Рішення № 82396516, 13.06.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5400/17

Провадження № 2/727/132/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року Шевченківський райсуд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Мамчина П.І.

секретар судових засідань – Ястремська Т.Г.

учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1

представник позивачки – ОСОБА_2

представник відповідачки – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Перша Чернівецька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Перша Чернівецька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.

Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 81рік. Причиною смерті є ракова кахесія, рак язика. Задовго до смерті та на момент самої смерті ОСОБА_5 постійно проживала в будинку АДРЕСА_1 .

Під час похорону тітки, в ході усної розмови з іншими людьми, позивачці стало відомо, що за життя остання склала заповіт на все своє майно ОСОБА_4 .

Як з`ясувалось відповідач була лише знайомою ОСОБА_5 . Вони познайомились біля онкологічного диспансеру м. Чернівці, де у зв`язку з хворобою знаходилась на лікуванні ОСОБА_5 . Відбулося знайомство за обставин, коли її тітка в пригніченому стані в черговий раз виходила з лікарні. ОСОБА_4 підійшла до тітки, яка з важкістю розказала про свою хворобу. Згодом відповідач час від часу почала приходити в гості до ОСОБА_5

Вважає, що заповіт був вчинений під впливом обману та момент його вчинення ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Просила визнати заповіт, складений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недійсним.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з вищезазначених підстав, просили позов задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_1 не надала суду доказів невідповідності волевиявлення ОСОБА_5 її внутрішній волі на складення заповіту на ім`я відповідача. Суду також не надано доказів того, що ОСОБА_5 у момент вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. З медичної документації слідує, що за життя ОСОБА_5 ознак психічного захворювання не виявляла, її свідомість була збереженою. До лікаря-психіатра не зверталась. При оглядах вдома сімейним лікарем остання була у свідомості, контактна, препаратів, які б впливали на її психічний стан не приймала. За таких обставин, вважають, що відсутні підстави для задоволення позову з підстав, викладених в позові – ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 225 ЦК України. Просили в задоволенні позову відмовити.

Крім того, відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що була знайома із ОСОБА_5 , так як працювала в магазині поруч. Остання була одинокою і самотньою жінкою в похилому віці. Вона просила її допомогти в лікуванні, приготовити їжу. За час перебування із ОСОБА_5 відповідач нікого не бачила, щоб хтось за нею доглядав, в т.ч. і ОСОБА_1 ОСОБА_4 неодноразово відвозила ОСОБА_5 на лікування. В день смерті останньої була з нею. За життя ОСОБА_5 сказала, що оскільки в неї нікого немає з близьких, то на випадок смерті бажає скласти на неї заповіт. На посвідчення заповіту ОСОБА_5 прийшла сама. Жодного тиску на ОСОБА_5 ніхто не чинив.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що працює нотаріусом і ОСОБА_5 звернулась до неї з питанням посвідчення заповіту, людина прийшла самостійно і подала копію паспорта. ОСОБА_5 висловлювала свої думки чітко, конкретно хотіла зробити заповіт. Вона ставила їй питання по заповіту, чи вона розуміє вона всі наслідки щодо заповіту, ніяких ознак, що людина була в неадекватному стані, не було. Вона зрозуміла, що ОСОБА_5 розуміла значення своїх дій. Заповіт вона прочитала, сказала, що це саме те, що вона хотіла. Крім того вказала, що ОСОБА_7 їй як донька і тому вона хотіла заповідати саме їй. Про стан свого здоров`я ОСОБА_5 їй нічого не повідомила.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є сімейним лікарем. Два роки тому, ОСОБА_5 надглядалась у вузловій залізничній лікарні. Хтось із сусідів подзвонив і повідомив їй, що ОСОБА_5 проживає одна і ніхто за нею не доглядає. В неї був рак язика. Вона до того її не бачила. Її оглядав лікар з тієї лікарні і там все було записано в медичній картці. Явних порушень в неї вона не бачила, приходила до неї на прийом, 15-20 хвилин була у неї в кабінеті, міряла тиск. Дома обстеження проводила медсестра, колола її, на дому робили аналізи – кров, сеча, кров на цукор. Ніяких складнощів у спілкуванні не було, була слюнотеча, язик збільшений у розмірі, це все було за півмісяця до смерті. У виписці із онколікарні було написано - відмова від лікування. Вона не помічала за нею якихось психологічних змін. На той час вона бачила, що за нею доглядала ОСОБА_4 , вона готувала їжу. ОСОБА_1 вона не бачила.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що ОСОБА_5 запам`ятала, бо там був серйозний діагноз. Це було років три назад. Були призначені знеболюючі, вона її колола. Десь біля двох разів бачила ОСОБА_10 , вона варила їсти. ОСОБА_5 розмовляла тихо, відповідала на її питання. Неадекватності в поведінці ОСОБА_5 не було.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 знала з 1982 року, з нею були недобрі стосунки, були суди, скарги по воді, вона була психічно неврівноважена. Казала що хоче, то і робить, шкодила їй, поводила себе неадекватно, як психічно хвора людина. У 1982 році її доглядав племінник, потім сестри ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , племінниця Дуся, приходив Едік, приходила ще жінка з парикмахерської. Вона зверталась у психлікарню, але їй сказали, щоб родичі написали заяву щодо неадекватної поведінки ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що знала ОСОБА_5 , вони 15 років були сусідами. ОСОБА_5 була хвороблива жінка, мала свої примхи, приходила до неї, щоб писати скарги на сусідів, бачила, що до неї приходили племінники. Чула від сусідів, що ОСОБА_5 хвора і що не може говорити. Похованням ОСОБА_5 займалась якась жінка. Коли хоронили ОСОБА_5 був її племінник, була ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 навіть не знала, що в ОСОБА_5 за життя вже був пам`ятник і треба було там ховати в тому місці.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши всі письмові докази, прийшов до висновку, що позов є безпідставним та в його задоволенні слід відмовити.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1 а.с.23).

Як вбачається з довідки про причину смерті №92 від 12 грудня 2016 року, причиною смерті ОСОБА_5 була ракова кахесія, рак язика (т.1 а.с.24).

За життя, 09 вересня 2016 року ОСОБА_5 склала заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Голобородько В.О. Вказаним заповітом все своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, що вона за законом матиме право, вона заповіла ОСОБА_4 У вказаному заповіті ОСОБА_5 власноруч написала, що українську мову розуміє, читає і перекладача не потребує, заповіт нею прочитано вголос і підписаний особисто, текст зрозумілий, відповідає її волі (т.1 а.с.113 зворот).

Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним заповіту, ОСОБА_1 просила визнати заповіт недійсним з двох підстав: 1) що спадкодавець в момент підписання заповіту за станом свого здоров`я не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, а тому її волевиявлення не було вільним; 2) з підстав обману.

У ст.1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За вимогами ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи могла в конкретний момент вчинення правочину особа розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч.1 ст.225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

З довідки комунальної медичної установи «Міська лікарня №1» №562 від 26 травня 2017 року вбачається, що ОСОБА_5 знаходилась на обслуговуванні в поліклнічному відділенні ВКЛ ст.Чернівці. Медична карта амбулаторного хворого №9770 з 2000 року перебувала на диспансерному обліку у терапевта з приводу ішемічної хвороби серця, гіпертонічна хвороба ІІ. В період з 2013 по 2016 роки на стаціонарному лікуванні в залізничній лікарні не перебувала (т.1 а.с.51).

З довідки комунальної установи «Чернівецький обласний клінічний онкологічний диспансер» №879 від 25 квітня 2017 року вбачається, що ОСОБА_5 двічі перебувала на стаціонарному лікуванні в онкодиспансері з діагнозом: злоякісне утворення язика ІІІ ст. ІІ кл.гр. (з 16 серпня по 6 вересня 2016 року та з 26 вересня по 4 жовтня 2016 року) та отримала курси дистанційної гама терапії та симптоматичне лікування (т.1 а.с.56).

З довідки комунальної медичної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги Роша» №275 від 03 травня 2017 року вбачається, що ОСОБА_5 поступила під нагляд КМУ «Центр ПМСД Роша» 01 листопада 2016 року зі скаргами на збільшення язика, слинотечу, важкість жування та ковтання, болі в області шиї, зниження апетиту, похудання, порушення мови, загальну слабкість. З 4 листопада 2016 року по 10 грудня 2016 року у зв`язку з відмовою хворої від стаціонарного лікування, перебувала на лікуванні вдома із діагнозом: рак язика 4 ст., стан після променевої терапії, больовий синдром. 07 листопада 2016 року хворій по заключенню онколога рекомендовано при потребі введення наркотичних анальгетиків (т.1 а.с.57-58). З додаткової довідки даної установи №3 від 10 липня 2017 року вбачається, що сімейним лікарем ОСОБА_8 . проводились огляди ОСОБА_5 вдома, зокрема: 04.11.2016р., 07.11.2016р., 09.11.2016р., 11.11.2016р., 14.11.2016р., 16.11.2016р., 18.11.2016р., 21.11.2016р., 23.11.2016р., 25.11.2016р., 28.11.2016р., 30.11.2016р., 02.12.2016р., 04.12.2016р., 07.12.2016р., 09.12.2016р. При огляді вдома, ОСОБА_5 була в свідомості, контактна. Препарати, які впливали б на психічний стан хворої не приймала (т.1 а.с.98).

Як вбачається з висновку судово-психіатричної експертизи №177 від 26 квітня 2018 року, що у зв`язку з відсутністю в матеріалах цивільної справи та наданих на дослідження оригіналів медичної документації відомостей, які характеризують психічний стан ОСОБА_5 станом на 09 червня 2016 року, вирішити експертне питання та відповідно надати категоричну відповідь щодо об`єктивної оцінки її психічного стану та можливість усвідомлювати значення своїх дій на час укладення спірного заповіту не представляється можливим. Оцінка загального стану здоров`я тобто, наявних у ОСОБА_5 за життя непсихічних захворювань та встановлення ступеню їх вираженості не входить до компетенції судово-психіатричної експертизи (т.2 а.с.17-19).

З висновку комісійної судово-медичної експертизи №117 від 26 жовтня 2018 року вбачається, що за межі компетенції комісії судово-медичних експертів виходить формування відповідей на питання, що стосуються наявності чи відсутності психічних відхилень у підекспертної як наслідку наявності за життєво зазначених у п.1 дійсних «Підсумків» органічних захворювань та похилого віку підекспертної, зокрема формулювання відповідей на питання, які стосуються визначення наявності чи відсутності психічних відхилень чи захворювань, їх зв`язком із наявними у підекспертної при житті важкими органічними захворюваннями чи її похилим віком, а також можливого впливу психічного стану гр. ОСОБА_5 на здатність усвідомлення значення своїх дій та керування ними, як і визначення наявності у підекспертної сильного емоційного стресу та його негативного пливу на свідомість гр. ОСОБА_5 , її пізнавальні, прогностичні здібності, наявність чи відсутність порушення її внутрішньої волі та впливу на її вільне волевиявлення зі створенням обставин при якому підекспертна не розуміла настання реальних наслідків своїх дій виходить за межі компетенції судово-медичної експертизи (т.2 а.с.53-65).

З висновку комплексної посмертної судово-медичної та судової психолого-психіатричної експертизи № 149-Д від 26 березня 2019 року вбачається, що ОСОБА_5 , згідно наданих медичних документів за життя страждала на ступні захворювання: Са (сапсеr, рак) язика III ст.; ІХС (ішемічна хвороба серця). Дифузний кардіосклероз. СН (серцева недостатність) II НВ. ФК (функціональний клас) II. Як відомо зі спеціальних літературних джерел у галузі онкології га кардіології, наявність у людини тяжкої хвороби та усвідомлення нею своєї приреченості майже завжди вносить певні негативні зміни в психологію хворої людини. Проте ці зміни залежать від надто великої кількості зовнішніх та внутрішніх чинників, а також висхідного типу характеру людини. При цьому слід вказати на відсутність доказаної прямої та обов`язкової кореляції між наявністю тяжкої хвороби та виникненням змін різких особистості. За таких обставин будь-які зміни психології тяжко хворої людини і не можуть бути прогнозовані за її життя, а надто ретроспективно чи посмертно. Те ж саме можна стверджувати і відносно вікових змін особистості. Приймаючи до уваги вищенаведене формулювання відповідей на питання, що стосуються наявності чи відсутності психічних відхилень у підекспертної як наслідку наявних зажиттєво зазначених у п.1 дійсних «Підсумків» органічних захворювань та похилого віку підекспертної, зокрема формулювання відповідей на питання, які стосуються визначення наявності чи відсутності психічних відхилень чи захворювань, їх зв`язком із наявними у підекспертної при житті важкими органічними захворюваннями чи її похилим віком, а також можливого впливу психічною стану гр ОСОБА_5 на здатність усвідомлення значення своїх дій та керування ними, як і визначення наявності у підекспертної сильного емоційного стресу та його негативного пливу на свідомість гр. ОСОБА_5 , її пізнавальні, прогностичні здібності, наявність чи відсутність порушення її внутрішньої волі та впливу на її вільне волевиявлення зі створенням обставин при якому підекспертна не розуміла настання реальних наслідків своїх дій (редакція Ухвали) виходить за межі компетенції судово-медичної експертизи.

У зв`язку з відсутністю в усіх матеріалах цивільної справи (в т.ч. детально проаналізованих аудіо та письмових свідченнях) та наданих на дослідження оригіналах медичної документації відомостей, які динамічно, цілісно та повно характеризують психічний стан ОСОБА_5 саме на 9 вересня 2016 року, вирішити експертне питання та відповідно надати категоричну відповідь щодо об`єктивної оцінки її психічного стану і можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент укладання спірного заповіту не представляється можливим.

Враховуючи дані медичної документації, дані матеріалів цивільної справи та свідчень медпрацівників і допитаних в суді свідків, відсутність інформації щодо індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_5 , а саме уваги, сприйняття, пам`яті, мислення, особливостей емоційно-вольової сфери, неможливо експертним шляхом об`єктивно оцінити емоційний стан ОСОБА_5 , який міг би негативно впливати на її поведінку, свідомість, пізнавальні та прогностичні здібності і могли б порушувати її внутрішню волю, впливати на її вільне волевиявлення га створювати обставини, при яких відповідач діє розуміла б настання реальних наслідків станом на день складання заповіту 09 вересня 2016 року(т.2 а.с.108-117).

Отже, експертами проаналізовано медичну документацію, наявну в матеріалах справи, з чого слідує, що підекспертна ОСОБА_5 за життя ознак психічного захворювання не виявляла. Дані щодо звернення останньої до лікаря-психіатра чи її огляду фахівцем в матеріалах цивільної справи та наданій медичній документації відсутні. По даним щоденникових записів під час свого перебування у стаціонарі ЧОНД з 16.08.2016р. по 06.09.2016р. її загальний стан був задовільним, а свідомість збереженою. При оглядах вдома сімейним лікарем ОСОБА_5 була у свідомості, контактна. Препарати, які пливали б на психічний стан хворої не приймала.

Свідчення свідків не підтверджують факту наявності у ОСОБА_5 явно виражених психічних захворювань. Те, що ОСОБА_5 вчиняла неприємності сусідці, скаржилася на неї тощо, то суд це розцінює виключно як конфлікт між сусідами, однак, стверджувати з таких пояснень про те, що остання не усвідомлювала своїх дій не може.

Допитані в судовому засіданні лікарі, які оглядали та лікували ОСОБА_5 пояснили, що ознак психічних відхилень у неї не було. Про відсутність останніх також пояснила і нотаріус.

Суд бере до уваги власноруч написаний ОСОБА_5 текст в заповіті, з якого слідує, що останній вона розуміє і він відповідає її волі.

Позов фактично ґрунтується на припущеннях, якими суд не може керуватись при ухваленні рішення. Отже, в задоволенні позову з підстав, що ОСОБА_5 під час підписання заповіту не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними слід відмовити за безпідставністю.

Також не підлягає задоволенню позов про визнання оспорюваного заповіту недійсним з підстав обману.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення норм статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факту обману відповідачем спадкодавця ОСОБА_5 під час укладення оспорюваного заповіту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 225, 229, 230, 1233, 1257 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 81, 82, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Перша Чернівецька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде виготовлений 14 червня 2019 року.

СУДДЯ Мамчин П.І.