Вирок № 80848412, 26.03.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8245/18

№ провадження 1-кп/208/335/19

ВИРОК

Іменем України

26 березня 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ізотова В.М., за участю секретаря судового засідання Шаповал І.В., прокурора Крамаренка С.П., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018040160001175 від 18.07.2018 року відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ляшківка, Царичанського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, маючого загальну середню освіту, працюючого на посаді водія автобусу ТОВ «ДіПі Форвардінг», одруженого, малолітніх дітей на утриманні не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1, 18.07.2018 року приблизно о 06 годині 10 хвилин, у світлий час доби, керуючи на підставі подорожнього листа а також посвідчення водія серії НОМЕР_3, виданого 08.08.2015 року (категорії В, В1, С, С1, D, D1) технічно справним автобусом марки «IKARUS 260», державний номерний знак НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» (чинна назва - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ЄДРПОУ 05393043) та знаходиться у володінні на підставі договору № 13-0967-01 від 23.04.2014 року у ТОВ «ДіПі Форвардінг» ЄДРПОУ 36858306, здійснював рух по внутрішній території ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» розташованого за адресою: м. Кам'янське, вул. Соборна 18 А, з боку Шаропрокатного стану в напрямку Осепрокатного стану, по дорозі з двосторонньою організацію руху, здійснював перевезення працівників комбінату на ранкову зміну.

Під час руху за вказаним маршрутом, водій автобусу марки «IKARUS 260» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1, проїжджаючи залізничний переїзд № 76 та під'їжджаючи до шляху руху № 19, по якому рухався резервним потягом маневровий тепловоз серії «ТЕМ7А-0318», що належить ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» під керуванням машиніста ОСОБА_3 та помічника машиніста ОСОБА_4, з боку залізничної станції Шлакова в напрямку стація Північна, зобов'язаний був візуально переконатися у відсутності поїзду, що наближається. Тому, наближаючись до переїзду залізничного шляху № 19 водієві ОСОБА_1 необхідно було поступитися дорогою маневровому тепловозу серії «ТЭМ7А-0318», що наближався до переїзду проїжджих частин праворуч, відносно напрямку свого руху, тобто водій автобусу марки «IKARUS 260» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 20.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, де вказано: «Під'їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов'язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбауму, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина)».

Однак, в порушення вимоги п. 20.2. Правил дорожнього руху, ОСОБА_1, здійснюючи рух на технічно справному автобусі марки «IKARUS 260» д.н.з. НОМЕР_2, за відсутності будь-яких перешкод технічного характеру, проявив бездіяльність як водій, що виразилась у злочинній самовпевненості, а саме при під'їзді до неохоронюваного нерегульованого залізничного переїзду не переконався в тому, що до даного переїзду не наближається поїзд (локомотив, дрезина), хоча для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх, в результаті чого допустив зіткнення з маневровим тепловозом серії «ТЭМ7А-0318» під керуванням машиніста ОСОБА_3 та помічника машиніста ОСОБА_4, що рухався резервним потягом по залізничному шляху № 19 з боку залізничної станції Шлакова в напрямку стація Північна, та який не мав технічної можливості, шляхом застосування екстреного гальмування, своїми односторонніми діями уникнути зіткнення транспортних засобів.

В результаті даної дорожньо-транспортної події, пасажиру заднього сидіння автобусу марки «IKARUS 260» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 797-Е від 01.08.2018 року заподіяні тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітини з переломом 5-6-го ребер праворуч - відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, яки викликали тривалий розлад здоров'я більш 21 дня (п.п. 2.2.2. Наказ № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року). Також, пасажиру задньої площадки автобусу марки «IKARUS 260» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 819-Е від 07.08.2018 року заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому правої ліктьової кістки - відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, які викликали тривалий розлад здоров'я більш 21 дня (п.п. 2.2.2. Наказ № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року), так як, зазвичай термін загоєння подібного пошкодження становить понад 21 добу. Згідно висновку судової автотехнічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 5/10.1/870 від 12.11.2018 року, дії водія автобусу «IKARUS 260» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 20.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, що, з технічної точки зору, знаходилося в причинному зв'язку з настанням даної пригоди. У прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, що спричинила настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_5 знаходиться порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 20.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, оскільки зазначене порушення, безпосередньо спричинило настання даної події.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, суду пояснив, що має майже 40 років водійського стажу, у день скоєння ДТП під'їхав до залізничного переїзду, зупинився, поїхав далі, потягу спочатку не побачив, потім здійснив маневр для уникнення зіткнення, однак воно все ж сталось. Після ДТП став надавати першу допомогу постраждалим, були викликані швидка та поліція. Знав, що у місці ДТП постійно рухаються локомотиви, там небезпечна ділянка, у той день було сонячно та він не носив сонячні окуляри, що завадило йому вчасно помітити потяг. Пропонував відшкодування потерпілій ОСОБА_2, однак вона не погодилась, інша потерпіла претензій до нього не має. Щиро кається у вчиненому, шкодує, що проявив необачність, просить вибачення у потерпілих, прохає суворого його не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки це його єдине джерело доходу.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що 18.07.2018 року їхала на роботу у автобусі під керуванням ОСОБА_1, під час руху пасажири побачили тепловоз та стали кричати водію, щоб він їхав швидше, була гарна видимість і водій міг вчасно помітити тепловоз. Водій намагався здійснити маневр для уникнення зіткнення, однак воно сталось, був сильний удар, зірвало сидіння потерпілих, вона перебувала у шоковому стані. Приїхала швидка, надала першу допомогу та направила до медичного закладу, де їй виписали ліки та направили додому. Її стан поганий, був виявлений пневмоторакс легень, в подальшому була госпіталізована. Обвинувачений 4 місяці не намагався зустрітися та відшкодувати шкоду, дуже постраждала від ДТП. Обвинувачений пізніше вибачався та каявся, пропонував відшкодувати шкоду, але без конкретних сум. Просить суворо покарати обвинуваченого, цивільний позов не заявляє.

Потерпіла ОСОБА_5 надала суду заяву, згідно якої, прохала судовий розгляд справи проводити за її відсутності, наміру подавати цивільний позов вона не має, обвинуваченого прохає суворо не карати.

Дане кримінальне провадження розглянуто судом згідно вимог ч. 3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження зрозуміло зміст цих обставин, чи є їх позиція добровільною та істинною. Судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони позбавляються права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку. У звязку з цим докази судом не досліджувалися і їх оцінка судом не проводилаcя.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, встановлена і доведена та його дії кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 50 КК України, враховуючи, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'і (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд, вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, враховує наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме - згідно ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, класифікується як злочин невеликої тяжкості;

- особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання скарг на нього не надходило, не перебування його на обліку лікарів нарколога та психіатра, наявність обставини, що пом'якшує покарання - щирого каяття, відсутності обставин, що обтяжують покарання. Суд не вважає за можливе врахувати як обставину, що пом'якшує покарання, відшкодування потерпілим шкоди, оскільки з матеріалів справи та пояснень обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що між ними не досягнута згода щодо виду та розміру такого відшкодування.

З огляду на викладене, позицію потерпілих щодо виду та міри покарання, обставин, наслідків та характеру вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та запобігання скоєнню ним нових злочинів буде досягнуто при застосуванні до нього покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією інкримінованої статті без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки така діяльність є єдиним джерелом заробітку обвинуваченого.

По справі наявні процесуальні витрати на залучення експерта у зв'язку з проведенням судової експертизи, витрати на проведення якої відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює грошовій сумі розміром 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави вартість проведеної судової автотехнічної експертизи дослідження механізму та обставин ДТП № 5/10.1/870 від 12.11.2018 року у сумі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень.

Речові докази:

- автобус «IKARUS 260», державний номерний знак НОМЕР_2, повернути користувачу - ТОВ «ДіПі Форвардінг» (ЄДРПОУ 36858306);

- тепловоз «ТЕМ7А-0318» повернути власнику - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (ЄДРПОУ 05393043).

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Ізотов В.М.