Рішення № 8251345, 11.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.10                                                                                 Справа № 6/47

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбас Мілк Груп”, м. Єнакієве Донецької області

до Дочірнього підприємства “Відділ робітничого постачання” Відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 20021 грн. 35 коп.,

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Іваненко Ю.О., дов. № 01 від 05.01.2010;

від відповідача - Кобзєва Н.С., дов. № 75 від 22.02.2010.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у сумі 11724 грн. 85 коп., інфляційних у сумі 351 грн. 74 коп., відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 6272 грн. 49 коп. , пені у сумі 752 грн. 73 коп., 3% річних у сумі 100 грн. 36 коп. (з урахуванням заяви від 22.02.10).

Відповідач за відзивом від11.03.010 позовні вимоги визнав в сумі 1504 грн. 85 коп.

Представником позивача надане клопотання, за яким зазначено, що відповідач частково сплатив суму заборгованості у зв’язку з чим залишилась заборгованість у розмірі 1504 грн. 86 коп.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

12.02.09 між сторонами у справі був укладений договір на поставку продукції № 12/02/09, за умовами якого позивач у справі – «Постачальник»зобов’язався постачати продукцію, а відповідач у справі - «Покупець» прийняти її та оплатити на умовах договору. Позивачем умови договору були виконані належним чином та поставлено відповідачу відповідну продукцію, яку останній в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим залишилась заборгованість на суму 11 724 грн. 85 коп. , яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім цього, позивачем до стягнення заявлені пеня в сумі 752 грн. 73 коп., відсотки за користування чужими коштами у сумі 6272 грн. 49 коп., інфляційні у сумі 351 грн. 74 коп. та 3% річних у сумі 100 грн. 36 коп.

          Відповідач позовні вимоги визнав частково у сумі боргу 1504 грн. 85 коп.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, між сторонами у справі укладено договір поставки продукції № 12/02/09 від 12.02.09, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу відповідну продукцію, а останній –прийняти та оплати її на умовах договору. Пунктом 3.3 договору з урахуванням додатку №1 сторони узгодили, що оплата за товар відповідачем здійснюється не пізніше 5-ти банківських днів з моменту поставки продукції.

Із матеріалів справи, в тому числі накладних (арк. справи 9,11,12) вбачається, що позивачем на виконання умов договору, було поставлено продукцію відповідачу, яку останній в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим залишилась заборгованість у сумі 11 724 грн.85 коп. (з урахуванням заяви від 22.02.10).

Разом з цим, матеріалами справи та представниками сторін підтверджено, що відповідачем вказана заборгованість була частково сплачена під час розгляду справи в суді, у зв’язку з чим залишилась заборгованість у сумі 1504 грн. 85 коп.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги в частині стягнення боргу слід задовольнити частково в сумі 1504 грн. 85 коп., в решті вимог провадження у справі припинити на підставі п.1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами у сумі 6272 грн. 49 коп. то слід вказати на таке.

Пунктом 6.5 договору сторони узгодили, що у випадку прострочки оплати за поставлену продукцію, позивач нараховує відсотки за користування чужими грошовими коштами на підставі п. 3 ст. 692 ЦК України у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем була припущена прострочка сплати заборгованості, у зв’язку з чим нарахування відсотків є обґрунтованим, відповідає положенням ч.3 ст. 692 ЦК України і позовну вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо стягнення пені в сумі 752 грн. 73 коп. за період з 13.10.09 по 27.02.10 слід визначити наступне.

Пунктом 9.2 договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідач сплачує неустойку у вигляді пені подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді пені –нарахування, які здійснюються у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагенту і визначення умов договору.

Наведені вище положення договору свідчать про те, що сторонами були узгоджені певні види відповідальності за порушення зобов’язань за договором.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що зобов’язання з оплати поставленого товару, останнім виконувалося неналежним чином, у зв’язку з чим нарахування пені з боку позивача є обґрунтованим і позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних у сумі 351 грн. 74 коп. і 3% річних у сумі 100 грн. 36 коп. за період з 13.10.09 по 27.01.10 слід зазначити, що статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було і позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних також слід задовольнити.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Разом з цим, слід звернути увагу позивача на те, що у випадку зменшення розміру позовних вимог судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись п. 1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Відділ робітничого постачання»Відкритого акціонерного товариства «Алчевській металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, вул. Леніна, б. 30, код 35038242, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Мілк Груп», м. Єнакієве, Донецької області, пр. Берегового, б. 10, код 36026526, борг у сумі 1504 грн. 85 коп., інфляційні у сумі 351 грн. 74 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 6272 грн. 49 коп. , пеню у сумі 752 грн. 73 коп., 3% річних у сумі 100 грн. 36 коп., , витрати по сплаті державного мита в сумі 192 грн. 01 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 226 грн. 34 коп., видати наказ позивачу.

3. Щодо решти вимог провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 12.03.2010.

Суддя Т.А.Василенко