Рішення № 82038604, 28.05.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/1324/19

Провадження №2-о/235/810/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про зобов`язання вчинити певнідії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить зобов`язати ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі – відповідач) включити його до списку осіб, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби на 2019 рік; зобов`язати відповідача надати позивачу безкоштовно вугілля на побутові потреби за 2017 та 2018 роки у загальній кількості 11,8 тон, виходячи з норми 5,9 тон за 2017 та 2018 роки.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач працюв на посаді електрослюсаря підземного на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська», має стаж у вугледобувній галузі більше, ніж 30 років, набув статусу Ветерана праці, мешкає у житловому будинку з пічним опаленням, а тому відповідно до ст.43 Гірничого закону має право на безкоштовне отримання вугілля для побутових потреб, яке отримував від відповідача у 2016 році.

Позивачем зауважено, що останнім місцем його роботи є підприємство відповідача, за адресою - м.Покровськ, вул.Ольшанського, 24/4 він проживає постійно, відповідна квартира має пічне опалення, а акти перевірки житлово-побутових умов, надані відповідачем, не мають жодних реквізитів офіційного документу, в них не зазначений конкретний час перевірки, 29.03.2018 та 14.03.2017 він виконував свої трудові обов`язки, тому з 05.00 до 17.00 вдома був відсутній.

В судовому засіданні позивач просив позовні вимоги задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, надав відзив на позов, в якому просив відмовити в позові. Мотиви незгоди зводяться до того, що 28.12.2018 на підприємстві відповідача було проведено засідання комісії з невиробничих витрат. Комісією у 2017-2018 роках неодноразово здійснювався виїзд за адресою позивача - АДРЕСА_1 , з метою перевірки його житлово-побутових умов. За результатами виїздів комісією встановлено, що позивач за вказаною адресою не мешкає, про що були складені відповідні акти. Комісією з невиробничих витрат (надання матеріальної допомоги, включення в додаткові списки на отримання вугілля) було вирішено відмовити у задоволенні заяви позивача від 16.07.2018 про включення його до списків отримувачів вугілля на побутові потреби.

Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

За даними паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я позивача, останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-10).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці (а.с.12).

Копією трудової книжки серії НОМЕР_3 на ім`я позивача (оригінал якої досліджений судом в судовому засіданні) підтверджується, що останній 15.11.2012 був звільнений з ПАТ «ШУ «Покровське» за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію; з 04.03.2013 до 16.04.2019 перебував у трудових відносинах з відповідачем,працюючи електрослюсарем підземним з повним підземним робочим днем в шахті (а.с.13-20, 63).

08.12.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання встановленої норми вугілля на побутові потреби за 2017 р. та 2018 р. (а.с.21).

За змістом листа відповідача №01/11-20/2 від 30.01.2019 позивачу повідомлено, що питання про надання вугілля на побутові потреби було розглянуто комісією з невиробничих витрат підприємства. За результатами розгляду було прийнято рішення про відмову у включенні позивача до списку отримувачів вугілля на побутові потреби на підстав актів комісії з обстеження житлово-побутових умов заявників для визначення норм видачі вугілля, згідно з якими за вказаною адресою позивач фактично не проживає (а.с.23).

До вказаного листа долучено витяг з протоколу засідання комісії з невиробничих витрат від 28.12.2018 №19, за змістом якого після обговорення по даній заяві було проведено голосування, результатами якого було прийнято рішення - у задоволенні заяви позивача від 16.07.2018 відмовити за наступних підстав:

- інструкція про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби від 11.05.76 пов`язує право на безоплатне отримання вугілля саме з проживанням особи у будинку з пічним опаленням та кухонним вогнищем. Відповідно до наданих комісією з обстеження житлових умов актів перевірки позивач за вказаною адресою не мешкає;

- оскільки у пункті 12.10 Галузевої угоди чітко визначено, що пенсіонери, які відпрацювали у вугільній галузі певний період часу, забезпечуються побутовим вугіллям тим підприємством, з якого вони вийшли на пенсію, та враховуючи, що відповідно до довідки № 370 від 30.07.2018 позивач є пенсіонером ПАТ «ШУ «Покровське», то забезпечення позивача побутовим вугіллям має здійснювати саме зазначене підприємство (а.с.24).

Довідкою КУ Покровський координаційний комітет самоорганізації населення №22058 від 07.12.2018 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно проживає з 10.12.2013 до теперішнього час в будинку №24 АДРЕСА_2 . В будинку пічне опалення (а.с.25, 62).

Факт проживання позивача за вказаною адресою підтверджується письмовими заявами сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.26-28), які за клопотанням позивача були допитані в судовому засіданні в якості свідків та підтвердили, що знають позивача як сусіда вже років сім, він проживає в квартирі АДРЕСА_3 разом із тещею ОСОБА_4 , де бачать його кожного дня, в тому числі, і як він порається по господарству. Вказані свідки підтвердили також, що у вказаному будинку пічне опалення, газ по вулиці не проходить, центральне опалення відсутнє.

За змістом технічного паспорту на квартиру 4 житлового будинку АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_4 , 1944 року народження, газопостачання та центральне опалення в квартирі відсутні (а.с.64-65).

За змістом актів перевірки житлово-побутових умов в м.Покровськ - 14.03.2017 та 29.03.2018, позивач за адресою: АДРЕСА_1 не проживає (а.с.51-52).

Відповідно до довідки ПАТ «ШУ «Покровське» від 30.07.2018 №370 позивач є пенсіонером ПАТ «ШУ «Покровське» та вугілля на підприємстві в 2018 р. отримувати не буде (а.с.50).

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.43 Гірничого закону України (далі – Закон).

Відповідно до ч.7 ст.43 Закону підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб, зокрема:

- працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств за переліком професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

- пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов`язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок.

Порядок забезпечення паливом на побутові потреби встановлений Галузевою угодою між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і Всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 (реєстраційний номер в Міністерстві праці та соціальної політики України № 71 від 7 серпня 2001 року, далі – Галузева угода).

Відповідно до п.12.10.1 Галузевої угоди порядок забезпечення паливом на побутові потреби і надання компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами Підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на Підприємствах відповідно до Гірничого закону України, цієї Угоди, а також Переліку професій працівників з видобутку (переробки) вугілля та працівників вуглебудівних підприємств, яким безоплатно надається вугілля на побутові потреби (постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 №303), Порядком надання компенсації особам, які мають право на безкоштовне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках з централізованим опаленням (постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 №887), Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби від 11.05.76 у частині, що не суперечить вказаним вище нормативно-правовим актам.

Відповідно до п.12.10.3 Галузевої угоди безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру. Списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, станом на 1 грудня, підписуються за згодою з профкомом керівником підприємства, головним бухгалтером, відділом кадрів. На тих, що поступили пізніше, складаються додаткові списки.

Відповідно до п. 12.10.9 Галузевої угоди особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, в тому числі ті, що пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівельному Підприємстві або їх правонаступниками.

Згідно з розділом І Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств та організацій Міністерства вугільної промисловості СРСР паливом на побутові потреби, яка затверджена Міністром вугільної промисловості СРСР 11 травня 1976 року (далі – Інструкція), правом на безоплатне отримання вугілля користуються працівники та пенсіонери, які проживають в будинках з пічним опаленням або пічними кухонними вогнищами.

Відповідно до п.8.7 колективного договору ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», прийнятого 18.07.2006, який є загальновідомим (розміщений на офіційному сайті відповідача в мережі Інтернет) підприємство взяло на себе зобов`язання безоплатно забезпечити вугіллям та його транспортуванням, зокрема, працівників підприємства та пенсіонерів. Працівники підприємства забезпечуються вугіллям відповідно до Галузевої угоди (п. 12.10 Галузевої угоди, постанова КМУ № 462 від 14.04.2004 р.).

Матеріалами справи підтверджено, відповідачем не заперечується, що позивач за стажем роботи та за професіями, за якими він працював на підприємствах з видобутку вугілля, належить до працівників, яким відповідно до ч.7 ст.43 Закону безоплатно надається вугілля на побутові потреби.

Як вбачається, з трудової книжки на ім`я позивача та підтверджується Довідкою від 30.07.2018 ПАТ ШУ «Покровське», позивач в листопаді 2012 звільнений з ПАТ «ШУ «Покровське» (раніше - ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1») за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, проте вже в березні 2013 р. прийнятий на роботу ТОВ «Краснолиманське» з повним підземним робочим днем, де пропрацював до 01.11.2014, а 21.11.2014 прийнятий на роботу відповідачем з повним підземним робочим днем в шахті, де пропрацював до 16.04.2019.

Довідкою КУ Покровський координаційний комітет самоорганізації населення №22058 від 07.12.2018 та показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , допитаних в судовому засіданні, підтверджено, що позивач дійсно проживає з 10.12.2013 в будинку АДРЕСА_1 , в якому є пічне опалення. Відсутність газопостачання та центрального опалення підтверджується копією технічного паспорту на вказану квартиру.

Складені відповідачем акти перевірки житлово-побутових умов за 14.03.2017 та 29.03.2018 не спростовують наведеного факту та не можуть прийматись судом до уваги з огляду на таке.

По-перше, доказів того, що акти складені комісією, яку призначено уповноваженим органом та наділено відповідними повноваженнями, суду не надано.

По-друге, вказані акти не містять дати їх складення, в них лише зазначено, що вони складені за 14.03.2017 та 29.03.2018, їх зміст не дає підстави для висновку, що позивач не проживає в будинку АДРЕСА_1 на протязі 2017-2018 років взагалі. Зміст таких актів не дає також можливості встановити, на підставі показів, свідчень яких осіб чи на підставі яких доказів члени комісії дійшли висновку, що позивач за вказаною адресою не проживає.

Викладене свідчить про те, що акти, надані відповідачем на підтвердження своєї позиції, не можуть безперечно свідчити про непроживання позивача за місцем своєї реєстрації протягом 2017-2018 років.

Крім того, суд відмічає, що ані Закон, ані Галузева угода, ані Інструкція не пов`язує право працівника чи пенсіонера на безоплатне отримання вугілля саме з постійним його проживанням в будинках з пічним опаленням чи з певним періодом року.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Наведеним приписам кореспондують положення ч.10 ст. 6 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за якими реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що в період з 21.11.2014 по 16.04.2019 позивач був працівником відповідача - підприємства з видобутку вугілля, протягом 2017-2018 років проживав в будинку з пічним опаленням, а тому в силу наведених нормативно-правових актів мав право на безоплатне забезпечення відповідачем побутовим вугіллям за нормою 5,9 тонн на рік.

Доводи відповідача про те, що забезпечення позивача побутовим вугіллям має здійснюватися ПАТ ШУ «Покровське», пенсіонером якого є позивач, не заслуговують на увагу. Зміст Закону, Галузевої угоди та Інструкції не дає підстави для висновку та не містить жодних застережень, що пенсіонеру, який одночасно є працівником іншого підприємства з видобутку вугілля, забезпечення побутовим вугіллям здійснюється саме тим підприємством з видобутку вугілля, з якого особа вийшла на пенсію.

Суд окремо відмічає, що відповідачем не заперечувався факт забезпечення позивача побутовим вугіллям в 2015р. та в 2016р.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що право позивача на отримання гарантованих державою соціальних пільг у 2017-2018 р. порушено, тому відповідач зобов`язаний безоплатно забезпечити позивача вугіллям на побутові потреби за вказані роки, виходячи з норм, визначених Галузевою угодою – 5,9 тонн за кожний рік.

Отже, позовні вимоги в означеній частині підлягають задоволенню.

Позов в частині зобов`язання відповідача включити позивача до списку осіб, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби на 2019 рік, задоволенню не підлягає, оскільки заявлений передчасно, адже за змістом п.12.10.3 Галузевої угоди списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, станом на 1 грудня; така дата ще не настала.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат у виді судового збору в розмірі 384,20 грн (50% від суми сплаченого судового збору в розмірі 768,40 грн).

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання – АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ідентифікаційний код 31599557, місцезнаходження – Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»забезпечити ОСОБА_1 безоплатним вугіллям на побутові потреби у розмірі 5,9 тонн за 2017 рік та у розмірі 5,9 тонн за 2018 рік.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири грн 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення – 29.05.2019.

Суддя К.П.Бородавка