Ухвала суду № 84113639, 09.09.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6249/19

Провадження№ 2-з/522/650/19

УХВАЛА

про забезпечення позову

09 вересня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Вадуцкої В. І.,

розглянувши у підготовчому засіданні заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ ГРУПП», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой», про визнання майнових прав та зобов`язання передати квартиру,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.04.2019 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП», третя особа: ТОВ «Альянс-Жилстрой», в якому просив визнати за ним майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на підставі Договору №4/Щ-11-21 купівлі-продажу майнових прав від 20.10.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Альянс-Жилстрой»; та зобов`язати ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» з моменту введення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в експлуатацію,передати позивачу ОСОБА_1 , за актом приймання-передачі двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 14.05.2019 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в загальному позовному порядку з призначенням підготовчого судового засіданні на 24.06.2019 року.

Разом з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив в забезпечення вищевказаного позову накласти арешт на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16.05.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті.

08.07.2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою суду від 16.05.2019 року.

Ухвалою суду від 15 липня 2019 року вказане клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову задоволено та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2019 року, по справі №522/6249/19 у вигляді арешту двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

До суду 06.09.2019 року надійшло клопотання позивача, згідно якого просив забезпечити позов шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, у тому числі нотаріусам та акредитованим суб`єктам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .Вважає, що існують об`єктивні підстави вважати, що до розгляду справи по суті, відповідач має можливість відчужити спірні права на користь третіх осіб, що призведе до ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, чим будуть істотно порушені права позивача.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Вивчивши подане клопотання, матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України, передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов може забезпечуватися, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документі суд вбачає, що предметом спору є вимоги про визнання за позивачем майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на підставі Договору №4/Щ-11-21 купівлі-продажу майнових прав від 20.10.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Альянс-Жилстрой»; та зобов`язати ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» з моменту введення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в експлуатацію,передати позивачу ОСОБА_1 , за актом приймання-передачі двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 та ТОВ «Альянс-Жилстрой» 20.10.2006 року уклали Договір №4/Щ-11-21 купівлі-продажу майнових прав, на підставі якого позивач набув майнові права на вищевказану квартиру двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . ТОВ «Альянс-Жилстрой» майнові права на вищевказану квартиру належали на підставі Договору №АБ 10/45 купівлі-продажу майнових прав від 23.06.2006 року, Протоколу розподілу квартир і Додаткової угоди №1 до цього договору від 05.10.2006 року, укладених між ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП», яке за цим договором є Продавцем, та ТОВ «Альянс-Жилстрой», яке є Покупцем. На теперішній час ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» не визнає за ОСОБА_1 майнові права на вищевказану квартиру.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Таким чином, беручи до уваги предмет спору та підстав, з яких він заявлений, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо забезпечення позову в обраний ним спосіб, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність об`єктивного спору між сторонами та з метою усунення загрози неможливості або утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову – це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Із наданих до суду документів, вбачається, що позивач є зареєстрованим на території України, у матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивача або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачів, у зв`язку з чим, судом питання щодо забезпечення позову не вирішується.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 10-13, 89, 149-153, 157, 258-260, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову – задовольнити.

Забезпечити позов до розгляду справи по суті, а саме:

- заборонити суб`єктам державної реєстрації, у тому числі нотаріусам та акредитованим суб`єктам, здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , 11-21

Копію ухвали для виконання направити до Управління державної реєстрації юридичного Департаменту Одеської міської ради та сторонам по справі.

Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 09 вересня 2019 року.

Суддя Домусчі Л.В.