Рішення № 80607405, 19.03.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/259/19

Провадження № 2/210/869/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"19" березня 2019 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 17 січня 2019 року звернулася до суду з вищезгаданим позовом, збільшивши розмір позовних вимог в редакції від 01 березня 2019 року, просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 285481,35грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з жовтня 2014 року перебувала у трудових відносинах з державним підприємством «Криворізька теплоцентраль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі, - АТ «Криворізька теплоцентраль»). 03 лютого 2017 року вона була звільнена на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням власником (роботодавцем) законодавства про працю та умов колективного договору. При звільненні їй не нарахована та не виплачена підприємством матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 12111,13грн. Тому вона звернулася щодо стягнення зазначеної суми з відповідача до суду з позовом, який задоволено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2018 року, що набрало законної сили 03 грудня 2018 року. Остаточний розрахунок відповідачем з нею проведено 31 січня 2019 року. Кількість робочих днів за період затримки розрахунку (з 03 лютого 2017 року по 31 січня 2019 року) складає 495 робочих днів, а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, з урахуванням середньоденної заробітної плати 576,73грн., - 285481,35грн., які відповідач має сплатити на її користь, тому звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач, - АТ «Криворізька теплоцентраль» 01 березня 2019 року надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, зазначив, що між підприємством та позивачем існували судові спори, що прямо чи опосередковано мали вплинути на розмір сум, належних позивачу при звільненні (позов позивача до АТ «Криворізька теплоцентраль» про поновлення на роботі, у задоволенні якого їй відмовлено рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2017 року; позов позивача про стягнення з відповідача матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 12111,33грн.). Зазначені обставини виключали прямий обов’язок відповідача здійснювати погашення всієї суми у день звільнення позивача 03 лютого 2017 року. Після набрання рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2018 року, щодо виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення, законної сили (03 грудня 2018 року), на рахунок позивача 31 січня 2019 року перераховано 12111,33грн. Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні слід обчислювати з 03 грудня 2018 року по 30 січня 2019 року включно. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивачем 12 березня 2019 року подано відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2018 року встановлено факт порушення відповідачем виплати їй матеріальної допомоги на оздоровлення, що входить до структури заробітної плати. Спір вирішено судом на її користь, кількість днів за якими затримано проведення виплати всіх сум при звільненні складає 495 робочих днів, тому посилання відповідача на те, що обчислення необхідно здійснювати з 03 грудня 2018 року є безпідставним.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин, тому спір між сторонами має вирішуватися з урахуванням норм трудового законодавства.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, позивач ОСОБА_2 працювала у державному підприємстві «Криворізька теплоцентраль», правонаступником якого є АТ «Криворізька теплоцентраль», у відділі зі стягнення заборгованості спеціалістом з претензійно-позовної роботи з 16 жовтня 2014 року, що підтверджується наказом (розпорядженням) №227к від 16 жовтня 2014 року (а.с.5), звільнена наказом №32-к від 03 лютого 2017 року про припинення трудового договору (контракту) за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України (а.с.6).

На час звільнення відповідачем не нарахована та не виплачена ОСОБА_2 матеріальна допомога на оздоровлення, тому вона звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ «Криворізька теплоцентраль».

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03 грудня 2018 року, позов ОСОБА_2 до АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заробітної плати (матеріальної допомоги на оздоровлення) задоволено, стягнуто з АТ «Криворізька теплоцентраль» на її користь 12111,33грн. (а.с.9-14). Рішення набрало законної сили 03 грудня 2018 року.

Призначена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2017 року сума перерахована на рахунок позивача 31 січня 2019 року, що підтверджується випискою по картці/рахунку позивача (а.с.23).

У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач звільнилася з посади 03 лютого 2017 року, виплату матеріальної допомоги на оздоровлення сплачено 31 січня 2019 року.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями).

За положеннями абз.3 п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку).

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно з довідкою ДП «Криворізька теплоцентраль» середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає 576,73грн.(а.с.17).

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із

середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 23 грудня 2015 року у справі №6-837цс15, від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16.

Згідно з розрахунком позивача, з яким суд погоджується, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 285481,35грн. із розрахунку: 495 днів (робочі дні затримки розрахунку з 03 лютого 2017 року по 31 січня 2019 року) х 576,73грн. (середньоденний заробіток) = 285481,35грн. (а.с.22).

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо періоду затримки розрахунку при звільненні з 03 грудня 2018 року по 30 січня 2019 року, оскільки судом встановлено право позивача на отримання при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення, позов задоволено в повному обсязі, тому наявність спору щодо такої виплати та перебування справи у суді не є підставою для зменшення періоду затримки розрахунку.

Разом із цим, суд при вирішенні спору має право перевірити наявність підстав для застосування принципу співмірності.

При цьому, принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.

У даному спорі підлягає застосуванню принцип співмірності в сторону зменшення розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки на момент звільнення позивача існував спір щодо права позивача на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, який вирішено на користь працівника в повному обсязі, проте розмір наявної заборгованості у сумі 12111,33грн. є неспівмірним із її (позивача) середнім заробітком за час затримки розрахунку 285481,35грн.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем при звільненні позивача ОСОБА_2 розрахунок проведено не в повному обсязі, остаточний розрахунок проведено 31 січня 2019 року, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03 лютого 2017 року по 30 січня 2019 року, який слід зменшити з 285481,35грн. до 12111,33грн.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання податків та обов’язкових платежів з послідуючим утриманням з цієї суми.

Оскільки позивача при зверненні до суду звільнено від сплати судового збору, на підставі ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40грн.

На підставі викладено, керуючись ст.ст.115, 116 КЗпП України, ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 315, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 12111,33грн. (дванадцять тисяч сто одинадцять гривень 33 коп.), з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов’язкових платежів.

В іншій частині вимог, - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850 в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення складено 19 березня 2019 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: 50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ветеранів Праці, 64/7;

- відповідач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1.

Суддя: Н. Ю. Вікторович