Рішення № 84069201, 05.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 вересня 2019 р. Справа № 120/2118/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця про визнання дій та відмови протиправними

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - відповідач) про визнання дій та відмови протиправними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що з жовтня 2012 року їй призначена пенсія в зв`язку з втратою годувальника у розмірі 60% від середнього місячного заробітку її померлого чоловіка. В період з жовтня 2012 по грудень 2018 року вона отримувала пенсію в зв`язку з втратою годувальника у розмірі 60% від середнього місячного заробітку її померлого чоловіка, однак обмежену десятьма розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У відповідності із Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01.12.2018 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність був встановлений в розмірі 1497 грн. З огляду на викладене, з 01.12.2018 розмір призначеної позивачу пенсії мав би становити 14970 грн. Разом із тим, починаючи з 01.12.2018 вона отримувала пенсію в розмірі 14547 грн. З метою отримання пояснень з приводу наведених обставин, 17.01.2019 позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою. У відповідь на дане звернення, відповідач повідомив позивача про те, що розмір її пенсії обчислюється із заробітної плати в межах максимальної величини за відповідною посадою – 23809,92 грн., а не із середнього місячного заробітку її померлого чоловіка – 28245,09 грн. Враховуючи викладене, 31.05.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку її пенсії у розмірі 60% від середнього місячного заробітку її померлого чоловіка. Разом із тим, листом від 10.06.2019 за №1460/Ш-10 їй було відмовлено у здійсненні відповідного перерахунку.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 02.08.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що пенсію позивачу призначено по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , яку розраховано виходячи із сум заробітної плати, визначених для нарахування пенсії у межах максимальної, що вказані у довідці Генеральної прокуратури України від 11.06.2008 №18-749зп. Також зазначив, що управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці не уповноважено самостійно вносити зміни до складових заробітної плати, що вказані у довідці для перерахунку пенсії та коригувати розмір вказаних складових.

Ухвалою від 05.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 з жовтня 2012 року призначено пенсію в зв`язку з втратою годувальника у розмірі 60% від середнього місячного заробітку її померлого чоловіка – ОСОБА_2 .

В подальшому, ОСОБА_1 стало відомо, що розмір її пенсії обчислюється не з середнього місячного заробітку її померлого чоловіка - 28245,09 грн., а виходячи із заробітної плати в межах максимальної величини за відповідною посадою – 23809,92 грн.

Як наслідок, 31.05.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку її пенсії у розмірі 60% від середнього місячного заробітку її померлого чоловіка.

Разом із тим, листом від 10.06.2019 за №1460/Ш-10 їй було відмовлено у здійсненні відповідного перерахунку, посилаючись на статті 50-1 Закону №1790. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.07.2008 №2-а-9065/08 зобов`язано здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_2 , а тому правові підстави для врахування даного рішення при призначенні їй пенсії по втраті годувальника відсутні.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходи із наступного.

Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон №1789-XII) (в редакції, чинній на момент призначення пенсії ОСОБА_2 ) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 22.07.2008 по справі №2-а-9065/08 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов`язання здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії, з 02 липня 2001 року Управлінням Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва ОСОБА_2 , відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Крім того, в даній постанові також зазначено, що згідно ч. 17 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. На виконання зазначеної норми, з 01 березня 2008 року Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва, в зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 року №34 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", мало здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 , що зроблено не було та надано останньому письмову відмову. Крім того, для здійснення зазначеного перерахунку, відповідачу Генеральною прокуратурою України було надано довідку №18-749 ф від 11.06.2008 р., де сума заробітної плати для нарахування пенсії обрахована в межах максимальної чинної заробітної плати за відповідною посадою.

Встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.07.2008 по справі №2-а-9065/08 визнано дії Управління Пенсійного фонду у Дарницькому районі м. Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_2 та обмеження її розміру неправомірними. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва перерахувати з 22 травня 2008 року раніше призначену ОСОБА_2 пенсію за вислугу років, виходячи із фактично отримуваного ним середньомісячного заробітку, відкоригованого відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та виплатити різницю. Крім того, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва в подальшому здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_2 , виходячи із фактично отримуваного ним середньомісячного заробітку, провівши його корегування відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, положеннями ст. 50-1 Закону №1789-XII (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії по втраті годувальника) визначено, що членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім`ї.

Із наведеного вище слідує, що членам сімей прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку, а не виходячи із заробітної плати в межах максимальної величини за відповідною посадою.

Зміст положень ст. 50-1 Закону №1789-XII в цій частині є незмінним і станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії.

З огляду на викладені положення, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання пенсії в зв`язку з втратою годувальника у розмірі 60% від середньомісячного заробітку її померлого чоловіка, який згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-749 зп від 11.06.2008 становить 28245,09 грн.

При цьому, судом враховано, що в прохальній частині позовної заяви, з урахуванням заяв про уточнення та збільшення позовних вимог, позивач заявляє вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо перерахунку пенсії з 01.12.2018 в розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку годувальника, визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування пенсії в розмірі 60 відсотків заробітної плати в межах максимальної величини за відповідною посадою, а також визнання протиправною відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії виходячи із середньомісячного (чинного) заробітку годувальника.

Разом із тим, зміст заявлених позивачем вимог фактично спрямований на відновлення її порушеного права на перерахунок пенсії в зв`язку з втратою годувальника в розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку її померлого чоловіка.

Враховуючи це, а також з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про задоволення таких вимог позивача, однак шляхом визнання протиправною відмови управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2018 виходячи із середньомісячного (чинного) заробітку її померлого чоловіка, який згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-749 зп від 11.06.2008 становить 28245,09 грн.

Крім того, з метою відновлення прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії в зв`язку з втратою годувальника починаючи з 01.12.2018 та виходячи із середньомісячного (чинного) заробітку її померлого чоловіка, який згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-749 зп від 11.06.2008 становить 28245,09 грн.

Що ж до вимог позивача про зобов`язання відповідача в подальшому виплачувати перераховану пенсію, то суд не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Як уже зазначалось судом вище, метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з відповідним позовом до суду. Тобто, лише порушене право підлягає захисту, а не ті права та інтереси, які, можливо, у майбутньому будуть порушені.

Суд акцентує увагу на тому, що рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 700,00 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2018 виходячи із середньомісячного (чинного) заробітку її померлого чоловіка - ОСОБА_2 , який згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-749зп від 11.06.2008 становить 28245,09 грн.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2018 виходячи із середньомісячного (чинного) заробітку її померлого чоловіка - ОСОБА_2 , який згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-749зп від 11.06.2008 становить 28245,09 грн.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 700 (сімсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37979905).

Повний текст рішення складено 05.09.2019.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна