Рішення № 80830591, 22.03.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9926/18

Категорія 47

2/295/305/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого - судді Перекупка І.Г.

при секретарі - Поліщук К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження в місті Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Житомирський міськрайонний відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання батьківства та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2018 року позивач звернулася в суд з даним позовом, в якому просить визнати останнього відповідача батьком дитини, а також стягувати з нього на її користь аліменти на дочку в твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 грн. щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1, що є матір'ю малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3, виданого 25 червня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області. Відомості про батька дитини ОСОБА_3 у актовому записі про народження за № 1694 внесено на підставі ст. 135 СК України. ОСОБА_2, що є відповідачем у даній справі є біологічним батьком доньки ОСОБА_3. Відомості в актовому записі про народження, а саме про батька дитини, вчинено за вказівкою матері, оскільки, зі слів позивача ОСОБА_1, відповідач свідомо відмовився заявити про себе, як про батька до органу реєстрації актів цивільного стану, з метою уникнення подальшої сплати аліментів на утримання доньки. Крім того зазначає, що відповідачу достовірно відомо про те, що ОСОБА_3 є його донькою, проте добровільно надавати кошти на її утримання він категорично відмовляється. Зі слів позивача, вихваляється, що хоча ОСОБА_3 і є його донькою, проте у свідоцтві про народження про нього, як про батька, відсутні відомості, а тому він нікому нічого не винен. Крім того, на утриманні і вихованні позивача перебуває ще троє донечок: ОСОБА_4, 2011 року народження, ОСОБА_5, 2009 року народження та ОСОБА_6, 2000 року народження, оскільки в шлюбі ОСОБА_1 не перебуває, а тому може розраховувати виключно на себе. Таким чином, фактично вихованням ОСОБА_3 займається лише позивач та інколи їй допомагають її родичі. В той же час, відповідач взагалі не виявляє бажання бачитись з донькою, а тим паче, брати участь у її вихованні і утриманні. Відповідач є батьком ОСОБА_3, працює, має дохід та може надавати матеріальну допомогу на утримання спільної з позивачем доньки, однак свідомо ухиляється від цього. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду за захистом.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримав в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечула.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Від начальника Житомирського міськрайонного відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області надійшов лист, вякому просить проводити судове засідання без участі представника відділу, заперечень проти позову немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_3 що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області 26 червня 2015 року. Запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень був проведений в порядку, передбаченому ч. 1ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00016429009 від 15 березня 2016 року. (а.с. 13, 17)

Крім того, на утриманні і вихованні ОСОБА_1 перебуває ще троє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7. (а.с. 14-16)

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства.

Згідно зі ст. 129 СК зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як про батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Ухвалою суду 18.10.2018 року зупинено провадження по даній цивільній справі у зв'язку з призначенням у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України.

29.12.2018 року від заступника директора Київського НДЕКЦ МВС України на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у зв'язку із неявкою ОСОБА_2, тому відбір порівняльних зразків не проводилося.

Згідно ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджено наказом Мінюсту України № 96/5 від 12.01.2011 року, зареєстровано в Мінюсті України 14.01.2011 року за № 55/18793.

В п. 1.7 цих Правил передбачено, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються між ними. Домовленість сторін щодо виконання цього обов'язку відсутня, а тому суд стягує з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 ЦПК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

В пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04, п.43, 14 лютого 2008 року) суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.07.2014 року у справі «Мала проти України» (Заява № 4436/07) у п.47-49 наголосив, що статтею 6 Конвенції гарантується право на справедливий розгляд справи, нею не встановлюється жодних правил щодо прийнятності доказів або способу, у який вони повинні бути оцінені, що, таким чином, є у першу чергу предметом регулювання національного законодавства та національних судів (див. рішення у справі «ГарсіяРуїс проти Іспанії» (GarsiaRuiz v. Spain) [ВП], заява № 30544/96, п. 28, ECHR 1999-I). Аналогічним чином, у першу чергу саме національні органи влади, зокрема суди, мають тлумачити національне право, а Суд не замінить своє тлумачення їхнім за відсутності свавільності. З урахуванням вищезазначеного Суд все одно має переконатися у тому, чи були справедливими процедури у їхній сукупності, включаючи спосіб, у який приймалися докази та процесуальні рішення (див. рішення від 15 червня 2004 року у справі «Таммінен проти Фінляндії» (Tamminen v. Finland), заява № 40847/98, п. 38).

Ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін (див. рішення у справі «Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства» (SteelandMorris v. TheUnitedKingdom), заява № 68416/01, п. 59, ECHR 2005-ІІ). Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (див. рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії» (Batsanina v. Russia), заява № 3932/02, п. 22). Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та «Нечипорук і Йонкало проти України» (NechiporukandYonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Насамкінець, згідно з практикою Суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (див. вищенаведене рішення у справі «ГарсіяРуїс проти Іспанії» (GarsiaRuiz v. Spain), п. 26 із подальшими посиланнями).

Враховуючи вищевикладене суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Як передбачено ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354, 430 ЦПК України, ст.ст.128, 135, 180, 181-183,191 СК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Житомирський міськрайонний відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання батьківства та стягнення аліментів, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянина України, батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження № 1694, складений 26 червня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області).

Виключити відомості з актового запису № 1694 про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про ОСОБА_8, як батька дитини.

Внести відомості до актового запису про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, № 1694, складений 26 червня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, вказавши в графі батько ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянина України.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 гривень щомісячно, починаючи з 02.08.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за 1(один) місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_9, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Відповідач ОСОБА_2(ІНФОРМАЦІЯ_8, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).

Третя особа: Житомирський міськрайонний відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (м. Житомир, м-н Соборний, 1, код ЄДРПОУ 42506517)

Суддя І.Г. Перекупка