житлових умов.

На початку 2018 року у вказаній квартирі звільнилося ізольоване житлове приміщення - кімната площею 12,9 кв.м, у зв`язку із наданням її наймачу іншого житлового приміщення. Тому, через існуванням потреби у додатковій жилій площі, 15.02.2018 позивач звернулася до виконавчого комітету міської ради із заявою про надання їй в користування квартири № АДРЕСА_1 разом із звільненим житловим приміщенням, але в задоволенні заяви їй відмовлено.

Посилаючись на положення статті 54 ЖК УРСР, якими передбачено, що ізольоване жиле приміщення, що звільнилося у квартирі, де проживають два наймачі і більше, надається тому з її наймачів, який потребує поліпшення житлових умов, незалежно від того, чи перебуває він на квартирному обліку або від часу взяття на нього, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Представник відповідачів - Миколаївської міської ради та виконавчого комітету Миколаївської міської ради у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечив. Вказав, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради позивачу ОСОБА_1 відмовлено у наданні звільненого ізольованого жилого приміщення у квартирі, оскільки позивач та члени її родини забезпечені житлом вище встановленої норми, та не є такими, що потребують поліпшення житлових умов. Крім того, кожна із дочок позивача згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно має право власності на окрему квартиру. Тому вважає, що позивач та члени її сім`ї не мають право на отримання ізольованого жилого приміщення, що звільнилося у квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01.04.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 01.04.2019 відмовлено позивачу у забезпеченні цивільного позову шляхом накладання арешту на спірне житлове приміщення - кімнату площею 12,9 кв.м, розташованої в квартирі АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач та її представник вимоги підтримали та просили задовольнити.

Інші учасники справи до суду не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Треті особи у поданих до суду письмових заявах просили розглянути справу без їх участі на підставі наявних матеріалів справи у відповідності до норм чинного законодавства. Вважали позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.11.2003 № 1866 позивачу було видано ордер на житлове приміщення № 66 серії 009115 від 20.09.2012 на сім`ю із двох осіб на право заселення до житлового приміщення житловою площею 19,9 кв.м, яке складається із однієї ізольованої кімнати у квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору № 435 найму житлового приміщення у гуртожитку від 19.09.2018 наймачем вказаного житлового приміщення є позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки СКП «Гуртожиток» від 26.03.2019 у квартирі АДРЕСА_1 разом з позивачем проживають та зареєстровані: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , онук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що також підтверджено актом СКП «Гуртожиток» від 22.03.2018 № 10.

Витягом із рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.01.2019 № 9 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у взятті останньої та членів її сім`ї на квартирний облік відповідно до пункту 1 частини першої статті 34, частини першої статті 35 ЖК УРСР, підпункту 1 пункту 13, абзацу 1 пункту 17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470, пункту 1 постанови виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 23.01.1992 № 4.

Із відзиву відповідача вбачається, що ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік було відмовлено з підстав забезпеченості позивача та членів її родини житлом вище встановленої норми.

Вказані обставини представник відповідача підтвердив витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованими станом на 24.07.2019, згідно яких ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 , а ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_4 та Ѕ частина квартири АДРЕСА_5 .

Заперечуючи проти представленої представником відповідачів вищезазначеної інформації, позивач надала суду докази того, що Ѕ частина квартири АДРЕСА_5 , яка належала її доньці ОСОБА_4 , на теперішній час продана та новим власником є ОСОБА_6 .

Також на підтвердження існування потреби у додатковій жилій площі позивач суду надала копію свідоцтва про народження ще одного онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , довідку про його реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 та довідку СКП «Гуртожиток» про реєстрацію в квартирі всіх членів її родини.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання.

Відповідно до статті 31 ЖК УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством ), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

При цьому, згідно з пунктом 1 частини першої статті 34 ЖК України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному законодавством.

Відповідно до статті 47 ЖК України норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

За правилами, передбаченими статті 54 ЖК УРСР якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення.

Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої статтею 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім`ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання.

Правила, передбачені частинами першої і другої цієї статті, застосовуються незалежно від належності жилого будинку.

У разі відмови в наданні жилого приміщення, що звільнилося, у випадках передбачених цією статтею, спір може бути вирішено в судовому порядку.

Якщо ізольоване приміщення, що звільнилося не може бути відповідно до правил частини другої цієї статті передано наймачеві, який проживає в цій квартирі, його надають іншим особам у загальному порядку.

Як роз`яснив Верховний Суд України в пункті 21 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (житлове право) від 26.05.2001, за змістом статті 54 ЖК УРСР ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в такій квартирі, надається тому з її наймачів, який потребує поліпшення житлових умов, незалежно від того, чи перебуває він на квартирному обліку або від часу взяття на нього. Тільки за відсутності такого наймача або його прохання про передачу приміщення воно може бути передано іншому з них.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, дочки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є власниками іншого житла, а відтак не потребують поліпшення житлових умов.

Таким правом не наділені і онуки позивача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України, їхнє право користування житлом є похідним від права батьків або одного з них, з ким вони проживають.

Факт реєстрації вказаних осіб за адресою житлового приміщення, до якого позивача заселено на підставі ордеру від 20.09.2012, з огляду на встановлені обставини, не є підставою вважати позивача такою, що потребує поліпшення житлових умов.

Не є такою підставою і самовільне переобладнання позивачем наданого їй в користування житлового приміщення житловою площею 19,9 кв.м., внаслідок чого житлова площа такого приміщення зменшилася до 12, 4 кв.м.

Таким чином, враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами спростовуються доводи позивача про те, що вона потребує поліпшення житлових умов, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних в частині надання позивачу в користування звільненого житлового приміщення. Задоволенню не підлягають і інші вимоги - зобов`язання відповідачів видати позивачу ордер на спірне житлове приміщення та укласти з нею договір найму житлового приміщення, які є похідними від основної вимоги.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про надати в користування звільненого житлового приміщення, зобов`язавши відповідачів, видати ордер на житлове приміщення та укласти з нею договір найму житлового приміщення відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідачі:

1) Миколаївська міська рада, місцезнаходження: м. Миколаїв, вулиця Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573;

2) Виконавчий комітет Миколаївської Міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вулиця Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612;

3) Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток», місцезнаходження: м.Миколїв, вул. 9 Слобідська, 55-А, код ЄДРПОУ 34437926;

треті особи:

1) ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

2) ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 08.10.2019.

Суддя І.В.Коваленко