Рішення № 82822201, 27.06.2019, Шевченківський районний суд Харківської області

27.06.2019

№ 637/779/18

№ 2/637/6/19

РІШЕННЯ

Іменем України

27 червня 2019 року с.м.т. Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Островської Н.І.,

за участю секретаря Бутрик Ю.С.,

позивач: ОСОБА_1 , захисник - адвокат Спаскін Д.А.,

третя особа: представник Маслич О.О., ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с.м.т. Шевченкове Шевченківського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: прокуратура Харківської області, Головне управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

Позовна заява мотивована тим, що 11.02.2017 року СВ Шевченківського ВП Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області відносно неї внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220450000035 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. 21.06.2017 року її повідомлено про підозру у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 190 КК України. 18.08.2017 року вручено обвинувальний акт.

29.01.2018 року вироком Шевченківського районного суду Харківської області, який рішенням колегії суддів апеляційного суду Харківської області від 22.05.2018 року залишено без змін, її було визнано невинуватою у скоєнні вказаного злочину та виправдано за відсутністю складу злочину.

Зазначила, що внаслідок незаконних дій органів, які здійснювали оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, вона протягом 11 місяців і 1 дня (із дня повідомлення про підозру з 21.06.2017 і по 22.05.2018 до дня ухвалення рішення апеляційним судом Харківської області) звинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, протягом якого продовжували діяти відносно неї певні обмеження прав, а саме, в частині неприйняття на роботу та втрати нормальних життєвих зв`язків, що спричинило розлад її здоров`я. Події по притягненню її до кримінальної відповідальності призвели до виникнення величезної психологічної травми, яка викликала тривалі фізичні та моральні страждання, що посилювались постійним нервовим стресом, а також з пов`язаними з ним конфліктами у сім`ї, постійними судовими викликами до суду для участі у судових засіданнях впродовж судового розгляду справи (більш 12 разів), де вона повинна була захищатися від незаконного обвинувачення, що також вплинуло на погіршенн відносин з оточуючими людьми, втрату можливості на працевлаштування, в зв"язку з чим змушена була позичати грошові кошти у знайомих з метою забезпечення сім`ї на власне лікування. Вказує, що ці обставини змусили її докладати значних зусиль для пошуку роботи, в якій роботодавці їй відмовляли, дізнаючись про причини притягнення її до кримінальної відповідальності. Отже, вона не мала коштів, необхідних для свого гідного існування та була позбавлена можливостей реалізації своїх звичок і бажань та інших негативних наслідків, які породили невпевненість у майбутньому.

З огляду на викладене, позивач зазначила, що була незаконно притягнута до кримінальної відповідальності, а тому, посилаючись на статтю 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і слідства», уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь 41 573,50 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач та її представник в особі захисника - адвоката підтримали уточнені позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача, Державної казначейської служби України, у судове засідання не з`явився, письмовий відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи згідно зворотнім поштовим повідомленням у матеріалах справи, копіями судових повісток про виклик у судове засідання, які надсилалися як на поштову, так і на електронну адреси відповідача.

Представник Головного управління Національної поліції в Харківській області у судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних доказів, у письмових поясненнях, з посиланням на ст.ст. 1, 2, 4, 11, 12 Закону № 266/94-ВР зазначили, що обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянину повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили. Оскільки позивачем не доведено отримання нею моральних страждань, пов"язаних з розслідуванням та слуханням справи, заперечували проти задоволення позовної заяви.

Представник прокуратури Харківської області надав письмовий відзив на позовну заяву, згідно якому заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що в якості розрахункової величини суд повинен застосовувати 1600 грн., внаслідок чого компенсація моральної шкоди повинна складати 17 653,33 грн. за наявності підстав, передбачених Законом, а також .доведеності позивачем понесених моральних страждань. В той же час послались на відсутність причинного зв`язку між зазначеними позивачем діями та шкідливими наслідками.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280-282 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вислухавши пояснення позивача та його представника, з`ясувавши позиції представників відповідача та третіх осіб, суд дійшов наступного.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини другої статті 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Судом встановлено, що 11.02.2017 року СВ Шевченківського ВП Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220450000035 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за фактом шахрайських дій ОСОБА_1 під час отримання адресної матеріальної допомоги на себе та свою матір ОСОБА_3 (а.с. 15).

21.06.2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 12017220450000035 від 11.02.2017 року за ч. 1 ст. 190 КК України. Повідомлення складено слідчим СВ Шевченківського ВП Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області Личак Х.О. за погодженням з начальником Шевченківського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Дудником В.В. (а.с. 18, 19).

Захисником - адвокатом Овчаренко І.М., Спаскіним Д.А., 28.07.2017 року на ім`я керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Калюги В.О. направлено відповідне клопотання про прийняття процесуального рішення щодо закриття кримінального провадження № 12017220450000035 від 11.02.2017 року за ч. 1 ст. 190 КК України стосовно підозрюваної ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, або прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпанні можливості їхнього отримання (а.с. 22-25).

Начальником Шевченківського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Дудником В.В. 31.07.2017 року винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання захисника (а.с. 27, 28).

Згідно наданому суду опису матеріалів кримінального провадження № 12017220450000035 від 11.02.2017 року підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження відсутній а.с. 29, 30).

Вироком Шевченківського районного суду Харківської області від 29.01.2018 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 22.05.2018 року, ОСОБА_1 виправдано за ч. 1 ст. 190 КК України за відсутністю в її діях складу злочину (а.с. 34 – 36, 39 – 42).

Вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 29.01.2018 року відносно ОСОБА_1 вступив у закону силу 22.05.2018 року (а.с. 37).

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.10.2018 року, прокурору повернуто касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22.05.2018 року (а.с. 181).

Події по притягненню ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності призвели до виникнення психологічної травми, яка викликала тривалі фізичні та моральні страждання, які посилювались нервовим стресом, а також з пов`язаними з ним конфліктами у сім`ї, постійними викликами до суду для участі у судових засіданнях впродовж судового розгляду справи (більше 12 разів), що вплинуло на погіршення стану здоров`я та погіршення відносин з оточуючими людьми, втрату можливості для працевлаштування та змушена була позичати грошові кошти у знайомих з метою забезпечення сім`ї на власне лікування, що підтверджується довідками КЗОЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Шевченківського району» Шевченківської районної ради Харківської області № 808 від 04.05.2017 року, № 638 від 23.06.2017 року, № 811 від 04.08.2017 року (а.с. 43-45).

Вищезазначені обставини змусили ОСОБА_1 докладати зусилля для пошуку роботи, в якій роботодавці їй відмовляли, коли дізнавались про причини притягнення її до кримінальної відповідальності, тому вона не мала коштів необхідних для свого існування та була позбавлена можливостей реалізації своїх звичок і бажань, що породило невпевненість у майбутньому.

Окрім того, відповідно до дублікату довідки № 632500032 від 19.01.2015 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Шевченківської райдержадміністрації Харківської області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, а саме: Луганська область, м. Брянка, м-н. Тополь, буд. 2, кв. 40, до даної адреси: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Натомість, в зв"язку з перебуванням ОСОБА_1 під слідством, її було незаконно знято в Управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області з обліку як внутрішньо переміщеної особи, в зв"язку з чим ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду з адміністративним позовом, що задоволений постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 17.08.2017 року, яка Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 року залишена без змін (а.с. 182-187).

Отже, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої вона набула на підставі виправдувального вироку. При визначені розміру морального відшкодування, суд, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідство і судом ( 11 місяців і 1 день), що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством та судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування (3 723 грн).

Такий висновок судів узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2016 року у справі № 6-2203цс15.

Посилання представника Головного управління Національної поліції в Харківській області про порушення відповідного порядку поновлення порушених прав ОСОБА_1 та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку є необґрунтованими, оскільки за приписами статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон), особа має право на відшкодування шкоди у разі постановлення виправдувального вироку суду.

Так, Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення), пунктом 6 якого встановлено, що суд, одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили, направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які цей громадянин має право претендувати.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)).

Відповідно до частини першої статті 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Надання особі статусу виправданого зумовлює появу у такої особи певних прав. Ні в КПК України 1960 року, ні в чинному КПК України немає окремої статті, яка б безпосередньо була присвячена правам виправданого.

Проте частина третя статті 43 КПК України передбачає, що виправданий має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для захисту на відповідній стадії судового провадження.

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не виправдалися. У чинному КПК України це право закріплене вперше.

У КПК України 1960 року у статті 53-1 передбачалося лише те, що у разі постановлення виправдувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів для відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконних притягнення як обвинуваченого, затримання, застосування запобіжного заходу.

Також однією з новел чинного КПК України є глава під назвою "Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов», згідно зі статтею 130 якої шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

На теперішній час єдиним таким законом є Закон, прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі на виправданих.

Отже, внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону.

Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкодиу разі ухвалення виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом та не є підставою для відмови у захисті її порушеного права.

Оскільки Закон не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 у справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії»).

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 89, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1176 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 13, 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», ст. 43 Бюджетного кодексу України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди» ,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути за рахунок державного бюджету України з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 41 573,50 грн., заподіяну внаслідок незаконних дій посадових осіб Головного управління Національної поліції в Харківській області та прокуратури Харківської області щодо незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Судові витрати у розмірі 768, 40 грн. стягнути з Державної казначейської служби України.

Копію рішення направити відповідачу та третій особі - Головному управлінню Національної поліції в Харківській області.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

Н.І.Островська