Рішення № 80754075, 27.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2019

Справа № 910/692/19

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам’янське, Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення 38 137,18 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) суми збитків в розмірі 38 137,18 грн, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

14.02.2019 року (у запропонований судом строк) до суду від відповідача надійшов відзив позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що оскільки вагон, в якому виявлено недостачу вантажу, завантажувався засобами вантажовідправника, відтак саме останній зобов’язувався прийняти всі необхідні міри для його збереження. Відповідач вказує на те, що позивачем при розрахунку суми збитків не враховано норм природної втрати і граничного розходження маси вантажу, що призвело до завищення суми збитків, за розрахунком відповідача недостача вантажу становить 32 765,04 грн. Крім того, відповідач зазначив, що за змістом залізничної накладної платником і власником вантажу є ТОВ "Лемтранс", а відтак, на думку відповідача, у позивача відсутні збитки у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

04.03.2019 року (надіслана засобами поштового зв’язку 01.03.2019 року) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та вказує на те, що за приписами чинного законодавства залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу прийнятого до перевезення у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин та відповідачем не доведено, що нестача вантажу сталась не з вини залізниці. Стосовно заперечень відповідача про те, що платником і власником вантажу є ТОВ "Лемтранс", а відтак у позивача відсутні збитки у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, відповідач вказав на те, що вантажоодержувачем передано право на пред’явлення позову до залізниці вантажовідправнику, про що у залізничній накладній зроблено відповідний напис. Таким чином, на думку позивача, ним правомірно заявлено вимоги до відповідача.

Відповідач у запропонований судом строк своїм правом на подання заперечень щодо відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

20.02.2018 року між позивачем (вантажовідправник, вантажоодержувач) та відповідачем (перевізник) укладено Договір № 10774/ЦТЛ-2018/18-0213-02 про надання послуг (далі – договір перевезення), предметом якого є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов’язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.3.2. Договору перевезення перевізник зобов’язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "МЕСПЛАН", доставляти вантаж до станції призначення та надавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.

Відповідно до залізничної накладної № 46703146 від 01.12.2018 року вантажовідправником (позивач) надіслано залізничним транспортом вагон №60660644, з вантажем катанка стальна. Одержувачем вантажу є ТОВ "Метал Стівідорінг Компані".

10.12.2018 року на станції Тимкове Одеської залізниці відповідачем було складено комерційний акт № 414115/81/79, зі змісту якого вбачається, що на підставі актів загальної форми № № 6938, 214 від 09.12.2018 року проведено комісійне зважування вагону №60660644. В документі зазначено "Катанка стальна. Верхній ярус 14 бунтів. Нетто 66403 кг" та встановлено відсутність у верхньому ярусі 1 бунта катанки стальної, нетто 64110 кг підтвердилось, про що в залізничній накладній № 46703146 від 01.12.2018 року зроблено відповідний напис про видачу вантажу з масою 64 110 кг, що на 2293 кг менше документа.

Позивач звертаючись до суду з цим позовом вказує на те, відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов'язання щодо збереження вантажу під час його перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 38 137,18 грн, заподіяні внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 46703146 від 01.12.2018 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі – Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Суд встановив відправлення позивачем вантажу – катанки стальної відповідно до залізничної накладної № 46703146 від 01.12.2018 року у вагоні №60660644. Одержувачем вантажу є ТОВ "Метал Стівідорінг Компані".

Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як встановлено судом, 10.12.2018 року на станції Тимкове Одеської залізниці відповідачем було складено комерційний акт № 414115/81/79, зі змісту якого вбачається, що на підставі актів загальної форми № № 6938, 214 від 09.12.2018 року проведено комісійне зважування вагону №60660644. В документі зазначено "Катанка стальна. Верхній ярус 14 бунтів. Нетто 66403 кг та встановлено відсутність у верхньому ярусі 1 бунта катанки стальної, нетто 64110 кг підтвердилось, про що в залізничній накладній № 46703146 від 01.12.2018 року зроблено відповідний напис про видачу вантажу з масою 64 110 кг, що на 2293 кг менше документа.

Згідно ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до п. 2.7. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. № 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Вартість втраченого вантажу визначена з урахуванням Специфікації № 127/322 WR-F від 27.11.2018 року до Договору № F/17-0698-01 від 27.09.2017 року, згідно якої ціна катанки без ПДВ становить 13 860,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства України та ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

Суд визнає обґрунтованими посилання відповідача на те, що позивачем при розрахунку суми збитків не враховано норм природної втрати і граничного розходження маси вантажу, що призвело до завищення суми збитків.

На підставі п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси нетто, тобто 332,02 кг (66403 кг х 0,5%).

Таким чином, за розрахунком суду загальна вартість недостачі вантажу з урахуванням природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто у вагоні №60660644 становить 32 615,02 грн = 1 960,98 кг (2 293 кг - 332,02 кг) х 13 860,00 грн х 1,2 (ПДВ).

Доводи відповідача з приводу того, що оскільки вагон №60660644, в якому виявлено недостачу вантажу завантажувався засобами вантажовідправника, відтак саме останній зобов’язувався прийняти всі необхідні міри для його збереження судом не приймаються судом, оскільки відповідно до залізничної накладної № 46703146 від 01.12.2018 року вантаж завантажено у вагон відправником на станції відправлення залізницею без будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону, що свідчить про те, що вантажовідправником були виконані вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, відповідач в порядку ч. 3 ст. 917 ЦК України від прийняття вантажу не відмовився та прийняв вантаж до перевезення, натомість за приписами чинного законодавства України (Правила комерційного огляду поїздів та вагонів, Правила перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, ст. 24 Статуту, п. 3.8. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. № 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”) саме залізниця перевіряє правильність розміщення та закріплення вантажів та перевіряє правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній та відповідно до ст. 308 Господарського кодексу України, ст. 12, 25 Закону України "Про залізничний транспорт", залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття такого вантажу до перевезення.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки власником вантажу і платником за залізничною накладною є ТОВ "Лемтранс", а відтак у позивача відсутні збитки у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Як вказувалось вище, за змістом ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно підпункту б) ст. 130 Статуту у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову;

Разом з тим, ст. 133 Статуту передбачено що, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника.

Відповідно п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334 переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

Як видно з матеріалів справи, на залізничній накладній № 46703146 від 01.12.2018 року за якою позивач є вантажовідправником а ТОВ "Метал Стівідорінг Компані" є ванжоотримувачем, останнім вчинено переуступний напис, згідно якого право на пред’явлення претензії та позову надано позивачеві, який скріплено підписами директора, виконавчого директора та головного бухгалтера ТОВ "Метал Стівідорінг Компані" та печаткою товариства.

Відтак, суд погоджується з позивачем про те, що на підставі названого переуступного напису ним правомірно заявлено вимоги до відповідача.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог у частині стягнення збитків на суму 32 615,02 грн, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для стягнення з відповідача суми збитків понад названу суму.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 32 615,02 грн збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні.

Судовий збір у розмірі 1 642,84 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 236,16 грн у зв’язку з частковою відмовою у задоволенні позову – на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (ідентифікаційний код 05393043, адреса: 51925, Дніпропетровська обл., м. Кам’янське, вул. Соборна, буд. 18-Б) 32 615,02 грн (тридцять дві тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 02 коп.) збитків, які виникли у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні та 1 642,84 грн (одну тисячу шістсот сорок дві гривні 84 коп.) судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 236,16 грн покласти на Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат".

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.03.2019 року

Суддя С.М. Морозов