Рішення № 80874615, 29.03.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10605/18

Номер провадження № 2-а/711/14/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді: Позарецька С.М.

при секретарі - Нарадько Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта Управління патрульної поліції у Черкаській області Селянко Євгенія Євгенійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до старшого сержанта Управління патрульної поліції у Черкаській області Селянко Євгенія Євгенійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ №786168 від 10 грудня 2018 року, винесеною поліцейським УПП в Черкаській області - старшим сержантом поліції 1 батальйону 1 роти Селянко Є.Є., на нього накладено адміністративний штраф в розмірі 255 гривень. За змістом вказаної постанови зазначено, що водій, керуючи ТЗ, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 напрямки рухів по смугах. Зі смуги, на якій повинен повертати праворуч, здійснив рух прямо, чим порушив п. 8.4 ґ ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Всупереч цьому, зазначає, що він здійснював рух через перехрестя вулиці Сумгаїтська - Академіка Корольова в м. Черкаси в напрямку від вулиці Ярославська в сторону вулиці Одеська, рухаючись прямо, адже фактично на даній ділянці дороги повністю відсутня розмітка, на асфальті нанесена лише розділююча смуга та встановити рядність руху практично не можливо. Тож, рухаючись прямо, вказує на те, що він не мав права повернути праворуч, оскільки такого змісту знак 5.16 відсутній. Натомість присутній знак 5.16, який містить напрямки руху з крайньої лівої смуги напрям на ліво, із середньої - прямо, із крайньої правої - прямо і праворуч.

Відповідачем не були враховані вищеозначені обставини при розгляді даної адміністративної справи, а також відсутня відео/фото фіксація вищевказаного діяння, тож вважає свої дії правомірними і такими, які не містять складу адмінправопорушення. Дії відповідача вважає протиправними, а постанову такою, що винесена із порушенням норм процесуального права.

Таким чином, просить суд, - визнати дії поліцейського 1 батальйону 1 роти УПП в Черкаській області - старшого сержанта поліції Селянко Є.Є. протиправними та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ №786168 від 10 грудня 2018 року.

Ухвалою суду від 20 грудня 2018 року позовна заява прийнята до провадження та вирішено розгляд справи провести у позовному провадженні з особливостями, встановленими параграфом 2 глави 11 КАСУ.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, до початку надав заяву від 29 березня 2019 року, в якій просив справу розглядати без його участі та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча завчасно та належним чином був повідомлений про день, час, місце розгляду справи у встановленому законом порядку. На адресу суду, 11 березня 2019 року надійшов відзив на адміністративний позов, в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Зазначено, що після перевірки документів відповідач, згідно з вимогами ст. 279 КУпАП, з врахуванням ст. 280 КУпАП здійснив розгляд справи про адмінправопорушення, при цьому роз»яснив позивачеві права та обов»язки особи, яка притягається до адмінвідповідальності, що передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того, відповідач, відповідно до ст.258 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 283, ч.2 ст. 33, 251, 252 КУпАП, виніс постанову ЕАВ №786168 щодо позивача та наклав на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255грн. Також, відповідно до вимог ст. 285 цього Кодексу, позивач був ознайомлений із текстом постанови та йому вручено її копію. Позивачеві інспектором роз»яснено порядок виконання постанови та порядок її оскарження. Зазначено, що при заповненні бланку електронної постанови ЕАВ №786168 відповідач допустив технічну помилку в п.6, а саме, вказав слово: «праворуч» замість слова: «ліворуч». Вважає, що допущена помилка при складанні постанови, не впливає на факт вчинення позивачем правопорушення та не спростовує його. Не погоджується із доводами позивача про протиправність дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови, оскільки відсутні докази неправомірності дій останнього.

Враховуючи думку позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно - правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В судовому засіданні встановлено, що 10 грудня 2018 року поліцейським батальйону 1 роти 1 УПП у Черкаській області старшим сержантом Селянко Є.Є. винесено постанову ЕАВ № 786168 про накладення адміністративного стягнення в сумі 255 грн. за те, що ОСОБА_1, 10.12.2018 року о 07год. 18 хв., керуючи автомобілем Volkswagen Caravelle, номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 напрямки рухів по смугах, зі смуги, на якій повинен повертати праворуч (у відзиві вказано, що допущена технічна помилка і слід вважати - ліворуч), здійснив рух прямо, чим порушив п. 8.4 ґ ПДР (порушення вимог інформаційно-вказівних знаків), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

На виконання ухвали суду від 22.02.2019 року щодо надання відповідачем до суду документів, які додаються до оскаржуваної постанови від 10.12.2018 року, згідно із даними листа УПП в Черкаській області від 14.03.2019 за № 317/41/24/01-2019 вказано, що відеозапис зафіксованої вказаної події в УПП в Черкаській області, відсутній. Крім того, зазначено, що будь-які інші документи (пояснення, заяви тощо) при розгляді справи від позивача і, відповідно до постанови від 10.12.2018 року, не додавались.

Слід також зазначити, що постанова від 10.12.2018 року не містить посилання на те, що до постанови б додавались будь-які докази, або відмітка про те, що правопорушення було зафіксоване на відеозапис певними технічними засобами.

До того ж, як зазначалось вище, з відзиву від 11.03.2019 року, наданого відповідачем, вбачається, що при заповненні бланку електронної постанови ЕАВ № 786186 ст. сержант Селянко Є.Є. допустив технічну помилку в пункті 6, а саме, - вказав слово: «праворуч» замість слова: «ліворуч». Таким чином, фабула зазначена в пункті 6 (суть і обставини правопорушення) постанови ЕАВ № 786168 така: «Водій, керуючи ТЗ, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямки рухів по смугах», зі смуги, на якій повинен повертати ліворуч, здійснив рух прямо, чим порушив п. 8.4 ґ ПДР». Вказану помилку й не заперечував позивач.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Підпунктом ґ пункту 8.4 ПДР зазначено, що дорожні знаки поділяються на групи, в т.ч. інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Частиною 1 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП.

Згідно з п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, в т.ч. передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Відповідно до положень п. 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ч. 1 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

До того ж, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Слід зазначити, що Законом України від 14.07.2015 року № 596-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Зазначені норми права вказують на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення правопорушення. При цьому, не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.

Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем, на якого в силу ч. 2 ст. 77 КАС України, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та переконливих доказів (даних відеофіксації, даних фотофіксації, даних пояснень-опитування очевидців події тощо), у розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 73 КАС України, які б підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за яке його було притягнуто до відповідальності і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255грн. Також, і постанова від 10.12.2018 року не містить посилань на докази про те, що ОСОБА_1 порушив ПДР України.

Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи прирівнюються до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав до суду належних і допустимих, у розумінні ст. 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, факт вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є недоведеним, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися законним, внаслідок чого оскаржувана позивачем постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю. Також на думку суду, аналізуючи в сукупності викладені обставини та докази, відсутні підстави, за яких дії відповідача слід визнавати протиправними, а тому в цій частині вимоги не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 33, 122, 251, 252, 256, 258, 276, 279, 280, 283, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 6, 8, 9, 20, 77, 122, 222, 286, 227, 228, 241-246, 294, 295 КАС України, Правилами дорожнього руху України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 786168 від 10 грудня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., винесену поліцейським 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області старшим сержантом поліції Селянко Євгенієм Євгенійовичем, - скасувати.

Провадження по адміністративній справі закрити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складений 29 березня 2019 року.

Головуючий: С. М. Позарецька