Рішення № 80848615, 11.03.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

11.03.2019 Єдиний унікальний номер 205/6459/18

Єдиний унікальний номер судової справи 205/6459/18

Номер провадження 2/205/15/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

11 березня 2019 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні домоволодінням, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10 вересня 2018 року звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні домоволодінням.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 на праві власності належить домоволодіння № 163 по вул. Нарвській в м. Дніпрі на підставі договору дарування, посвідченого 11 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1778.

Згідно довідки № 135, виданої 05 вересня 2018 року головою квартального комітету № 35 ОСОБА_5 в домоволодінні № 163 по вул. Нарвській в м. Дніпро зареєстрованими значаться: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

ОСОБА_2 в 07 червня 2017 року забрав свої особисті речі та переїхав проживати в інше місце.

На підставі вищевикладеного, просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування домоволодінням № 163 по вул. Нарвській в м. Дніпрі; усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні домоволодінням № 163 по вул. Нарвській в м. Дніпрі шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_2 за адресою: м. Дніпро, вул. Нарвська, буд. 163.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровську від 08 жовтня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з’явився. Про місце, дату та час судового засідання сповіщений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив.

Від представника третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради ОСОБА_8 надійшла заява з проханням розглянути справу у відсутність представника згідно вимог чинного законодавства.

В судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з’явився. Про місце, дату та час судового засідання сповіщений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідка, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить домоволодіння № 163 по вул. Нарвській в м. Дніпрі на підставі договору дарування, посвідченого 11 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1778 (а.с. 7).

Згідно довідки № 135, виданої 05 вересня 2018 року головою квартального комітету № 35 ОСОБА_5 в домоволодінні № 163 по вул. Нарвській в м. Дніпро зареєстрованими значаться: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с. 18).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з червня 2017 року не проживає в домоволодінні № 163 по вул. Нарвській в м. Дніпрі, в домоволодінні відсутні його особисті речі, що знайшло своє підтвердження в поясненнях свідка ОСОБА_9, а також в акті № 8 від 05 червня 2018 року (а.с. 16, 17).

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності - це право володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування домоволодінням № 163 по вул. Нарвській в м. Дніпрі, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є самостійною та достатньою підставою дня зняття цієї особи з реєстрації, а тому суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зняття відповідача з реєстрації.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 № 6-57цс11, а тому має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 15-16, 317, 319, 321, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 76, 81,141, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні домоволодінням задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, таким, що втратив право користування домоволодінням № 163 по вул. Нарвській в м. Дніпрі.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 19 березня 2019 року.

Суддя Н.Г. Остапенко