Рішення № 8246012, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/56414.12.09 За позовом          Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс»

про                              стягнення 257135,00 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Бичек В.А. –представник за довіреністю від 12.06.2009 року;

від відповідача:          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Акціонерне товариство закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс»про стягнення 257135,00 грн.

Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 04/07-2 від 03.09.2007 року відповідач виконав на користь позивача підрядні роботи на суму 868932,80 грн., а позивач надав відповідачу послуги генпідряду на суму 26067,98 грн. та перерахував в рахунок оплати виконаних робіт 1100000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що договір припинив свою дію, проте відповідач, в порушення статті 1212 ЦК України, зобов’язання з повернення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 257135,00 грн. не виконав.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 257135,00 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.11.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 27.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 17.11.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 27.10.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.12.2009 року.

          У судовому засіданні 14.12.2009 року представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду від 17.11.2009 року, та надав уточнення до позовної заяви, відповідно до яких змінив підставу позову.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв надані позивачем уточнення до позовної заяви.

          Представник відповідача у судове засідання 14.12.2009 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 17.11.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

На адресу Господарського суду міста Києва повернулася ухвала суду, яка була направлена за адресою відповідача, вказаною в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34, із зазначенням, що за вказаною адресою товариство не знаходиться.

Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

З огляду на вказане, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки кореспонденція про час та місце проведення судового засідання була направлена відповідачу за юридичною адресою, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          03.09.2007 року між Акціонерним товариством закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс»(надалі –відповідач) укладено договір № 04/07-2.

          Згідно з умовами договору № 04/07-2 відповідач зобов’язався виконати за завданням позивача роботи з монтажу та пуско-налагоджування трансформаторної підстанції ТП 10/0,4 кВ для електроживлення житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 6, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи.

          Пунктом 2.1 договору № 04/07-2 сторони передбачили, що загальна вартість робіт за договором складає 756505,20 грн. При цьому, відповідно до пункту 2.2 договору передбачена договором ціна є динамічною, некінцевою і може бути змінена.

          Додатковою угодою № 1 до договору № 04/07-2 у зв’язку з потребою у виконанні додаткових обсягів робіт, вартістю 11280,00 грн., в пункт 2.1 договору сторони внесли зміни, згідно з якими загальна вартість робіт за договором була погоджена у розмірі 767785,20 грн.

          Відповідно до підписаних повноважними представниками сторін та скріплених печаткою актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в № 24/4 за квітень 2008 року на суму 715232,40 грн., № 25/4 за квітень 2008 року на суму 20775,60 грн., № 28/4 за листопад 2008 року на суму 126762,80 грн. та № 29/4 за листопад 2008 року на суму 6162,00 грн., відповідачем були виконані, а позивачем прийняті роботи на загальну суму 868932,80 грн.

          Стаття 654 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

          Пунктом 11.1 договору сторони передбачили, що зміни та доповнення умов договору здійснюються шляхом підписання уповноваженими особами додаткових угод про умови, погоджені шляхом переговорів, після чого вони стають невід’ємною частиною договору.

          Інших додаткових угод до договору № 04/07-2, що передбачили б збільшення обсягів робіт, окрім вказаної вище додаткової угоди № 1, позивач суду не надав.

          Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що такі угоди сторони не погоджували та не укладали у передбаченому законом порядку.

          Отже, на виконання умов договору № 04/07-2 були виконані роботи, прийняті згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт № 24/4 за квітень 2008 року, № 25/4 за квітень 2008 року та частково, на суму 31777,20 грн., роботи, прийняті згідно з актом № 28/4 за листопад 2008 року.

          Роботи на загальну суму 101147,60 грн., прийняті згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт № 29/4 за листопад 2008 року та частково, на суму 94985,60 грн., за актом № 28/4 за листопад 2008 року, були виконані поза межами договору № 04/07-2.

          Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

          Частина 1 статті 181 ГК України визначає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договорів підряду даного виду. Тому, суд вважає, що з моменту підтвердження позивачем прийняття до виконання замовлення на виконання додаткових обсягів робіт вартістю 101147,60 грн. між сторонами виникали відносини за договором будівельного підряду, укладеним у спрощений спосіб.

          Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 договору № 04/07-2 позивач зобов’язався протягом трьох банківських днів від дня підписання договору сплатити передоплату у розмірі 50 % від загальної вартості робіт для закупівлі обладнання.

          Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 договору № 04/07-2 сторони передбачили, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом п’яти днів після підписання акту та довідки типових форм відповідно КБ-2в та КБ-3.

          За договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Частина 4 статті 879 ЦК України визначає, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Відповідно до наданих суду виписок по особовому рахунку, позивач в якості сплати авансу та остаточного розрахунку за роботи, виконані згідно з договором № 04/07-2, та оплати додаткових обсягів робіт, виконаних відповідачем поза межами договору № 04/07-2, перерахував на поточний рахунок відповідача 1100000,00 грн.

          Таким чином, враховуючи те, що загальна вартість передбачених та фактично виконаних відповідачем робіт склала 868932,80 грн., на виконання умов договору № 04/07-2 та домовленості щодо додаткових обсягів робіт позивач сплатив відповідачу 1100000,00 грн., відповідач без достатньої правової підстави набув грошові кошти у розмірі 231067,20 грн.

          Згідно з наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 4458981, 01.09.2009 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу повернути безпідставно набуті грошові кошти.

          Зазначену вимогу відповідач залишив без задоволення.

          Частина 1 статті 173 ГК України встановлює, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Абзац 5 частини 1 статті 144 ГК України передбачає, що підставами виникнення майнових прав та обов’язків суб’єкта господарювання є, зокрема, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

          Згідно з частиною 2 статті 173 ГК України основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частина 1 статті 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          Згідно з частиною 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

          Частина 1 статті 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

          Частина 1 статті 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідач належних доказів, які б підтверджували повернення позивачу безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 231067,20 грн., не надав.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Тому, вимоги позивача суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 231067,20 грн.

          За твердженням позивача сторони погодили, що за договором № 04/07-2 відповідач сплачує позивачу послуги генпідряду у розмірі 3 % від вартості фактично виконаних робіт.

          Посилаючись на загальну вартість фактично виконаних за договором № 04/07-2 робіт у розмірі 868932,80 грн., позивач вказує, що вартість послуг генпідряду склала 26067,98 грн.

          Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Укладеним між сторонами договором не передбачено сплати послуг генпідряду. Не передбачено такого обов’язку й актами цивільного законодавства.

          З огляду на вказане, суд вважає твердження позивача безпідставним та відхиляє його.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 173, 175, 193 ГК України, статтями 1212, 1213 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34; ідентифікаційний код 31745196) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація»(04070, м. Київ, Контрактова площа, 4; ідентифікаційний код 21616277) грошові кошти у розмірі 231067 (двісті тридцять одна тисяча шістдесят сім) грн. 20 коп., 2310 (дві тисячі триста десять) грн. 67 коп. державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –18.01.2010 року