Вирок № 82257849, 06.06.2019, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/126/19

Номер провадження 1-кп/194/69/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Соколової Ю.І.,

секретаря судового засідання - Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 січня 2019 року за № 12019040400000006 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з професійною технічною освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні нікого не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 08 листопада 2018 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,

за участю:

прокурора - Олійникова Б.Ю.,

захисника - Палька О.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 02 січня 2019 року, приблизно о 14.00 год., знаходячись на сходовому майданчику п`ятого поверху четвертого під`їзду буд. АДРЕСА_2 , де стояв та розмовляв зі своєю матір`ю ОСОБА_2 . В ході розмови ОСОБА_1 попросив у матері мобільний телефон, який вона тримала в правій руці для того, щоб з нього зателефонувати, остання добровільно передала синові мобільний телефон. Отримавши мобільний телефон ОСОБА_1 по раптово виниклому умислу, направленому на відкрите викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив і мету незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, умисно, на очах у потерпілої ОСОБА_2 , тримаючи в руці мобільний телефон «Nomi» i5012, вартістю 1300 гривень, з наклеєної на нього захисної плівкою, та вставленою в нього сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Водафон», чохол у вигляді книжки, в який одягнутий телефон, побіг вниз по сходах, прямуючи до виходу з під`їзду, не реагуючи на зауваження потерпілої щодо повернення відкрито викраденого майна.

З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 втік, викраденим майном розпорядився на свій розсуд.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями, спрямованими на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1300 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, однак на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати суду показання з приводу обставин злочинних діянь. При цьому докази його вини, здобуті досудовим слідством не оспорює.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що дійсно 02 січня 2019 року приблизно о 14.00 годин, знаходилася у під`їзді буд. АДРЕСА_2 , вона розмовляла зі своїм сином ОСОБА_1 , який попросив у неї мобільний телефон для здійснення дзвінку, після чого вона передала йому мобільний телефон, та він з телефон побіг з під`їзду. Вона йому кричала, щоб він повернув телефон, але він на зауваження не реагував. Не заперечувала проти застосування ч. 3 ст. 349 КПК України. Претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого не має, оскільки син добровільно повернув їй викрадений телефон. Крім того, пояснила, що вона є його матір`ю, охарактеризувала його з позитивної сторони, просила суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений, скориставшись своїм конституційним правом, відмовився давати суду показання, разом з тим не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, у суду не виникають сумнівів щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення, правильно розуміє обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він громадянин України, раніше судимий, вчинив злочин протягом іспитового строку за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2018 року, не працює, на утриманні нікого не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

З досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_1 , підготовленої 05 квітня 2019 року Павлоградським міськрайонним відділом філії Державної Установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Державна Установа «Центр пробації» Міністерства юстиції України, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності обвинувачений протягом року не притягувався, скоїв кримінальне правопорушення в період іспитового строку, за місцем мешкання характеризується посередньо, громадський порядок не порушує, в період з 22 грудня 2018 року по 04 січня 2019 року в Тернівському міському центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді отримав послугу разового консультування. Факторами, які підвищують ризик вчинення повторного правопорушення, є відсутність стабільних джерел доходів. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення - високий, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб - середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т. ч. окремих осіб).

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд визнає: рецидив злочинів.

Суд дійшов висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують суспільну небезпеку кримінального правопорушення до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69, 69-1 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 08 листопада 2018 року вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Встановлено, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України в цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_1 вчинив 02 січня 2019 року, після ухвалення попереднього вироку суду від 08 листопада 2018 року, тобто в період відбуття покарання з випробуванням.

В ч. 1 ст. 71 КК України зазначено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 , те що він вину свою визнав повністю, щиро розкаявся, те, що кримінальне правопорушення скоїв в період іспитового строку, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за пред`явленим обвинуваченням в межах санкцій ч. 1 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, визначивши покарання з урахуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднанням не відбутої частини покарання за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2018 року.

Також судом враховані вимоги ч. 4 ст. 71 КК України, відповідно до якої остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався, тому підстав для обрання запобіжного заходу суд не вбачає.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 122 КПК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2018 року, та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання при виконанні вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь держави - УК у Шевченківському районі м. Дніпра (Шев.р./24060300), р/р 31111115004004, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37989274, найменування установи банку: Казначейство України (ЕАП) в рахунок відшкодування процесуальних витрат за проведення судової товарознавчої експертизи № 43/12.1/9 від 11 січня 2019 року, грошові кошти у розмірі 572 (п`ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- товарний чек від 08 березня 2018 року, гарантійний талон до мобільного телефону марки «Nomi», мобільний телефон марки «Nomi», чохол у вигляді книжки, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_2 - залишити законному володільцеві ОСОБА_2 ;

- договір № 1.16 від 02 січня 2019 року, який знаходяться в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.І. Соколова