Рішення № 80689359, 25.03.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/178/19

Провадження № 2/211/696/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

встановив:

Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_1» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу суму в розмірі 15958,88 грн., пов'язаних з виплатою страхового відшкодування. В обґрунтування підстав звернення зазначено, що 15 квітня 2016 року між ОСОБА_4 та позивачем було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 06/03-01-001309, відносно транспортного засобу Subaru Outback, державний номер НОМЕР_1.

18 лютого 2017 року в м. Кривий Ріг по пр. Гагаріна відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Subaru Outback, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу ВАЗ, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, винним в якій визнано відповідача. Оскільки пошкоджений автомобіль Subaru Outback, державний номер НОМЕР_1 був застрахований Приватному акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_1», страховик потерпілої сторони здійснив своєму страхувальнику виплату страхового відшкодування в сумі 39395,00 грн.

У зв’язку з тим, що транспортний засіб ВАЗ, державний номер НОМЕР_2 був застрахований у ПрАТ «СК «Вусо» за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9921201. Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Вусо» із претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. ПрАТ «СК «Вусо» здійснила виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 23433,12 грн.

Таким чином, не відшкодованою залишилась сума у розмірі 15958,88 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не з’явилися.

До суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_2, відповідно до якого відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 03 жовтня 2018 року по справі № 760/15471/15-ц, де зазначено, що покладання обов’язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Крім того, зазначив, що власником транспортного засобу марки «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_6 На час ДТП, його цивільно-правова відповідальність, як особи, що керувала транспортним засобом «ВАЗ», застрахована у ПрАТ «СК «Вусо» з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну 100000,00 грн. та франшизою у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9921201. Згідно з наданого позивачем копії платіжного доручення № 20627 від 15.09.2017 року ПрАТ «СК «Вусо» виплатило позивачу на його вимогу 23433,12 грн. Пояснень з приводу того, чому йому було відмовлено у виплаті решти суми в розмірі 15958,88 грн. позивач не надає.

У його випадку розмір завданої шкоди не перевищує ліміту відповідальності. У разі, якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов’язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавала шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов’язаним суб’єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобовязання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Як встановлено судом, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «СК «Вусо» на підставі полісу № АЕ\9921201 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який станом на 18.02.2017 р. був діючим.

18.02.2017 року о 18.05 хв. водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 по пр.. Гагаріна в м. Кривий Ріг, біля буд. 47 Б, був неуважний, під час руху не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки Subaru Outback, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3 б, 12.1, 13.1 ПДР України.

Вина ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 152605 від 18.02.2017 року, в якому вказано обставини вчинення вищевказаного правопорушення, що підтверджує вищевказаний факт скоєння адміністративного правопорушення.

Вказані обставини встановлені постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року. Постанова суду не оскаржена, набрала законної сили (а.с. 11 копія постанови).

Частина 6 статті 82 ЦПК України передбачає, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі по адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії ( бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996р. № 85/96-ВР (далі ОСОБА_7 № № 85/96-ВР) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

На підставі страхового акту № 170000105231 від 20.03.2017 р., складеного ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ІншурансГруп», де була застрахована цивільно-правова відповідальність потерпілої сторони ОСОБА_4 на підставі договору страхування № 06/03-01-011309 від 15.04.2016 року, автомобіль Subaru Outback, державний номер НОМЕР_1, вказана подія була визнана страховим випадком та прийнято рішення про виплату потерпілій стороні страхового відшкодування в сумі 39392,00 грн. (а.с. 18 - копія страхового акту).

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі ОСОБА_7 № 1961-IV) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону № 1961-IV страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

На підставі зазначеного ПрАТ «УСК ««Княжа Вієнна ІншурансГруп» було виплачено ФОП ОСОБА_7 страхове відшкодування в сумі 39392,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР017697 від 22.03.2017 року ( а.с. 21).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Транспортний засіб «ВАЗ» державний номер НОМЕР_2 був застрахований у ПрАТ «СК «Вусо» за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9921201, позивач звернувся до ПРАТ «СК «Вусо» із претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, наслідок чого останнім було здійснено виплату страхового відшкодування в порядку регресу розмірі 23433,12 грн. ( а.с. 22).

Згідно підпункту «ґ» підпункту38.1.1.пункту 38.1 статті 38Закону №1961-IV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

За вимогами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Тобто страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Такий висновок відповідає правовій позиції ОСОБА_8 Верховного Суду, висловленій 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), і відступати від неї не вбачається підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України № 6-2587цс15, шкоду має відшкодовувати заподіювач його, якщо він не виконав обов’язок щодо письмового повідомлення про ДТП свого страховика у разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП свого страховика. Обов’язок відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страхувальника, який уклав договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Вимоги позивача ( страховика потерпілої особи) до заподіював шкоди не є регресні, вони ґрунтуються на інших приписах законодавства.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст.. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілої особи переходить право вимоги до заподіювача шкоди в деліктному зобов’язанні, в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, і деліктне зобов’язання після такої виплати не припиняється – маж місце заміна кредитора ( до страховика потерпілої особи переходить право вимоги, яке належало потерпілій особі в деліктному зобов’язанні, в межах виплаченого ним страхового відшкодування). Перехід права вимоги в такому випадку, на думку суду є суброгацією.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1762,00 грн., сплачений ним при подачі позову, однак в зв’язку з відмовою в задоволенні вимог, сплачений судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 979, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 26.03.2019 року.

Суддя: ОСОБА_9