Рішення № 81311608, 19.04.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

19.04.2019

Справа № 337/4646/18

Провадження № 2/337/293/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Бессарабової Т.П.

представника позивача Гнедчик В.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, який мотивує тим, що між ними 31.10.2010р. було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв'язку з чим станом на 24.09.2018р. утворилась заборгованість в загальному розмірі 83314,21 грн., яка складається з : заборгованості за тілом кредиту 33388,05грн., заборгованості за відсотками 26686,64 грн., пені 18795,99 грн., штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 3943,53 грн.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

Ухвалою суду від 06.11.2018р. відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

28.12.2018р. до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_4 на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що позивачем не надано суду доказів укладання між ним та банком кредитного договору. Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку він не отримував, з ними не ознайомлювався і їх не підписував. Надана копія Анкети не містить усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, розміру бажаного кредитного ліміту, розміру процентної ставки, строк користування кредитом тощо. Доказів того, що він був ознайомлений саме з тими Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які додані позивачем до позовної заяви, не надано. Розрахунок заборгованості не є належним і допустимим доказом, складений лише за період з 01.09.2014р. За цим розрахунком він сплатив банку 22140 грн., в т.ч. процентів 460,68 грн., тобто повністю погасив розмір встановленого кредитного ліміту в 15000 грн. і має переплату. Він не згоден із розрахунком заборгованості за відсотками, оскільки доказів того, що він погодився на певний розмір процентної ставки та його подальшу зміну позивачем не надано. Крім того, позивач штучно збільшив розмір заборгованості по кредиту, включивши в заборгованість нараховані відсотки, штрафи та пеню. Також вважає, що банком пропущено строк позовної давності, оскільки він пред'являє вимоги більше, ніж за 4 роки - з 01.09.2014р. Просить в позові відмовити.

08.01.2019р. до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якому зазначено, що укладений між сторонами кредитний договір є договором приєднання і складається із Заяви позичальника, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифів банку. Відповідач, підписавши Заяви, погодив усі умови договору та взяв на себе відповідні зобов'язання, в т.ч. на розмір процентної ставки та її зміну. Банк виконав свої зобов'язання - відкрив картковий рахунок, видав пластикову картку з кодом доступу, встановив кредитний ліміт. Відповідач користувався карткою, знімав гроші, здійснював інші платіжні операції, частково погашав кредит. Після закінчення строку дії картки йому видавалась нова картка. До банку з заявою про розірвання договору, незгоду з зміною процентною ставкою не звертався. Розмір заборгованості за кредитом підтверджується випискою з банківського рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом. Доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності є безпідставними, оскільки відповідач періодично погашав кредит, останній раз 17.10.2017р., тобто визнавав свій борг. Просить позов задовольнити.

25.02.2019р. надійшли заперечення відповідача ОСОБА_4 на відповідь на відзив, наполягаючи на своїх доводах.

21.03.2019р. надійшли письмові пояснення позивача, в яких викладені доводи, аналогічні тим, що зазначені у позові та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст.628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст.638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Письмовий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо закономця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Судом встановлено, що 31.10.2010р. між сторонами було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого Банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 32,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Оцінивши обставини справи та надані докази, суд вважає, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання. Відповідач ОСОБА_4, підписавши Анкету-заяву, підтвердив свою згоду на те, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, в т.ч. кредитний договір. Приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг надало йому право на користування банківськими послугами без укладення окремого договору.

Крім того, процедура укладення договору приєднання не передбачає підписання позичальниками стандартних Умов та правил надання банківських послуг, а факт ознайомлення з цими Умовами позичальників засвідчується відповідними записами та їх підписами в заяві, оскільки в іншому випадку втрачається мета та сенс матеріальної норми - ч.1 ст.634 ЦК. Тому відповідні доводи відповідача та його представника суд вважає безпідставними.

Також суд враховує, що самим позичальником не було надано інших Умов та Правил, з якими він погоджувався під час підписання Анкети-заяви, отже у суду немає підстав вважати, що такі існували та відрізнялися від представлених банком.

З огляду на наведене та з урахуванням принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок спростувати той факт, що надані суду позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку не є частиною укладеного між ними кредитного договору.

Отже, суд вважає, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, узгодивши усі істотні умови, уклали кредитний договір, який оформлений письмовим документом, підписаний сторонами, як того вимагають ст.207,1055 ЦК України.

При цьому, суд враховує, що правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину відповідачем не оспорена, тому він є чинним і обов'язковим для виконання.

Відповідно до вимог ст.525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором банк надав відповідачу кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту станом на 31.10.2010р. в розмірі 500 грн.

Відповідно з п.2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

П.2.1.1.2.4 визначено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Суд встановив, що кредитний ліміт змінювався: 22.01.2011р. - збільшений до 10000 грн., 17.03.2011р. - збільшено до 15000 грн., 04.10.2011р. - зменшено до 10000 грн., 30.11.2011р. - збільшено до 15000 грн., 28.10.2016р. - збільшено до 20000 грн., 12.05.2017р - збільшено до 25000 грн., 18.07.2018р. - зменшено до 0,00 грн.

Кредитний ліміт первісно було встановлено на картку № 5457082996286386 зі строком дії - 09/14. В подальшому відповідачу були видані картки №5168742342861592, дата відкриття - 01.09.2014р., строк дії - 01/18, № 4149625802291789, дата відкриття 05.11.2016р., строк дії - 04/18, № 5168742204575561, дата відкриття - 09.08.2017р., строк дії - 06/21.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач, підписавши Анкету-заяву позичальника, прийняв на себе зобов'язання здійснювати погашення кредиту обов'язковими щомісячними платежами в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн.

Згідно з виписки з банківського рахунку, відкритого на ім'я позичальника ОСОБА_4, останній користувався кредитними коштами, знімав кошти з картки, оплачував товари, здійснював часткове повернення кредитних коштів, однак не в повному обсязі та несвоєчасно.

Вказані обставини відповідач та його представник не оспорювали, у зв'язку з чим вони не підлягають доведенню відповідно до ст.82 ЦПК України.

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 24.09.2018р. заборгованість відповідача перед Банком становить 78870,68 грн., в т.ч. тіло кредиту 33388,05 грн., відсотки 26686,64 грн., пеня 18795,99 грн. Також банком нараховані штраф (фіксована частина) 500грн., штраф (процентна складова) 3943,53 грн.

Згідно виписки з банківського рахунку, відкритого на ім'я позичальника ОСОБА_4, станом на 01.10.2018р. заборгованість відповідача перед Банком загалом становить 74742,44 грн.

Оцінивши вказані докази, суд вважає, що відповідач ОСОБА_4 порушив умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконував свого зобов'язання щодо сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів, вносив платежі в меншому розмірі та несвоєчасно, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої позивач має право вимагати в судовому порядку.

При цьому, як належний та допустимий доказ на підтвердження факту неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору та розміру заборгованості суд приймає саме виписку з банківського рахунку, яка надана позивачем, оскільки за приписами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України. затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018р. №75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, тобто є первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, дослідивши надану виписку, суд встановив, що вона містить відомості про всі вчинені операції за період дії кредитного договору, в т.ч. про дату операції, її вид (витрати клієнта, внесення коштів, нарахування відсотків, пені), суму операції та залишок після неї. Отже, вона в достатній мірі підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором. Підстав не довіряти цьому доказу у суду немає.

Первісно доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором суд при ухваленні цього рішення не приймає, оскільки цей розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, складений представником Банку на обґрунтування своїх вимог. Крім того, судом встановлено, що цей розрахунок складений лише за період з 01.09.2014р. по 24.09.2018р., в той час, як кредитні правовідносини між сторонами виникли 31.10.2010р. і станом на 01.09.2014р. вже малась заборгованість в сумі 5020,29 грн.

Також, оцінивши наданий розрахунок заборгованості, суд встановив, що він не узгоджується з випискою з особового рахунку, зокрема, відомості про нарахування 24.09.2018р. пені в розмірі 4128,24 грн. і відповідно включення її в загальний розмір заборгованості, які зазначені в розрахунку заборгованості, у виписці з особового рахунку відсутні.

Так, згідно виписки з особового рахунку станом на 01.09.2018р. загальна заборгованість відповідача перед банком становила 69771,9 грн., 01.09.2018р. нарахована пеня в розмірі 100 грн. та 4970,54 грн. Станом на 01.10.2018р. заборгованість становить 74742,44 грн. Відомостей про нарахування 24.09.2018р. пені в розмірі 4128,24 грн. вказана виписка не містить.

Таким чином, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд виходить виключно з даних виписки з особового рахунку і вважає доведеним наявність заборгованості станом на 24.09.2018р. саме в розмірі 74742,44 грн.

При цьому, суд зазначає, що з наданої виписки неможливо визначати складові цієї заборгованості - конкретний розмір заборгованості за тілом, відсотками та пенею. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження складових загальної заборгованості позивачем суду не надано і судом не добуто.

Ухвалюючи рішення, суд вважає безпідставними доводи відповідача та його представника про незаконну зміну Банком процентної ставки, оскільки, як вже зазначалось вище, підписавши Анкету-заяву, відповідач погодився з усіма умовами кредитного договору, в т.ч. щодо встановлення розміру процентної ставки - 2,7% в місця або 32,4% на рік та подальшу її зміну.

Так, згідно з ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.47,48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

Згідно з п.1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів банку та інших невід'ємних частин Договору, в т.ч. шляхом інформування клієнта у виписці за картрахунком згідно з п.1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Відповідно до п.1.1.2.1.5 та 1.1.2.1.6 Умов та Правил отримання виписки про стан картрахунку і про здійснені операції є обов'язком клієнта, у разі незгоди із змінами Умов та Правил, а також Тарифів позичальник зобов'язаний надати Банку письмову заяву про розірвання цього договору і погасити заборгованість.

Як встановлено судом, розмір процентної ставки було змінено з 01.04.2015р. до 3,5% на місяць або 42% на рік. Після вказаної дати відповідач продовжував користуватися кредитними коштами, знімав гроші, вносив платежі, жодних заяв з приводу незгоди з нарахованим розміром платежів, в т.ч. процентною ставкою, про розірвання договору до Банку не подавав, що свідчить про його згоду із внесеними змінами.

Суд враховує, що відповідач та його представник, фактично оспорюючи розмір заборгованості, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів суду не надали, розрахунок заборгованості позивача не спростували.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача та його представника про пропущення позивачем строку позовної давності.

Так, згідно з ст.257 та ч.3 ст.267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

За висновками Верховного Суду України, викладених в постанові №6-14цс14 від 19.03.2014р., за кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Крім того, відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а також у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір передбачав щомісячне погашення кредитних коштів і застосування кредитної картки як засобу надання/отримання кредиту.

Строк дії кредитної картки №5457082996286386, первісно виданої Банком відповідачу на виконання умов кредитного договору, був визначений по 09/14. Після закінчення вказаного строку Банком було видано нову картку №5168742342861592 зі строком дії до 01/18. Також Банком було видано інші картки зі строком дії до 04/18 та 06/21, які також використовувались позичальником для обслуговування вказаного кредитного договору, що підтверджується випискою з особового рахунку.

Як встановлено судом, на момент закінчення строку дії кредитної картки №5168742342861592 - 31.01.2018р. кредитні кошти повернуті відповідачем банку не були.

У зв'язку з цим Банк набув права вимагати повернення кредиту та нарахованих відсотків в межах строку позовної давності - 3 роки, який повинен обчислюватись з 01.02.2018р. по 01.02.2021р.

З даним позовом банк звернувся до суду 08.10.2018р., тобто в межах строку позовної давності.

Крім того, судом встановлено, що пеня за порушення строків внесення платежів за кредитним договором нарахована Банком в межах строку спеціальної позовної давності в один рік, встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, тому підстав для відмови в її стягненні суд не знаходить.

В той же час, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафів сумі 500 грн. (фіксована частина) та 3943,53грн. (процентна складова), суд не знаходить через таке.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Суд встановив, що відповідно до п.2.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язується сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову, а відповідно до п.2.1.1.12.6.1 - при непогашенні суми простроченого кредиту на суму від 100 грн. сплатити Банку пеню відповідно до Тарифів, що діють на дату нарахування.

Отже, умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено штраф і пеню за одне й те саме порушення - порушення позичальником строків внесення платежів, тому вимога позивача про їх одночасне стягнення з відповідача свідчить про застосування подвійної відповідальності, що суперечить вимогам ст.61 Конституції України. За вказаних обставин підстав для стягнення штрафу (як в фіксованому, так і процентному вигляді) суд не знаходить і в цій частині позову слід відмовити.

Таким чином, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 74742,44 грн., задовольнивши позов частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1580 грн. 51 коп.

Керуючись ст. 89, 141, 229, 263, 264, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4(ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1 АДРЕСА_1) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІІРИВАТБАНК» (м. Київ вул. Грушевського, буд. 1Д, р\р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором від 31.10.2010 року у розмірі 74742(сімдесят чотири тисячі сімсот сорок дві) грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_4(ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1 АДРЕСА_1) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІІРИВАТБАНК» (м. Київ вул. Грушевського, буд. 1Д, р\р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) сплачені судові витрати у розмірі 1580(одна тисяча п'ятсот вісімдесят)грн. 51 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя:

Повний текст рішення складений 19.04.2019 року.

Суддя: