Ухвала суду № 80709491, 20.03.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1544/19

Провадження № 4-с/461/17/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.03.2019 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.,

секретар судового засідання Мисько С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №58216094, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулось до суду із скаргою, на бездіяльність приватного виконавця ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №58216094, в якій просить:

1.визнати бездіяльність приватного виконавця ОСОБА_2, яка виявилась у відсутності розрахунку заборгованості станом на 28.02.2019 року; відсутності належного реагування на відсутність заяви (повідомлення) Стягувача про здійснення ОСОБА_1 часткової оплати по ВП;

2.зобов'язати приватного виконавця ОСОБА_2 зупинити стягнення по виконавчому провадженню № 58216094 до прийняття рішення судом по даній скарзі та набранням його законної сили.

В обґрунтування поданої скарги покликається на те, що у провадженні приватного виконавця ОСОБА_2 х перебуває виконавче провадження № 58216094 за заявою ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів і заборгованості по додатковим витратам, згідно Ухвали від 27.11.2018 року про затвердження ОСОБА_4 та закриття провадження у цивільній справі № 461/7435/18. 27.02.2019 року ОСОБА_1 проведено чергову сплату по ВП та за допомогою засобу електронної пошти повідомлено про це Виконавця. У заяві від 27.02.2019 року скаржник додатково просив Виконавця надати 28.02.2019 року для ознайомлення та самостійного зняття фотокопій матеріали виконавчого провадження №58216094 та надати розрахунок заборгованості станом на 28.02.2019 року виконавчому провадженню № 58216094, яким визначити заборгованість: по аліментним виплатам – заборгованість відсутня; 2 500,00 грн. - заборгованість по додатковим витратам за січень 2019 року. Однак, вважає, що дії Виконавця 28.02.2019 року суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження» в частині надання можливості ознайомитись із матеріалами ВП у прийомний день (четвер).

27.11.2018 року Галицьким районним судом м. Львова постановлено Ухвалу про затвердження ОСОБА_4 та закриття провадження у цивільній справі № 461/7435/18 за позовною заявою Стягувача до ОСОБА_1 про стягнення аліментних виплат в користь неповнолітнього сина та заборгованості за понесені додаткові витрати. Відповідно до зазначеної Ухвали встановлено, що ОСОБА_1 зобов'язаний щомісячно, починаючи від 03.10.2018 року і до 26.10.2022 року, здійснювати сплату аліментних виплат не пізніше 28-го числа кожного поточного місяця у розмірі 2 000,00 грн. В наявних матеріалах ВП Виконавець не надав належним чином оформлений розрахунок заборгованості, ні станом на 28.01.2019 року, ні станом на 27.02.2019 року, ні станом на 04.03.2019 року. Таким чином, вважає, що станом на 27.02.2019 року у мене скаржника жодна заборгованість щодо сплати аліментних виплат на користь неповнолітнього сина. Стверджує, що Виконавець зобов'язаний обчислити та надати розрахунок заборгованості як Стягувачу, так і Боржнику, у випадку наявності у нього відкритого виконавчого провадження про стягнення аліментів у примусовому порядку.

Щодо сплати додаткових витрат зазначає, що від моменту постановлення ухвали ОСОБА_1 не мав фінансової можливості здійснити своєчасну та повну сплату заборгованості по додатковим витратам, внаслідок чого, станом на 27.02.2019 року у нього наявна заборгованість у розмірі 2 500,00 грн. по додатковим витратам (за січень сплачено - 1 500,00 грн., відтак, наявна заборгованість за січень 2019 року 500,00 грн. та за лютий 2019 року 2 000,00 грн.). Так як ним 27.02.2019 року сплачено 3 500,00 грн., з яких 2 000,00 грн. зараховано по аліментним виплатам, то, відповідно, по додатковим витратам за січень зараховано - 1 500,00 грн. А тому, станом на 27.02.2019 року у нього наявна заборгованість за січень 2019 року 500,00 грн. та за лютий 2019 року 2 000,00 грн., тобто на загальну суму 2 500.00 грн.

Крім того, зазначає, що так як ОСОБА_1 повідомив Виконавця про часткове самостійне виконання ОСОБА_4 27-28.02.2019 року, а Стягувач, станом на 04.03.2019 року такого повідомлення (заяви) Виконавцю не подала – останній не надав належної оцінки бездіяльності Стягувача в даному випадку, що знову ж таки ставить під сумнів його об'єктивне та неупереджене ставлення під час здійснення ним ВП.

Разом з тим, Виконавцем, при оформленні матеріалів ВП та надання для ознайомлення 04.03.2019 року порушено норми п. 4 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень.

20 березня 2019 року ОСОБА_3 (стягувач у виконавчому провадженні) судом залучена до участі у розгляді скарги в якості заінтересованої особи.

ОСОБА_1 вимоги скарги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у ній. Просив скаргу задовольнити.

Приватний виконавець ОСОБА_2 та його представник – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні скаргу заперечили з підстав необґрунтованості. Зокрема, зазначивши, що Боржником не надано жодних допустимих доказів порушення прав сторони виконавчого провадження при ознайомленні з матеріалами справи. Станом на момент подання Боржником даної скарги, з моменту відкриття виконавчого провадження не сплив місяць, а відтак у виконавця не виник обов'язок щодо здійснення та видачі сторонам розрахунку заборгованості відповідно до додатку 15 до Інструкції. Окрім того, зазначає, що стверджуючи про обов'язок виконавця витребувати інформацію про надходження коштів на рахунок Стягувача ОСОБА_3, ОСОБА_1 не вказує норми закону, відповідно до якої виконавець наділений повноваженнями витребовувати інформацію про надходження коштів на рахунок Стягувача, не зазначає, яку ж норму Закону порушив виконавець, які дії повинен був вчинити та відповідно до якої норми Закону «Про виконавче провадження». Разом з тим, вказав, що згідно з розрахунку заборгованості станом на 28.02.2019 р. боржник жодного місяця після підписання мирової угоди не виконав зобов'язання в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 4 500,00 грн. станом на 28.02.2019 р.

ОСОБА_3 та її представник – адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні скаргу заперечили. Вважають, що скарга є безпідставною, надуманою і спрямована виключно для здійснення тиску на приватного виконавця і на стягувача. Просять у задоволені скарги відмовити.

Заслухавши думку учасників, вивчивши матеріали скарги, суд приходить до висновку, що скарга на бездіяльність приватного виконавця ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №58216094 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.55, ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що у провадженні приватного виконавця ОСОБА_2 перебуває виконавче провадження № 58216094 за заявою ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів і заборгованості по додатковим витратам, згідно ухвали від 27.11.2018 року про затвердження мирової угоди та закриття провадження у цивільній справі № 461/7435/18.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, 28.02.2019 р. виконавцем зареєстровано заяву боржника ОСОБА_1 від 27.02.2019 р. про надання розрахунку заборгованості, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП№58216094.

28.02.2019 р. ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження не ознайомлювався у вказаний у заяві день.

Згідно відмітки на заяві боржника ознайомлення відбулось у 04.03.2019 р..

13.03.2019 р. боржником була подана аналогічна заява про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 14.03.2019 р., проте у вказаний день боржник з матеріалами не ознайомився.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 не надано доказів порушення прав сторони виконавчого провадження при ознайомленні з матеріалами справи.

Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувана і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Станом на момент подання Боржником скарги на дії приватного виконавця до Галицького районного суду м. Львова, з моменту відкриття виконавчого провадження не сплив місяць, а відтак у виконавця не виник обов'язок щодо здійснення та видачі сторонам розрахунку заборгованості відповідно до додатку 15 до Інструкції.

Такий розрахунок було виготовлено приватним виконавцем ОСОБА_2 зі спливом встановленого Інструкцією місячного строку та скеровано сторонам виконавчого провадження.

Щодо видачі розрахунку заборгованості за заявою Боржника, Законом не встановлено строку здійснення такого розрахунку, відтак з врахуванням вимог Закону України «Про звернення громадян», виконавцем дотримано строки виготовлення розрахунку заборгованості ОСОБА_1, а тому скарга в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця ОСОБА_2, яка виявляється у відсутності розрахунку заборгованості станом на 27.02.2019 року також задоволенню не підлягає.

Щодо визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця ОСОБА_2 яка виявляється у відсутності належного реагування на відсутність заяви стягувана про здійснення часткового виконання виконавчого документа, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Водночас, стверджуючи про добровільне часткове виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.11.2018 року шляхом перерахування коштів на рахунок Стягувача відповідно до долучених до скарги квитанцій, Боржник не повідомив виконавця у встановлений Законом строк про часткове самостійне виконання рішення боржником, якщо таке мало місце.

Відповідно до приписів статті 24.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, Банк має право здійснити переказ кожної суми за окремими розрахунковими документами з обов'язковим зазначенням у реквізиті "Призначення платежу" інформації, зазначеної платником у реквізитах "Платник" та "Призначення платежу" документа на переказ готівки.

Аналогічні вимоги щодо необхідності зазначення призначення платежу містять пункти 3.1 Інструкції щодо порядку здійснення платежу за платіжними дорученнями.

Згідно з пунктом 3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

З огляду на наведені норми закону, зазначення реквізиту платіжного документа є обов'язковим, такі норми містять імперативний припис, від якого сторони не вправі відступити.

Таким чином, Боржник не виконав вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» та не зазначив призначення платежу як аліменти чи додаткові витрати на утримання дитини, документ, на виконання якого здійснюється перерахування коштів у документах на переказ коштів. Здійснення проплат без зазначення реального призначення платежу унеможливлює зарахування коштів, як коштів сплачених на виконання виконавчого документа без двостороннього погодження сторонами виконавчого провадження призначення платежу.

Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму ВССУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 № 6, скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

В той же час, стверджуючи про обов'язок виконавця витребувати інформацію про надходження коштів на рахунок Стягувача ОСОБА_3, ОСОБА_1 не вказує норми закону, відповідно до якої виконавець наділений повноваженнями витребовувати інформацію про надходження коштів на рахунок Стягувача, не зазначає, яку ж норму Закону порушив виконавець, які дії повинен був вчинити та відповідно до якої норми Закону «Про виконавче провадження».

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, враховуючи, що виконавчі дії, вчинені приватним виконавцем в ході примусового виконання виконавчого листа № 461/7435/18 від 18.12.2018 року, здійснені додержуючись чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги скарги не знайшли свого ствердження під час судового розгляду, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.55, ст.129-1 Конституції України, ст.19, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

в задоволені скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №58216094 – відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвала суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 25 березня 2019 року.

Суддя І.Р.Волоско.