Рішення № 82666608, 21.06.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2678/19

Провадження № 2/761/3750/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Юзькової О.Л.

при секретарі Горюк В.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовом ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні майном. Позов обґрунтований тим, що 16.12.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від імені громадянина Німеччини ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Устиновою І.Є. за № 22. На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу до позивача перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 27,6 кв.м., яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до листа ШРДА №109/05/50-11790 від 07.11.2017 р. в квартирі позивача зареєстрований ОСОБА_2 . Факт реєстрації місця проживання відповідача у квартирі, що вибула з його володіння, без належних правових підстав порушує права ОСОБА_1 , як власника майна, зокрема надмірна сума нарахованих комунальних послуг. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 просить усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 07березня 2019 у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

У встановлений судом строк, відповідач будучи повідомленим належним чином, відзив на позов не подав, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від відповідача також не надходило.

Третя особа, отримавши матеріали позовної заяви та ухвалу копію ухвали про відкриття провадження, правом на подачу пояснень щодо позову не скористалась.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Встановлено , що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 27,6 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від імені громадянина Німеччини ОСОБА_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Устиновою І.Є. за № 22.

Згідно відповіді ШРДА №109/05/50-11790 від 07.11.2017 р. в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ч. 1 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Окрім того, положеннями ст. 391 ЦК України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Постановою Верховного Суду України у справі № 6-57цс11 від 16.01.2012р. визначено, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а положення статті 7 цього Закону застосовуються до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Пунктами 33, 34 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року передбачено, що відповідно до положень ст.391,396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов"язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Як зазначає позивач, реєстрація попереднього власника квартири ОСОБА_2 у квартирі, яка є власністю ОСОБА_1 перешкоджає позивачу належним чином користуватись та розпоряджатись даною квартирою.

Крім того, у позові зазначено, що відповідач не проживає за адресою реєстрації, що також підтверджується актом № 200 від 16.11.2018 р. складеного майстром КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про відсутність ОСОБА_2 за адресою реєстрації.

Під час розгляду справи доказів, які б свідчили про те, що відповідач приймає участь у сплаті комунальних та інших послуг на утримання квартири отримано не було.

Таким чином, з огляду на вказані положення закону, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що факт реєстрації відповідача порушує права позивача, як власника квартири, оскільки це створює відповідні перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні власником своїм майном, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та усунення перешкод у володінні та користуванні квартирою, шляхом позбавлення відповідача права користування квартирою.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265, 280-283, 287 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 317,319, 321, 391 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) перешкоди у здійснення права власності щодо належного їй на праві приватної власності квартири шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 червня 2019 року.

Суддя: